Відомо, що в масі біологічної тканини 60-70% становить вода. В результаті іонізації молекул води утворюються вільні радикали Н і ОН, в присутності кисню утворюються також вільні радикали гідро-перекису (НО2) і перекису водню (Н2О2), які є сильними окислювачами.

Утворені в процесі радіолізу води вільні радикали і окислювачі, які мають високу хімічну активність, вступають у хімічні реакції з молекулами білка, ферментів та інших структурних елементів біологічної тканини, що призводить до змін біологічних процесів в організмі. Основним субстратом первинних окисних реакцій є біоліпіди та нуклеопротеїди.

Важливу роль у процесах пошкодження при опроміненні відіграють продукти перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), які порушують структурну функціональну організацію біологічної мембрани (Б.М. Тарусов, 1962).

Підвищена небезпечність радіонуклідів, що потрапили всередину організму, у порівнянні із зовнішнім опроміненням, зумовлена декількома причинами. По-перше, дуже сильно збільшується час опромінення. По-друге, зменшується до мінімуму відстань до джерела опромінення. По-третє, проникнення радіоактивних частин в організм робить його беззахисним перед частинками, які є найбільш небезпечними, але при зовнішньому опроміненні не можуть проникнути крізь роговий шар шкіри. По-четверте, радіоізотопи переважно нагромаджуються в окремих критичних органах, що збільшує їх опромінення. По-п'яте, ми позбуваємось тих засобів захисту, які можна застосувати при зовнішньому опроміненні (Ю.В. Сивинцев, 1991). Наприклад, до 30% йоду депонується в щитовидній залозі, яка становить тільки 0,03 % маси тіла. Біологічні періоди напіввиведення нуклідів з критичних органів і тканин поділяють практично від десятків діб до безконечності.

1.3. Стан здоров'я і фізичного розвитку населення, яке проживає на територіях, забруднених радіонуклідами

У зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС збільшився ризик проживання на територіях, забруднених радіонуклідами. Згідно з пакетом законів по Чорнобилю, прийнятих у 1992 році Верховною Радою України, оздоровленню має підлягати 4,5 млн. чоловік. Особливе місце серед них, природно, повинні займати діти. Всі вони відчувають необхідність .у санаторному лікуванні. Однак можливості оздоровлення людей досить обмежені. Так, навіть при використанні для цих благородних цілей всіх здравниць республіки навряд чи можна оздоровити хоча б 20% тих, хто відчуває в цьому гостру потребу. Це призводить до того, що тільки кожна шоста "чорнобильська'' дитина має можливість отримати хоча б яку-небудь путівку (В.В. Антоненко з співавт., 1992).

Не маючи можливості кардинально змінити умови, у зонах радіологічного контролю, де тепер знаходяться діти України, доцільно використовувати всі доступні засоби і методи для оздоровлення і підвищення резистентності до дії несприятливих факторів дітей та підлітків за місцем їх постійного проживання (С. Є. Кулачковська із співавт., 1992).

А.В. Киричук (1992) відмічає, що для дітей з зони в цілому характерні ті чи інші відхилення в розвитку і поведінці:

Для вирішення проблем, поставлених Чорнобилем, нагромаджений радіобіологією досвід виявляється непридатним. Вирішуючи, перш за все, завдання-захисту населення від пошкоджуючої дії при ядерному вибухові вівся пошук саме таких засобів, які б давали максимальний і швидкий ефект при смертельних дозах радіації. Терміново необхідні широкі фундаментальні дослідження з таких проблем, як-от: 1) малі дози радіації – особливості біологічного ефекту, механізм пошкоджуючої і стимулюючої дії на різні живі системи; 2) особливості комбінованого променевого пошкодження, яке включає широкий спектр радіонуклідів, що потрапили в організм; 3) взаємодія низьких рівнів радіації з іншими агентами (забруднення атмосфери, води, їжі продуктами промислової діяльності людини, викидами транспортних систем, важкими металами, сільськогосподарськими хімікатами, куріння, побутові шкідливі фактори; 4) особливості шкідливої дії так званих гарячих частинок; 5) пошук абсолютно нових класів протипроменевих засобів, придатних для тривалого введення в організм через рот, – нетоксичних і тих, які мобілізують власні захисні сили організму (В.А. Барабой, 1991).

До цього слід також додати необхідність термінового вирішення питань психологічної реабілітації населення, комплексної розробки моделей поведінки в умовах радіоактивного забруднення (особливості режиму харчування, відпочинку, занять фізичною культурою і т. д.). Поки що немає реальних методів психологічної і фізичної реабілітації населення, що потерпіло в результаті чорнобильської катастрофи. А необхідність у цьому є дуже велика, про що свідчать дані медичних обстежень "чорнобильського" населення. Найбільше досліджень щодо здоров'я потерпілого населення приурочено психологічному вивченню статусу опромінених (В.В. Антоненко з співавт., 1992; В.П. Бенедь, 1992; Ю.З. Гильбух, С.А. Гончаренко, 1992; Н.П. Дрижевський з співавт., 1992; С.Є. Кулачкрвська з співавт., 1992; В.І. Розов, Ж.В. Карпухіна, 1992; Т.І. Пухова, 1993 та ін.). Під час проведення дослідів виявлено цілий комплекс відхилень в психологічному статусі, включаючи зниження розумової працездатності, погіршення пам'яті, уваги, швидку стомлюваність, психологічний стрес та ін.

Симптоми, на які скаржаться обстежені, не вкладаються в картину конкретних захворювань, це вказує на розвиток донозологічних станів, які можуть стати однією з причин обмеження працездатності як в нинішній період, так і в майбутньому (М.І. Хомазюк з співавт., 1991; В.П. Ференц з співавт., 1991).

В зоні жорсткого радіаційного контролю більш як у два рази зменшилось число осіб, які не хворіли гострими захворюваннями, і майже в 2,5 раза в порівнянні з доаварійним періодом збільшилось число осіб, які перенесли гострі захворювання