Показники сили в забруднених зонах навіть дещо вищі, ніж в чистій, хоч ця різниця і статистично незначна. Отримані результати підтверджують літературні дані про високу резистентність до опромінення нервово-м'язового апарату (Ю.З. Москальов, 1989). Про функціональні показники вегетативних систем у стані спокою судили по показниках кардіореспіраторного індексу в модифікації Н.Н. Самко (КРІС). У підлітків зони радіологічного контролю КРІС мав тенденцію до зниження, різниця статистично незначна. Не виявлено достовірної різниш і по всіх складових КРІС.

Вивчення функціональних можливостей кардіореспіраторної системи під час фізичного навантаження по тесту PWC170 виявлено статистично значне зменшення цього показника і його відносної характеристики (PWC170) у підлітків з зони радіологічного контролю.

Отримані результати говорять про зменшення адаптабельності кардіо-респі-раторної системи при виконанні дозованого фізичного навантаження. Зменшення цього показника свідчить про зменшення "рівня здоров'я" (Г.Л. Апанасенко, 1985, 1992) у підлітків із зони радіологічного контролю.

Результати, отримані під час експерименту, суперечать літературним даним (Ю.І. Москальов, 1989) про високу резистенцію дихальної, серцево-судинної і м'язової систем до дії іонізуючого випромінювання. Очевидно, дослідження, які до цього проводились в основному на тваринах, не враховували тих особливостей стресового впливу через другу сигнальну систему людини, що виявляє проживання на забруднених радіонуклідами територіях. Інший важливий фактор – зменшення фізичних вимог до дітей на уроках фізичної культури.

Виходячи з вказаних умов і враховуючи вищеназвані рекомендації, ми розробили програму фізичних тренувань для підлітків 15-16 років. Всіх підлітків, які проживають в зоні радіологічного контролю, розділили на дві групи: основна маса займалась фізичною культурою за програмою загальноосвітньої школи два рази на тиждень. Експериментальна група (20 чол.) займалась за спеціально розробленою програмою, додатково 3 рази на тиждень. Аналіз даних експерименту дозволяє констатувати відсутність різниці у вихідних даних по всіх функціональних і антропометричних показниках, які вивчались.

Після експерименту антропометричні показники контрольної і експериментальної груп достовірно не відрізнялись. По цих категоріях розвитку іншого результату не варто було сподіватись, тому що ці показники є в значній мірі генетично детермінованими і, як наслідок, досить консервативними по відношенню до впливу умов проживання, в тому числі і до впливу занять фізичною культурою.

За показниками станової сили у підлітків експериментальної групи відмічали тенденцію до росту цього параметру. А показники кистьової динамометрії майже не змінились. Чітко простежується тенденція в експериментальній групі до зростання кардіореспіраторного індексу і його складових: часу максимальної затримки дихання, життєвої ємності легень. Максимальний тиск видиху залишився без змін. Параметри гемодинаміки такі як пульс, систолічний і діастолічний тиск мали чітку тенденцію до зниження, що свідчить про сприятливий характер адаптації серцево-судинної системи. Ка фоні цих позитивних зрушень відмічали статистично достовірне (р < 0,05) збільшення абсолютних величин показника PWC170 і його відносних характеристик по відношенню до контрольної групи. А отже, можна впевнено стверджувати, що розроблена методика тренувань дає оздоровчий ефект і може бути рекомендована для занять школярів на забруднених радіонуклідами територіях.

Звичайно, в процесі експерименту не досягнуто максимально можливого збільшення фізичної працездатності. Так, В.М. Філатов і Є.Н. Вайнер (1986) показали, що тренуваннями на витривалість протягам навчального року у 15__річних підлітків можна досягти зростання фізичної працездатності до 190,5% у порівнянні з вихідним рівнем, хоча це досягалось навіть при деякому зниженні швидкісно-силових якостей (стрибок у висоту) [9, 48].

Досягнення максимальних результатів, збільшення працездатності не було метою роботи. Ми прагнули лише показати, що заняття аеробними вправами в умовах радіоактивного забруднення не дають негативних наслідків і, більше того, є необхідність їх широкого впровадження як таких, що несуть оздоровчий ефект.

Розділ 2. Основні засади і методологія оздоровчої фізичної культури в умовах проживання на радіаційно-забруднених територіях

2.1. Особливості форм занять оздоровчою фізичною культурою

Фізичні вправи при їх раціональному використанні в режимі дня дітей підвищують опірність організму до дії багатьох несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Але таке явище оздоровчого ефекту спостерігається тільки при використанні вправ, які відповідають функціональним можливостям осіб, що ними займаються. При великих навантаженнях, які виснажують організм, спостерігається погіршення функціональних показників систем.

Досягнення максимальних спортивних досягнень у дітей не супроводжується покращенням їх здоров'я: при 10 годинах і більше тренувальних занять на тиждень у дівчаток спостерігали збільшення частоти простудних захворювань. Але ці дані зовсім не доказують, що 10 годин в тиждень організованих занять для дівчаток і відповідно 12 годин для хлопчиків надто багато (М.М. Амосов, І.В. Муравйов, 1985) [1]. Результати занять залежать від того, як вони проводяться. Навіть 15-20 годин і більше занять на тиждень, які проводились відповідно до віку, без елементів "натаскування" на спортивний результат, приносять користь здоров'ю і загальному розвитку організму. Проте орієнтування на "вузьку спеціалізацію", на раннє досягнення високих результатів шкідливі для дітей, це знижує перспективи їх подальшого вдосконалення (А.Г. Сухарев, 1969; P.А. Калюжна, 1973).

В той же час оптимальний розвиток дитини вимагає певної дози зовнішньої стимуляції, в тому числі і такої, яка несе в собі стресогенний, навіть мінімально пошкоджуючий вплив (С.Б. Тихвинський, І.М. Воронцов, 1991).

Не викликає сумнівів позитивний вплив на організм людини регулярних занять фізичною культурою з помірними фізичними навантаженнями. Дискутуються лише питання про глибину і ступінь цього впливу (Р.А. Калюжна, 1973; С.В. Хрущов, 1989).

У програмах занять фізичними вправами для здорових людей головна увага має зосереджуватись на тренуванні серцево-судинної і дихальної систем з метою розвитку аеробних можливостей шляхом виконання циклічних вправ. Вважається, що саме вправи аеробного характеру дають найбільший оздоровчий ефект (М.М. Амосов [1], 1989; К. Купер, 1976; Е.Т.