Періоди тренувань і тренувальний цикл у цілому органічно пов'язуються з календарем спортивних змагань.

Підготовчий період. Сучасні методи трену-вання в усіх, без винятку, видах спорту відво-дять цьому періодові вирішальну роль у підго-товці спортсменів. У річному циклі тренувань підготовчий період повинен зайняти не менше 4—5 місяців при 4—5 тренувальних заняттях на тиждень для підготовлених спортсменів та З—4 — для початківців.

Тренування в підготовчому періоді забез-печує:

· набуття та покращання загальної і спеціаль-ної фізичної підготовленості;

· дальший розвиток сили, швидкості та інших фізичних якостей, необхідних для вдосконален-ня в даному виді спорту;

· дальше покращення моральних і вольових якостей;

· оволодіння спортивною технікою і вдоскона-лення в ній;

· ознайомлення з елементами тактики;

· підвищення рівня знань у галузі теорії фі-зичних вправ і виду спорту.

За підготовчий період тренувань, спортсмени повинні набути таку тренованість, яка дозволи-ла б їм почати змагальний період добре підго-товленими. з високим рівнем спортивної техні-ки, фізичних і вольових якостей.

Останнім часом змагання плануються і про-вадяться протягом року, в тому числі і в підго-товчому періоді. Так, наприклад, календарні плани спортивних заходів для легкоатлетів вже кілька років передбачають серію змагань як у закритих приміщеннях, так і на повітрі (кро-си, метання тощо) в лютому й березні.

Змагальний період. Основні завдання трену-вань у цьому періоді зводяться до дальшого під-вищення рівня розвитку фізичних і морально-вольових якостей, вдосконалення і закріплення спортивної техніки, оволодіння тактикою і на-буття досвіду змагань.

Цей період прийнято поділяти на два ета-пи. Перший, так званий дозмагальний, триває один місяць, а другий — основних спортивних змагань — 3—5 місяців (залежно від виду спорту).

На першому етапі спортсмени повинні здій-снювати напружене тренування й братії участь у невеликій кількості змагань для набуття «бо-йового» досвіду. Виступаючи в них, спортсмени призвичаюються до нових умов, перевіряють свої можливості, підвищують тренованість. У ці-лому тренування на цьому етапі слід розгляда-ти як підготовку до участі в найбільш відпові-дальних змаганнях, запланованих на наступні місяці сезону.

Тренування на другому етапі основного пе-ріоду трохи відрізняються від тренувань на першому етапі і мають свої особливості. Голов-ну увагу в цей період приділяють вдосконален-ню техніки в обраному виді спорту та підготов-ці до досягнення найвищих для даного спорт-смена результатів.

Перехідний період має на меті створення таких умов, за яких спортсмени після напру-женої роботи в змагальному періоді будуть готові почати наступний цикл тренувань, не знизивши рівня набутих фізичних якостей і технічних навичок.

Перехідний період тренувань може мати різ-ний характер залежно від виду спорту, рівня підготовленості спортсменів, їх віку та кількості змагань, у яких вони взяли участь протягом змагального періоду.

На сучасному етапі для окремих видів спор-ту погляди на завдання перехідного періоду трохи змінились. До цього часу, наприклад, у тренуванні бігунів (особливо на довгі дистанції) в перехідному періоді наставало затишшя. Тим часом бігуни втрачали набуті якості, а з по-чатком підготовчого періоду починали все знову.

Зараз у перехідному періоді бігуни не припи-няють тренувань і навіть беруть участь у зма-ганнях.

Для початківців і юних спортсменів, які не мають великої кількості відповідальних зма-гань, перехідний період не вимагає серйозних змін у процесі тренувань.

Керуючись цими загальними вказівками по плануванню цілорічності тренувань, громад-ський інструктор, тренер складає тижневий цикл тренувань, виходячи із завдань окремих періодів. Тижневі цикли тренувань для різних періодів наведені в брошурах нашої бібліотеч-ки з окремих видів спорту.

ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

Складовою частиною системи тренування е систематичний лікарський контроль над фіз-культурниками і спортсменами. Громадський інструктор, тренер повинні твердо усвідомити, що перш ніж приступити до занять у спортив-ній секції, команді, фізкультурники мають про-йти лікарське обстеження, під час якого визна-чається можливість допуску до тренувань, даю-ться рекомендації у виборі виду спорту, вста-новлюється характер і ступінь тренувальних навантажень тощо.

Надалі спортсмени проходять медичний ог-ляд мінімум два рази на рік, а в деяких видах спорту — кожні три місяці. Мета цих обсте-жень — визначити вплив регулярних занять спортом на фізичний розвиток і стан здоров'я спортсмена. При цьому виявляється і рівень зростання тренованості організму.

Крім цього, обов'язковим с медичний конт-роль напередодні змагань. Лікар вирішує пи-тання і ставить свій підпис на заявці про до-звіл на участь спортсмена в тих чи інших зма-ганнях.

Без такого лікарського допуску жоден учас-ник не може брати участі в змаганнях.

За даними систематичних лікарських обсте-жень визначають працездатність та функціо-нальні зміни окремих органів і систем організму спортсмена, на підставі яких громадський інструктор за участю лікаря вносить зміни в режим тренувань.

Важливе значення для досягнення високих спортивних результатів має режим спортсмена, що складається з правильного розпорядку дня, в якому знаходять своє місце виробнича і громадська робота, ранкова гімнастика, трену-вання і відпочинок, сон, харчування.

Особливе значення має лікарський контроль у роботі з дітьми, підлітками та юнаками. Орга-нізація занять спортом серед цього контингенту фізкультурників вимагає від громадських ін-структорів, тренерів повних знань анатомо-біологічних основ цих вікових груп. І тут у приго-ді стане співдружність з лікарем. Разом вони повинні вирішити питання про форми й мето-ди учбово-тренувальних занять у дитячих, під-літкових та юнацьких спортивних секціях і командах.

Перш за все треба враховувати, що в роботі з дітьми 10—12 років основну увагу слід при-ділити загальній фізичній та багатоборній під-готовці, опрацюванню якомога більшої