Топографічні карти великих територій видаються багатолистними серіями. На кожному листі зображається порівняно невелика ділянка місцевості, в межах якої поверхня земного еліпсоїду практично близька до площини. Внаслідок цього спотворення на топографічних картах дуже незначні і не враховуються.

Топографічним картам властива гснсралізованість зображення. зумовлена головним чином масштабом і особливостями терену. Вона виражена в тому, що навіть на деталізованих картах деякі об'єкти можуть бути відсутніми, контури об'єктів бувають узагальненими,

розміри окремих об'єктів перебільшеними, а їхні зображення зсунутими.

План — зображення в ортогональній проекції на площині в крупному масштабі обмеженої ділянки місцевості.

Масштабом (мірилом) топографічної карти називається відношення довжини лінії на карті до довжини горизонтальної проекції відповідної лінії на місцевості. Масштаб вказується під південною рамкою листа карти в вигляді відношення чисел, словесного чи лінійного масштабу.

Топографічні карти обширних територій включають велику кількість окремих листів. Система поділу карти на листи називається розграфкою. Кожен лист обмежений відрізками паралелей та меридіанів, завдяки чому рамки листів точно вказують розташування зображення території на земному еліпсоїді.

Для встановлення адреси листа карти служить система позначень — номенклатура карт.

Топографічні карти відображають цілісну картину місцевості — будову земної поверхні та розташування об'єктів. Багатий зміст топографічних карт служить джерелом різносторонньої інформації про місцевість, причому об'єм інформації на одиницю площі цих карт дуже великий, тобто вони володіють великою інформаційною ємністю, яка, однак, зменшується із зменшенням масштабу карти.

Географічний зміст карт передається за допомогою умовних позначень, які вказують вид об'єкту, часто дають його якісні і кількісні характеристики, відображають його планові форми і розміри.

Масштабними умовними знаками зображаються об'єкти, горизонтальні розміри яких можуть бути виражені в масштабі карти. Масштабний умовний знак показує границю поширення об'єкту у вигляді лінії того чи іншого малюнку і характеризує самий об'єкт за допомогою кольору обмеженої площі, літсрно-цифрових пояснень чи шляхом розставлення однакових позначок всередині.

Позамасштабними (чи точковими) умовними позначеннями показують на картах об'єкти, які займають на місцевості дуже малу площу, що не виражається в масштабі карти, розташування яких фіксується на карті точкою (криниця, окреме дерево, ін.). Рисунок знаку має або правильну геометричну форму, або схематично відтворює зовнішній вигляд об'єкта. Дійсне розташування об'єкта на місцевості визначається однією з точок знаку, яка знаходиться: в центрі знаків геометричної форми; в середині прямого кута біля основи знаків :і горизонтальною рискою: р центрі нижньої фігури у знаків, які являють собою суку пніс-п, декількох фігур <мал,6).

Групи однорідних чи тісно зв'язанич один з одним об'єктів пока зують на карті приписними кольорами. Так. водним об'єктам при писним є голубий колір, лісам — зелений, рельєфу земної поверхні — бронзовий, штучним формам рельєфу — чорний.

При вивченні місцевості за топографічною картою необхідно враховувати, що кожна карта дає узагальнене, гснералізоване зобра ження, ступінь узагальнення якого залежить головним чином від масштабу карти. Крім цього, треба мати на увазі, що карти отримані шляхом фіксації місцевості в літній сезон, тому в інші сезони ряд показників може відрізнятись віл вказаних на карті. З плином час' карта старіє" оскільки після Гі видання можуть з'явитись нові об'єкти.

Берегова лінія на карті відповідає найвищому рівневі води під чаї приливу, контури озер, ставків, берегова лінія рік позначаються ь найбільш маловодний період. На картах масштабу 1:100000 і більшому наносять всі ріки і потоки.

Рельєфом називається сукупність просторових форм (нерівностей) земної поверхні. На топографічних картах рельєф зоб-' ражають за допомогою горизонталей, до яких додаються покази висот характерних точок місцевості і умовні знаки окремих елементів і форм рельєфу. Рельєф земної поверхні складений схилами (скатами) різної форми і крутизни. При зустрічі двох схилів виникають лінії перегину рельєфу: водороздільна і водозбірна лінії, бровка і підошва скату. Водороздільна лінія утворюється на випуклій формі рельєфу при зустрічі двох схилів протилежного напрямку; на ній проходить перехід від піднесення до спуску. Водозбірна лінія, або тальвсг, — лінія перегину схилів протилежного напряму на вгнутій формі рельєфу, на ній проходить перехід від спуску до піднесення.

Горизонталь — це уявна лінія на фізичній поверхні Землі, всі точки якої мають однакову висоту над рівнем моря. Якщо розсікти яку-небудь форму рельєфу горизонтальними площинами, як показано на мал.7, кожна лінія перерізу буде мати постійну висоту; вона таким чином буде горизонталлю,

Нескладні сукупності схилів утворюють прості форми рельєфу. До них відносяться додатні форми, що піднімаються над оточуючою їх місцевістю, — гора (пагорб), простий хребет, уступта від'ємні, вгнуті форми — впадина, долин,.» (лощина, балка), прогин схилу

Гора. як і менша форма рельєфу — пагорб, зображаються замкну-гими горизонталями збергштрихами, напрямленими назовні від них. Впадина, як і гора, зображається на карті замкненими горизонталями, алсбсргштрихи від горизонталей напрямлені всередину впадини.

За топографічними картами визначають тип рельєфу, його складові форми, абсолютні і відносні висоти точок, крутизну схилів. Для вимірювання крутизни схилів на топографічних картах серед елементів додаткового оснащення під південною рамкою дається графік закладень (мал.8)

Головним призначенням топографічної карти є орієнтування на місцевості за її допомогою. При цьому спочатку