Принцип неперервності випливає з необхідності проведення цілорічного і багаторічного тренування. Інакше в сучасному спорті не можна і думати про досягнення високих результатів. В гімнастиці особливо важливо дотримуватись цього принципу в зв’язку з тим, що утворення рухових навиків потребує постійного підкріплення, повторення, а нагромадження рухового вантажу – систематичності.

Умовою проведення безперервних занять є своєчасне відновлення функцій організму. Багатогодинне напружене тренування неможливе без відновлюючих заходів і відпочинку. В результаті систематичних занять настає стан тренованості, що являється показником відповідності, пристосованості організму до певних навантажень. В цьому випадку тренування можна уявити як процес функціонального пристосування організму до навантажень.

Гімнасти, що хочуть досягти високих результатів, тренуються майже кожен день і навіть два рази на день. Число занять в рік в цьому випадку перебільшує число днів в році. Неперервні заняття являються основою, на якій можна будувати плани оволодіння новими вправами і збільшення навантажень.

Завдяки регулярним заняттям формується фігура гімнаста, рельєф мускулатури, осанка (постава). Треновані гімнасти швидше відновлюються, економніше витрачають енергію. Перерви в заняттях досить швидко приводять до розтренування.

2.4. Єдність поступового підвищення навантаження і тенденції прагнення до максимальних результатів.

Даний принцип логічно зв’язаний з попереднім, характеризуючи одну з самих суттєвих сторін спортивної діяльності. Сама по собі неперервність занять не забезпечує ріст спортивних досягнень, звичайна повторність не являється стимулом вдосконалення. На фоні неперервних занять необхідно поступово збільшувати навантаження: оволодівати все більш складними елементами, з’єднаннями, комбінаціями, підвищувати об’єм і інтенсивність тренувальної роботи. Відомий фізіолог А.А. Ухтомський коротко сформулював закон пристосування живого організму: “Робота будує орган”. Поступово збільшувані навантаження приводять до нового, більш високого рівня функціональної адаптації. Властивість організму поповнювати затрати і понадзатрати енергії з перебільшенням доробочих можливостей в період відновлення отримала назву “гіперкомпенсації”, “понадвідновлення”.

На цій біологічній закономірності і побудований принцип підвищення навантажень, впритул до максимальних. Поняття про максимальні навантаження в гімнастиці досить відносне. Показники звичайної тренувальної роботи гімнастів-майстрів спорту для гімнастів-розрядників являються максимальними і навіть граничними. Поступове підвищення навантажень як реалізація принципу поступовості характерне для багаторічної підготовки гімнастів. Але не менш характерною рисою тренування, особливо гімнастів високої кваліфікації, являється періодичне застосування високих навантажень, близьких до “межі” їх можливостей. Подібні “ударні” тренування типові для сучасної гімнастики, але використовувати їх слід епізодично, у вигляді “ударного” мікроциклу тренування або в вигляді “ударного” тренування в ряду інших занять в мікроциклі. Слід підкреслити, що виходи на максимум навантаження можливі завдяки систематичному нарощуванню тренованості в діапазоні оптимальних значень навантаження для даного гімнаста. В цьому і полягає єдність поступовості і тенденції до максимальних навантажень.

2.5. Хвилеподібність динаміки тренувальних навантажень.

Всебічні дослідження тренувального процесу в гімнастиці виявили загальну закономірність в динаміці навантажень – хвилеподібність.

Дослідження, проведені М.Л.Украном, Є.А.Земськовим, У.Х.Ніязбєковим, Ф.І.Гримальським та ін., свідчать про те, що найбільш раціонально будувати тренувальний процес (як в одному занятті, так і в мікроциклі тренування і на більш довгих відрізках часу) з врахуванням цієї закономірності.

Правдоподібно, що використання тренувальних навантажень по принципу їх хвилеподібної зміни по об’єму і інтенсивності зв’язане з взаємодією процесів втоми і відновлення, обумовлено ритмом фізіологічних процесів. Прийнято виділяти малі хвилі, які охоплюють і характеризують навантаження декількох тренувальних днів (мікроцикл тренування), середні хвилі, які підсумовують навантаження декількох мікроциклів і характеризують етап (мезоцикл) тренування, наприклад, в підготовчому періоді і в змагальному періоді. На кінець, великі хвилі, які відображають загальну тенденцію в динаміці навантажень на тривалому відрізку часу (піврічних і річних макроциклах).

2.6. Циклічність тренувального процесу.

Принцип циклічності диктується необхідністю неодноразово повторювати ситуації, які забезпечують утворення стійких рухових навиків, досягнення визначеного рівня тренованості і стану спортивної форми. День в день гімнасти повторюють вправи на всіх видах багатоборства. Кожен такий тренувальний день вже являє собою маленький цикл, відносно замкнутий колом завдань, типових для одного тренувального дня. Декілька днів (частіше в рамках календарної неділі) утворюють мікроцикл тренування. Більш великі цикли охоплюють значні проміжки часу – від декількох неділь до півроку і року. Але вони також повторюються, якщо мати на увазі багаторічне тренування гімнастів. Але кругообіг різних стадій циклів тренування, етапів періодів, макроциклів не припускає повну замкненість, ізольованість кожного з циклів. Для характеристики структури всього процесу більше підходить модель розвитку по спіралі. В “витках” цієї спіралі відображається динаміка процесу тренування, яка направляється або вверх по спіралі – для досягнення більш високого рівня підготовленості, або вниз – при бажанні знизити ці показники.

3. Завдання і зміст процесу тренування

Видатні досягнення радянських спортсменів і зокрема гімнастів на першостях Європи, Чемпіонатах світу і Олімпійських іграх є яскравою демонстрацією успіху своєї вітчизняної культури, розвитку спортивного руху в нашій країні. Ці досягнення зумовлені наявністю в СРСР науково обґрунтованої, перевіреної практикою системи спортивного тренування, яка створилась протягом багатьох років зусиллями вчених, тренерів і самих спортсменів.

Радянська система спортивного тренування характеризується прагненням до фізичного розвитку і оздоровлення молоді, широким колом взаємозв’язаних завдань, прогресивними принципами, науково обґрунтованим підбором засобів і методів, циклічністю і етапністю в річному плані, перспективністю планування, високою організацією педагогічного процесу і лікарського контролю, забезпеченням гігієнічних умов.

3.1. Основні завдання спортивного тренування.

Завдання, які поставила перед фізкультурним рухом комуністична партія, зобов’язують викладачів гімнастики, тренерів звертати особливу увагу комуністичному вихованню учнів. Виховувати учнів слід в колективі і через колектив. В індивідуальних тренувальних заняттях неможливо виховувати почуття колективізму і товариства, які так необхідні кожному спортсмену. Вірне виховання учнів, виховання в дусі комуністичної моралі, являється органічною