Процедура вимірювання повторюється тричі і записуються найменші показники.

Після кожного виміру тиск в манжетці знижується до нуля. Час, протягом якого проводиться вимірювання тиску за Коротковим, не повинен перевищувати 1 хв. Якщо триваліший час утримувати тиск в манжетці, то об'єм крові в дистальній частині кінцівки поступово зростає внаслідок порушення венозного відтоку, що, звичайно, порушує її кровообіг.

Для осіб молодого віку нормальними величинами вважають:

110-130 мм рт. ст. – систолічний тиск в стані спокою;

60-80 мм рт. ст. – діастолічний тиск в стані спокою.

При навантаженнях великої інтенсивності систолічний тиск. може досягати величини 250-300 мм рт. ст.

Належні величини артеріального тиску для різних вікових груп можна визначити за формулою Волинського:

Систолічний тиск = 102 мм рт. ст. + 0,6 Ч вік; діастолічний тиск = 63 мм рт. ст. + 0,4 Ч вік. Нижню межу норми систолічного тиску визначають за формулою:

У зв'язку з тим, що величина артеріального тиску при навантаженні корелятивно пов'язана з частотою серцевих скорочень, для приблизного розрахунку тиску можна використовувати такі регресивні рівняння:

Систолічний тиск = 103,1 + 0,44 Ч ЧСС

Діастолічний тиск = 67,8 + 0,12 Ч ЧСС

Середній тиск = 78,8 + 0.24 Ч ЧСС,

де ЧСС – частота серцевих скорочень.

Позитивний вплив занять фізичними вправами на дихальну систему вивчають за допомогою методики "спірометрії". Щоб виміряти життєву ємкість легень (ЖЄЛ), шкалу спірометра слід встановити у вихідне положення. Для цього у водяного спірометра із внутрішнього циліндра виймають корок і циліндр опускається, а з сухого спірометра повертають вимірювальну шкалу, і нульову її позначку встановлюють навпроти стрілки.

Той, хто досліджується, робить максимально глибокий вдих, вставляє мундштук в рот і, не поспішаючи, робить повільний, максимально глибокий видих. При цьому потрібно напружити видихальні м'язи, включаючи м'язи черевного пресу. При необхідності можна провести тренування з від'єднаним мундштуком. Як правило, роблять два пробних видихи, потім з 15-секундним проміжком – 3 вимірювання. Помилки виникають у тих випадках, коли:

1) неправильна висота мундштука створює незручну позу для того, хто досліджується;

2) той, хто досліджується, поспішає почати видих, не зробивши максимально глибокого вдиху;

3) видих робиться надто швидко (тоді вимірюється об'єм форсованого видиху, величина якого дещо нижча життєвої ємкості легень);

4) неправильне положення мундштука в роті того, хто досліджується [9, 64].

Належну життєву ємність легень (НЖЄЛ) розраховують за формулами:

для чоловіків – НЖЄЛ,л = (зріст, см Ч 0,052) – (вік Ч 0.22) – 3,6;

для жінок – НЖЄЛ,л = (зріст, см Ч 0,041) – (вік Ч 0,018) – 2,68.

НЖЄЛ можна також розраховувати, помноживши величину основного обміну енергії в джоулях, обчислену за таблицею, на коефіцієнт 2,6 для чоловіків і 2,3 – для жінок.

Обчислену належну величину приймають за 100%, а фактичну, одержану під час дослідження (ФЖЄЛ), виражають у процентах до належної:

ФЖЄЛ | Ч 100

НЖЄЛ

Відхилення ФЖЄЛ від НЖЄЛ у здорових людей, як правило, не перевищує ± 10-15%. У спортсменів ФЖЄЛ більша за належну.

Знаючи ЖЄЛ, можна визначити життєвий показник (ЖП).

ЖП – це відношення ЖЄЛ до маси тіла. Він обчислюється за формулою:

ЖП = | ЖЄЛ, мл

маса, кг

Процент використання ЖЄЛ показує відношення ДО до ЖЄЛ:

ДО Ч 100

ЖЄЛ

Визначити потужність дихальних м'язів можна за допомогою пневмотахометрії.

Пневмотахометр являє собою диференційний пневмоманометр, на шкалі якого можна визначити швидкість повітряного потоку в м/с. Цей метод застосовують для визначення максимальної швидкості повітряного потоку при форсованому вдихові або видихові. Стримані при пневмотахометрії показники прийнято називати (потужністю вдиху або видиху.

Дослідження виконується в положенні стоячи.

Досліджуваний щільно охоплює мундштук пневмотахометра губами і виконує максимально швидкий дихальний маневр (вдих або видих) відповідно до напису на корпусі датчика чи дихальної трубки (в залежності від конструкції пневмотахометра). Кожну операцію повторюють 5 разів.

Потужність вдиху і видиху визначають за максимальними показниками пневмотахометра. Якщо вимірювання проводяться з датчиком з діаметром прохідного отвору діафрагми 10 мм (для дітей та підлітків), то показники зчитуються по зовнішній шкалі пневмотахометра, якщо з датчиком з діаметром діафрагми 20 мм, – то по внутрішній шкалі.

Вимірювання проводять в положенні лежачи і сидячи, а також після фізичного навантаження.

Кількісні значення цих показників коливаються в широких межах, що залежить як від індивідуальних особливостей дихальної системи, так і від типу пневмотахометра. Тому їх оцінка при одноразовому дослідженні ускладнена. Цінність цього методу значно підвищується при порівнянні результатів повторних досліджень в одного й того ж обстежуваного.

Функціональні системи кровообігу і дихання відносяться до найбільш інтенсивно працюючих у процесі фізичних і емоційних навантажень, тому багато показників цих систем широко використовується для тестування фізичної витривалості і тренованості.

Кардіореспіраторний індекс в модифікації Н.Н. Самко (КРІС), який включає сім параметрів і легко може бути проведений в лабораторних умовах.

В обстежуваного послідовно вимірюють артеріальний тиск (систолічний і діастолічний) з допомогою сфігмоманометра. Потім з допомогою цього ж приладу визначають максимальний тиск видиху, для чого обстежуваний бере в рот гумову трубку сфігмоманометра і через неї робить максимальний видих. З допомогою спірометра визначають життєву ємність легень, а з допомогою секундоміра підраховують частоту серцевих скорочень і час максимальної затримки дихання.

Всі вимірювання слід проводити швидко і чітко. КРІС розраховують за формулою:

КРІС (у цифровому вираженні) = | ЖЄЛ + MTB.+ МЗД + вік

СТ + ДТ + ЧСС

де ЖЄЛ – життєва ємність легень (за одиницю вимірювання приймають 100 мл об'єму);

МТВ – максимальний тиск видиху, мм рт. ст.;

МЗД –