Важливе значення для досягнення високих спортивних результатів має режим спортсмена, що складається з правильного розпорядку дня, в якому знаходять своє місце виробнича і громадська робота, ранкова гімнастика, тренування і відпочинок, сон, харчування.

Особливо значення має лікарський контроль у роботі з дітьми, підлітками та юнаками. Організація занять спортом серед цього контингенту фізкультурників вимагає від громадських інструкторів, тренерів повних знань анатомо-біологічних основ цих вікових груп. Разом вони повинні вирішити питання про форми й методи учбово-тренувальних занять у дитячих, підліткових та юнацьких спортивних секціях і командах.

Перш за все треба враховувати, що в роботі з дітьми 10—12 років основну увагу слід приділити загальній фізичній та багато борній підготовці, опрацюванню якомога більшої кількості рухомих навичок різного характеру. Цього можна домогтись введенням у Заняття комплексу природних рухів (біг, стрибки, метання), а також різних рухливих ігор, ігор з м'ячем, гімнастичних вправ тощо.

Тренування з якогось одного виду спорту не повинне, особливо на початку, змагань більше 20—25% загального обсягу учбового матеріалу. При цьому заняття мають провадитись, головним чином, у плані вивчення техніки та основ тактики. У роботі з юнаками 13—15 років вимоги до загальної фізичної багато борної підготовки залишаються ті ж самі, але розширюється коло рухомих навичок, більше уваги приділяється розвиткові швидкісних та швидкістю-силових якостей, оволодінню й вдосконаленню техніки з обраного виду спорту, тактиці. В невеликому обсязі в заняття вводяться силові навантаження. Зберігаючи в роботі з юнаками 16—18 років великий обсяг загально фізичної та спеціальної підготовки, збільшують швидкісні, силові навантаження та навантаження на витривалість. В учбово-тренувальному процесі все більше місце займає скеровано тренування з обраного виду спорту. Характер технічної й тактичної підготовки значною мірою наближається до характеру цієї підготовки в дорослих. Етапи можуть змінюватись залежно від багатьох обставин і, зокрема, від особливостей обраного виду спорту. Специфіка окремих видів спорту вимагає відповідних змін у формах і методах навчання й тренування. Добір засобів для учбово-тренувального процесу з цим контингентом фізкультурників і спортсменів повинен ґрунтуватись на анатомо-фізіологічних особливостях відповідних вікових груп. В зв'язку з цим гостро постає питання про найтісніший зв'язок лікаря, інструктора й тренера для забезпечення такого порядку, який виключав би можливість початку тренування дітей, підлітків та юнаків без ретельного медичного огляду і рекомендацій лікаря про обсяг навчальних або тренувальних навантажень, а також навантажень у процесі спортивних змагань,

Самоконтроль. Громадському інструктору, тренеру важливо самому знати та навчити фізкультурників самоконтролю, який, не може замінити лікарського контролю, але є цінним доповненням до нього.

Під самоконтролем розуміють регулярне спостереження спортсмена за станом свого здоров'я. Методи самоконтролю прості й доступні кожному. При здійсненні його враховуються самопочуття, сон, апетит, вага, м'язова сила тощо. Для обліку самоконтролю треба завести спеціальний зошит, в якому занотовувати всі дані. Самопочуття. Цей показник відображає бадьорість, життєрадісність, підвищення працездатності або, навпаки,— кволість, зникнення загального тонусу. Якщо спортсмен почуває, що під впливом тренувань самопочуття погіршується, то це служить сигналом, що наступила перевтома.

Сон. Нормальним вважається міцний сон, який настає досить швидко. Після такого сну людина ранком прокидається бадьорою, з почуттям легкості. Перевтома характеризується безсонням, почуттям, що сон не дав бажаного відпочинку. Відновив сил це апетит. Нормальне тренування, виконання вправ з доступним даній людині навантаженням сприяє апетиту. Вага тіла. На початку тренувань (7—15 днів) вага зменшується (організм звільняється від лишків води й жиру), потім зростає за рахунок збільшення м’язової маси, а в дальшому залишається на одному рівні. Якщо ж вага і далі зменшується, необхідно звернутись до лікаря. Після тренувань або змагань вага знижується, однак протягом доби має прийти до норми. Бажання тренуватись. Здорові люди завжди виявляють бажання займатись фізичними вправами, спортом; коли ж такого бажання нема або з'явилася байдужість до фізичних вправ, то це ознака перевтоми. В цьому випадку треба порадитись з тренером, лікарем та зменшити тренувальні навантаження, відпочити або переключитись на інші вправи.

Пульс це най об’єктивніший показник діяльності серцево-судинної системи. Лічити пульс повинен уміти кожен фізкультурник. Підрахунок пульсу здійснюється за секундоміром або хвилинною стрілкою годинника протягом 15 секунд. Одержана цифра множиться на чотири, таким чином ми знаємо кількість ударів па одну хвилину. Пульс здорової нетренованої людини в стані спокою дорівнює 60—70 ударам на хвилину. В тренованих спортсменів у стані спокою пульс повільніше. Діяльність серцево-судинної системи при м'язових напруженнях посилюється, і після закінчення фізичних навантажень пульс може дорівнювати 100—160 ударам на хвилину, а іноді й