У дівчат 11-12 і 13-14 років не виявлено вікових розбіжностей у функціонуванні рухової системи. До 13-14 років у них виявлена стабілізація основних показників розвитку організму.

Функціональні можливості рухового апарату у хлопчиків 7-14 років більші, ніж у молодших дітей. Про це свідчать високі показники максимального темпу рухів, інтенсивності і обсягу виконаної роботи, максимальна тривалість навантаження, яке здійснюється до відмови, ощадливе витрачання біоелектричної активності м'язів за одиницю роботи.

Пристосування рухового апарату школярів до навантажень різної інтенсивності проходить з віком, шляхом зменшення біоелектричної активності м'язів у виконанні одиниці роботи, амплітуди і частоти біотоків, варіабельності показників, що характеризують посилення економії в процесах регуляції моторики.

Відмічено, що із зменшенням інтенсивності і водночас із збільшенням тривалості виконання фізичного навантаження і обсягу роботи у хлопців і дівчат зростає період поновлення функціонального стану нервово-м'язового апарату. Але по цьому показнику у хлопців після багатьох навантажень період поновлення величини латентного періоду чотирьохголового м'язу стегна коротший, ніж у дівчаток. Покращення з віком часу поновлення латентного періоду м'язового скорочення характеризує наявність функціональної зрілості нейромоторних механізмів у хлопчиків до 13-14 років і дещо раніше – в дівчаток, у яких до 13-14 років відмічається сповільнення поновлення.

Аналіз показників центральної гемодинаміки при фізичному навантаженні свідчить про те, що у всіх дітей із збільшенням інтенсивності навантаження відбувається й загальне збільшення максимального об'єму кисню, який досягає своїх максимальних значень при навантаженні 50% і при підвищенні інтенсивності навантаження змінюється мало. У хлопчиків 7-10 років частота серцевих скорочень рівномірно збільшується при навантаженні від 20 до 50%, а в дівчаток цього віку, навпаки, реакція серцевих скорочень менш " диференційована. Пульс досягає у них значних величин при виконанні помірних навантажень уже до 13-14 років.

Суттєві віково-статеві особливості виявлені в динаміці ударного об'єму крові. Найбільший приріст цього показника відбувається при м'язовій роботі хлопчиків 7-8,9-10 років і 11-12, 13-14 років – у дівчаток.

Паралельна динаміка відбувається і з головним гемодинамічним показником – максимальним об'ємом кисню.

Таким чином, літературні дані свідчать про те, що з 7 – 8 до 13-14 років відбувається вдосконалення механізмів адаптації системи кровообігу до фізичних навантажень. Разом з тим, у процесі становлення гемодинамічних реакцій у хлопчиків і дівчаток цього віку спостерігаються суттєві розбіжності. До 9 – 10 років у хлопчиків значно розширюється адаптаційні можливості центральної гемодинаміки. В цей час у дівчаток значною мірою удосконалюється регіональна судинна реакція у відповідь на фізичне навантаження. До 13-14 років у дівчат ще більше удосконалюються функції центральної гемодинаміки. Чітко ця закономірність проявляється в реакціях на навантаження, енергетичне забезпечення яких здійснюється за рахунок аеробно-анаеробних процесів [9, 56].

Розширення з віком адаптаційних можливостей організму дітей і підлітків при виконанні фізичних навантажень забезпечується удосконаленням функцій зовнішнього дихання і газообміну. Рівень напруги функції зовнішнього дихання залежить від обсягу і тривалості роботи. Найбільший приріст параметрів зовнішнього дихання відмічається тоді, коли школярі виконують роботу аеробно-анаеробного характеру (70%).

Дуже інформативним для оцінки енергетичних можливостей школярів при м'язовій діяльності є кисневий запит.

У хлопчиків величина кисневого запиту підвищується при виконанні короткочасних навантажень переважно анаеробного характеру (100 і 80%) від 7-8 до 11-12 років і стабілізується або дещо знижується до 13-14 років. За показниками виконання навантажень аеробно-анаеробного (70%) і переважно аеробного (50%) енергозабезпечення, величина кисневого боргу збільшується від 7-8 до 9-10 років, стабілізується в 11-12 років, знову збільшуючись до 13-14 років в умовах виконання навантажень 70%

У дівчаток кисневий борг суттєво збільшується до 9-10 років після навантажень анаеробного енергозабезпечення (60 і 80%), до 11-12 років – під впливом навантажень аеробного характеру (50 і 70%). На наступному віковому етапі – від 11-12 до 13-14 років – величини кисневого боргу після навантажень 50 і особливо 70% (аеробно-анаеробного характеру) навіть зменшуються..

Вік 7-8 і особливо 9-10 років сприятливий для розвитку витривалості при умові поєднання на уроках фізичної культури навантажень великої і помірної інтенсивності. З врахуванням того, що в хлопчиків 11-12 років, а в дівчаток ще раніше збільшується продуктивність алактатного механізму енергозабезпечення, рекомендується включати у навчальний процес ІV і V класів широке використання фізичних вправ, які спрямовані переважно на розвиток швидкісних якостей. Аеробно-анаеробні можливості розширюються швидше у хлопчиків до 9_років, а в дівчаток – до 11-12 років. Ріст інтенсивності роботи на фоні збільшення лактатної продуктивності енергопроцесів дозволяє включати у навчальні заняття з учнями ІV-VІ класів швидкісно-силові вправи при умові вмілого їх дозування.

Для учнів ІV та V класів у навчальному процесі з фізичного виховання дозволяється збільшувати обсяг фізичного навантаження на розвиток швидкісної витривалості. Поліпшуються координації в діяльності вегетативних систем і моторики у школярів 9-10, 11-12 років при навантаженнях 50% передбачає використання навантажень помірної інтенсивності для опанування учнями технікою виконання циклічних вправ.

Нормування навантажень при ходьбі і бігу ґрунтуються на оптимізації процесів енергозабезпечення і процесів кисневого режиму. Для нормування циклічних навантажень на уроках фізичної культури необхідно підібрати таку помірно