Оздоровча фізична культура в умовах проживання на радіоактивно забруднених територіях

курсова робота з фізичної культури

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Аварія на четвертому блоці ЧАЕС сталася 26 квітня 1986 р. о 1 годині 24 хв. під час проведення випробувань однієї з проектних систем безпеки енергоблоку АЕС з реактором РБМК-1000, яка передбачає використання механічної енергії обертання ротора турбогенератора для вироблення електроенергії в умовах накладення двох аварійних ситуацій: повної втрати електрозабезпечення АЕС і максимальної проектної аварії у вигляді розриву трубопроводів великого діаметру контуру багаторазової примусової циркуляції (КБПЦ).

В результаті аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році відбулося радіоактивне забруднення значних територій як у нашій країні, так і за її межами. За масштабами і можливими наслідками для населення і навколишнього середовища аварія на ЧАЕС виявилася найбільшою і найважчою за всю історію використання атомної енергії. Директор національного центру з досліджень в галузі атомної енергетики Танока (Японія) відмітив, що внаслідок вибуху атомної бомби над Хіросімою сумарний викид радіоактивності склав 0,74 кг, в той час, як при аварії на ЧАЕС – 63 кг ("Красная Звезда", 24.01.90).

Підраховано, що за весь час випробувань ядерної зброї в атмосфері з 1945 по 1962 рік утворилося близько 53 млн. Кі радіоактивного цезію, в той час, як при аварії на ЧАЕС сумарний викид радіоактивності склав 500 млн. Кі ("Вечірній Київ", 28.02.90). Характерно, що перед початком випробувань ядерної зброї на земній кулі цезію-137 взагалі не було виявлено в організмі людини і тварини.

Під радіоактивне забруднення в Україні потрапила територія площею 3,5 млн. га сільськогосподарських угідь, в тому числі майже 2 млн. га орної землі. Забруднено також більше 1,5 млн. га лісів і садів, тисячі населених пунктів. Радіоактивна хмара не обійшла і Волинську область. Останні результати досліджень підтверджують, що радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС зазнала в основному територія Маневицького, Любешівського та Камінь-Каширського районів.

У цих районах проживає більше 150 тисяч людей, з них 43 тисячі дітей. За даними радіаційної служби, в Маневицькому районі величина забруднення від 1000 до 2500 Кі/км в 1990 році була зафіксована в 21 населеному пункті. Така забрудненість простежувалась у Любешівському і Камінь-Каширському районах.

Ця небезпечна екологічна ситуація на території області впливає на захворюваність, природний приріст населення та на інші показники здоров'я. Це підтверджують медичні обстеження, які свідчать, що після аварії на ЧАЕС смертність людей збільшилась у багато разів від попередніх років.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є фізичний стан населення, що проживає на території, забрудненій радіонуклідами та можливості оздоровчої фізичної культури щодо його покращення.

Предмет дослідження – оздоровча фізична культура в умовах проживання на радіоактивно забруднених територіях.

Метою курсової роботи є дослідження оздоровчої фізичної культури в умовах проживання на радіоактивно забруднених територіях.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації, соціокультурний аналіз.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

Структура роботи. Курсове дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Бібліографія налічує 24 джерела.

Розділ 1. Вплив радіації на здоров'я людини

1.1. Механізми біологічної дії іонізуючих випромінювань на організм людини

Щоб забезпечити нормальний розвиток людини в умовах радіоактивного забруднення, треба в першу чергу до мінімуму звести проникнення в її організм радіонуклідів. Існує три шляхи проникнення в організм радіонуклідів: перший – пероральне надходження і всмоктування в шлунково-кишковий тракт; другий – інгаляційне надходження і всмоктування в легені; третій – всмоктування через непошкоджену шкіру і поверхні ран. Зауважимо, що ці шляхи нерівнозначні за ймовірністю проникнення нуклідів і ефектами опромінення. В кишково-шлунковому тракті всмоктування елементів відбувається в залежності від того, які елементи і в якому вигляді вони надходять.

При порівняльному аналізу даних про всмоктування хімічних елементів у шлунково-кишковий тракт відмічають, що всі елементи першої і сьомої груп (до яких належать цезій і йод відповідно) періодичної системи Менделєєва, нульової групи (до якої належить радон), а також всі елементи першого і другого періодів, за винятком берилію, повністю всмоктуються в шлунково-кишковий тракт. Досить добре всмоктуються елементи другої головної групи (до якої належить стронцій). Всмоктування деяких радіонуклідів зменшується з віком, тому що проникливість шлунково-кишкового тракту у молодих осіб для великих молекул значно більша. Глодання або дефіцит мікроелементів також сприяють всмоктуванню радіонуклідів (Ю.І. Москальов, 1989; Л.А. Булдаков, 1990).

Якщо порівняти величину всмоктування в легені і в кишечник навіть добре розчинних радіоактивних речовин, то виявиться, що всмоктування в легені становить для таких елементів тільки 75% їх загальної кількості, яка всмоктується в кишечник, внаслідок того, що частина радіонуклідів видаляється з видихуваним повітрям (Л.А. Булдаков, 1990). В більшості випадків через ніс – більш ефективний фільтр, ніж рот, особливо при низькій і середній швидкості потоку повітря. Тому можна вважати, що в легені людей, які дихають ротом, потрапляє більше частинок, ніж тих, хто весь час дихає лише носом. Дуже велика кількість частинок осідає в середині дихальних шляхів до ділянки, покритої волосинами, а там ці частинки утримуються доти, поки їх не видалять механічно, тобто при смарканні, чиханні і т. д. (по Ю.І. Москальову, 1989). Інгальовані частинки