Реферат на тему:

Організація фізичного виховання зі школярами, що мають відхилення у стані здоров’я

ПЛАН

1. Розподіл школярів за медичними групами.

2. Мета і завдання фізичного виховання учнів, що мають відхилення у стані здоров’я.

3. Засоби фізичного виховання дітей, віднесених до СМГ.

4. Особливості занять з фізичного виховання дітей, віднесених до СМГ

І

Важливим розділом роботи вчителя фізичної культури спільно з медичними працівниками є розподіл учнів за медичними групами для занять фізичною культурою. У відповідності з наказом Міністра охорони здоров’я України “Про вдосконалення лікарсько-фізкультурної служби “ від 31 грудня 1992 року шкільний лікар на початку навчального року після поглибленого медичного огляду (а потім, за його направленням - лікарями-спеціалістами) розподіляє учнів на медичні групи. Всі учні шкільного віку з метою диференційованого підходу до процесу фізичного виховання, діляться на три групи: основну, підготовчу та спеціальну медичну. В основу такого розподілу покладені 2-а критерії: стан здоров’я і фізичний розвиток.

До основної групи відносяться школярі без відхилень у стані здоров’я, а також учні, що мають незначні відхилення у стані здоров’я при достатньому фізичному розвитку. До підготовчої медичної групи відносяться учні без відхилень у стані здоров’я, а також учні з незначним відхиленням при недостатньому фізичному розвитку.

До спеціальної медичної групи відносяться учні з відхиленням у стані здоров’я постійного чи тимчасового характеру. В учнів, віднесених до спеціальної медичної групи, наказом директора школи комплектуються групи для занять фізичною культурою. Склад групи 15 осіб. Якщо в створену групу входить менше ніж 10 осіб, її можна доповнювати учнями інших класів, суворо диференціюючи фізичне навантаження. (Наприклад, до групи 1 класу можна включати учнів 2 класу і т.д.). Як вважають М.С.Дубовіс, С.Ф.Цвек, Ф.Ф.Бондарев, спираючись на існуючий практичний досвід, заняття учнів, які страждають різними захворюваннями, можливо і доцільно проводити спільно. Таких дітей можна об’єднувати в одну групу, оскільки пристосування організму (зокрема, органів кровообігу і дихання) в багатьох відношеннях є однаковим.

Окремі автори вважають, що для більш диференційованого підходу до призначення рухових режимів, дітей СМГ рекомендується поділяти на 2-і групи «А» і «Б», в залежності від ступеня і характеру захворювань.

До підгрупи «А» відносять учнів, які мають відхилення у стані здоров’я зворотного характеру, ослаблених в зв’язку з різними захворюваннями та після перенесених захворювань. Їм призначають щадяче-тренуючий режим.

До групи «Б» відносять школярів з органічними, не зворотними змінами органів і систем (ураження серця, судинної, сечовидільної системи, дихальна недостатність, захворювання печінки, гемофілія, висока ступінь рефракції зору, сколіози з патологічною етіологією, паралічі, після струсу мозку). Їм призначають щадячий режим.

Необхідно зауважити, що в деяких школах існує практика спільних занять школярів, що мають відхилення у стані здоров’я з учнями основної і підготовчої груп. Зокрема В.П.Богословський вважає серйозним недоліком відокремленість дітей з відхиленням у стані здоров’я на заняттях фізичною культурою від свого класу, що негативно впливає на їх психологічний стан, а об’єднання дітей в групи з різними за характером захворюваннями та часто - без врахування вікового принципу робить заняття малоефективними. Він пропонує вчителю фізичної культури лише приділяти підвищену увагу до таких учнів через обмеження завдань, виключення недоступних вправ, збільшення часу для відпочинку тощо.

Опоненти такої точки зору вважають спільні заняття учнів з відхиленням у стані здоров’я та дітьми основної та підготовчої груп малоефективними. Хворі школярі як правило малорухомі, соромляться на заняттях, завдання виконують невпевнено, боячись глузувань, що негативно впливає на психіку дітей

П

У відповідності з особливостями контингенту учнів, що складають СМГ, певних особливостей набувають мета і завдання фізичного виховання цих школярів.

Метою фізичного виховання учнів, які за станом здоров’я віднесені до СМГ, є прискорення ліквідації патологічних процесів, відновлення і зміцнення здоров’я, досягнення максимально-можливого для даного індивіда рівня фізичного розвитку, психологічної і рухової підготовленості. Кінцева мета - виховання навичок здорового способу життя, та потреб до самостійних систематичних занять фізичною культурою.

У відповідності з метою, основними завданнями фізичного виховання учнів, віднесених до СМГ є:

1. Підвищення функціональної активності органів і систем організму дітей, ослаблених хворобою;

2. Загартування організму. Ця обставина набуває вирішального значення за наявності в групі дітей із серцево-судинними захворюваннями, хронічною пневмонією, бронхіальною астмою та ін. Водночас при проведенні уроків на відкритому повітрі, діти нерідко переохолоджуються, що призводить до рецидивів захворювань. З огляду на це, в прохолодну погоду перед виходом із приміщення необхідно повідомити завдання уроків; не допускати тривалих простоїв; нагадати про особливості дихання в прохолодну погоду; урок можна скорочувати до 15-20 хв.; вибирати затишні місця, тощо.

3. Розвинути фізичні здібності і оволодіти руховими навичками, які компенсують існуючі недоліки організму; гнучкість - порушення постави, координація - парези і паралічі, сила - серцево-судинна, дихальна.

4. Вироблення активного ставлення учнів до переборення своєї фізичної не повносправності; (через виховання мотивації, пояснення впливу фізичного виховання на організм; перші зрушення активної стимуляції).

5. Забезпечити учнів необхідними методичними знаннями про причини хвороби і відставання в розвитку, про оздоровчі засоби і методи, які компенсують недоліки організму; навчити їх методиці самоконтролю;

6. Сформувати стійку систему звичок до систематичних занять оздоровчо-лікувальною фізкультурою;

7. Прищеплення навичок та виховання звичок особистої та громадської гігієни, необхідних у побуті та навчанні. Поруч із зазначеними завданнями не втрачають своєї актуальності і загальні завдання, що стосуються всіх школярів, наприклад: засвоєння життєво важливих рухових умінь та навичок; підвищення фізичної і розумової працездатності; формування постави та профілактика і корекція плоскостопості; виховання культури