Уміння здійснювати фізкультурно-оздоровчу діяльність оцінюють шляхом виявлення можливостей учнів:*

щодо складання і демонстрації різноманітних комплексів вправ

і програм вирішення конкретних завдань фізичного виховання; » підготувати місце занять, підібрати необхідний інвентар і обладнання;*

контролювати хід виконання завдань, оцінювати його;*

виявляти і виправляти власні помилки і помилки товаришів;*

оцінювати стан свого організму і рівень фізичної підготовленості;*

проводити окремі частини і цілі заняття фізичними вправами. З огляду використання оцінки як фактора мотивації учнів до фізкультур-но-спортивної діяльності учнів слід вітати введення у школах України дванадцятибальної системи оцінювання. Тим більше, Т. Круцевич** вва-жає, що раціональнішою і "чутливою" є 20-бальна рейтингова система контролю, розроблена методом перцентильного аналізу. Вона визначає дріб-ніші кроки просування учня до мети, що дозволяє належним чином оцінити

фізичну активність учнів, їх ставлення до процесу фізичного виховання, і таким чином заохотити та стимулювати подальшу активність.

У цьому переконує і досвід роботи вчителя-методиста Бишівської СШ Радехівського району, що на Львівщині, І. Кубая*, який використовує рей-тингову систему заохочення учнів зі слабкою фізичною підготовкою і добивається дотримання ними здорового способу життя, свідомого став-лення до процесу фізичного виховання

Прагнучи до повної успішності, вчитель повинен знати причини, котрі заважають засвоєнню відповідних вимог. Найсуттєвішими з них є:

1) недостатній руховий досвід учнів. Відомо, що успіх вивчення кожної нової вправи залежить від арсеналу рухів і рухових дій, яким володіє учень;

2) низький рівень фізичного розвитку і підготовленості. Для вивчення будь-якої рухової дії необхідний певний рівень сили, гнучкості, прудкості і витривалості. Під час виконання різних рухових дій значущість кожної з них неоднакова. Тому перед вивченням кожної наступної вправи вчитель пови-нен визначити провідні якості і своєчасно потурбуватися про потрібний рівень їх розвитку;

3) відставання в інтелектуальному розвитку. Результати спеціальних досліджень свідчать про те, що відставання в інтелектуальному розвитку галь-мує процес засвоєння фізичних вправ. Це можна пояснити труднощами таких учнів в аналізі техніки, оцінці своїх дій, управлінні емоціями;

4) недостатній розвиток вольових якостей. Засвоєння навчальної програ-ми — це напружена фізична і розумова праця. Вона потребує наполегливості, подолання лінощів. Виконання фізичних вправ пов'язане з необхідністю тер-піти (долаючи "мертву точку"), у деяких випадках — переборювати страх;

5) низький рівень активності учнів. Це є характерним, переважно, для дівчат 13-14 років і слабо підготовлених підлітків. За допомогою індивіду-альних завдань, посильних і цікавих кожному, досвідченому вчителеві вдається подолати пасивність і зробити цю категорію учнів встигаючою.

На завершення звертаємося до молодих педагогів. Оцінюючи дітей, їхню діяльність і поведінку, завжди думайте про подальший розвиток своїх вихо-ванців. Педагогічні знання і вміння, досвід та інтуїція в поєднанні з педагогіч-ною позицією — почуттям відповідальності перед суспільством і підроста-ючим поколінням, чуйністю, тактом, людським теплом, професійною етикою, оптимістичним ставленням до можливостей розвитку кожної дитини — до-поможуть Вам приймати переважно правильні рішення.

Література

1. Воробей Т.В. Творче використання досвіду організації фізичного ви-ховання дітей і молоді у Східній Галичині дорадянського періоду в умовах сучасної національної школи: Методичні рекомендації. — Івано-Франківськ, 1990.

2. Васильков Г.А. Согласованно внполнять коллективнне действия // Фи-зическая культура в школе. — 1990. — № 7. — С. 21.

3. Спортивная газета. — 1989. — 9 груд.; Физическая культура в шко-ле. — 1990. — № 7.

4. Советский спорт. — 1990. — 4 марта; Физическая культура в шко-ле. — 1990. — № 4.

5. Україна.— 1991. —№23. —С. 34.

6. Шаулин В.А. Один из вариантов // Физическая культура в школе. 1986. — № 6.— С. 12.

7. Коджаспаров Ю.Г. Функциональная музьїка на уроках льіжной подго-товки // Физическая культура в школе. — 1986. — № 12; 1987. — № 1,2,4; 1989. — № 12.

8. Толстая А. Младшая дочь // Новьш мир. — 1988. — № 11. С. 202.

9. Розов В.Й. Аутогенная тренировка в заключительной части урока // Физическая культура в школе. — 1989. — № 10. — С. ЗО.

10. Присяжнюк П.В. Уроки с сюжетними играми // Физическая культура в школе. — 1990. — № 1-7.

11. Уроки А.Цуницкого // Советский спорт. — 1989. — 23 нояб., 26 дек.

12. Психорегуляцию — в практику физического воспитания школьников // Физическая культура в школе. — 1991. — № 6.