Для складання планів «на око» бажано взяти планшет — кусок фанери з картоном розміром десь 30-40 см з приклеєними на нього компасом та аркушем паперу. Компас закріплюють так, щоб верхові планшету відповідала позначка нуль градусів.

При візуванні на предмет орієнтують планшет шляхом його повороту так, щоб північним кінцем стрілка компасу показувала на нуль градусів. Позначають на аркуші точку стояння. Візування предметів можна проводити лінійкою, направляючи її на предмет та прокреслюючи лінію. Відстані можна вимірювати кроками. Точність таких вимірювань складає 0.01-0.02 вимірюваних довжин. Вона залежить від характеру грунту і нахилу поверхні. Так, при рухові по піску, довжина кроку зменшується на 10-12%, по густій траві — на 5-7%;при великих кутах нахилу довжина кроків зменшується при ході як вверх,так і вниз.
Важливо знати власну довжину кроку Для цього необхідно тричі пройти відрізок довжиною 100 або 150 м, рахуючи кроки парами. За середньою кількістю кроків визначають довжину кроку чи пари.

Будування планів проводиться за маршрутом як при фіксуванні полоси місцевості, гак і ділянки. В останньому випадку фіксування ведеться на основі системи ходів, що розбивають ділянку на частини. На мал. 12 як приклад дасться вигляд планшету при окомірному складанні плану поступово за вибраним маршрутом.

КАРТОГРАФІЯ НА ТАБОРІ.

Теоретичні основи картографії бажано розглянути на гутірках під час року. Не обов'язково вимагати від юнаків заучування основних понять, головне їх правильно розуміти та застосовувати,

На місцевості (в таборі) починати слід з орієнтування (бажано, щоб юнаки самостійно відшукали ознаки, за якими можна визначати сторони світу), визначення азимутів об'єктів, ходіння за поданими азимутами. Велике значення слід надавати роботі з картою:

орієнтування карти, вимірювання відстаней та азимутів.

Щоб навчити юнаків з великою точністю вимірювати відстані необхідно побільше практики. Кожну відстань потрібно виміряти кількома способами: спочатку окомірно, далі за допомогою геометричної побудови і-, нарешті, за допомогою кроків.

Щоб навчити юнаків правильно і грамотно будувати плани, схеми і карти, найбільшу увагу слід приділити точності вимірювань азимутів та відстаней. Для виконання таких завдань потрібно виділити багато часу. Перші роботи, як правило, неохайні та містять багато помилок (найчастіше при нанесенні рсльє4)у. зменшенні відстаней, умовні знаки дуже часто не відповідають стандартам), тому потрібно вимагати їх ше і ще раз перемалювати заново. Складання шкіців невеликих мандрівок — заняття найскладніше, тому від юнаків слід вимагати лише позначення найважливішого — відстаней і напрямів руху та найбільш характерних об'єктів місцевості.

Сприятливі для перевірки навичок і знань з картографії умови з'являються на мандрівці: завдання юнаків — самостійно знайти місце перебування на карті та визначити напрям руху.

Здачу вмілості «картографія» можна урізноманітнити іграми, як от гра «у пошуках скарбу»: один учасник повинен заховати предмет — «скарб» — поблизу табору та намалювати схему, за допомогою якої його можна було б знайти. На схемі обов язково повинні бути позначені координати «скарбу» — азимути та відстані від певного орієнтиру, за допомогою яких інший гравець повинен цей скарб знайти 

Використана література