1.2. Спеціальна витривалість і методика її розвитку.

В системі розвитку спеціальної витривалості особливо важливим є вдосконалення методики в плані комплексного підходу. Проте цей розділ і сьогодні залишається недостатньо розробленим. Частіше вивчається система зовнішніх дій і значно менше враховується механізм внутрішнього сприйняття цього навантаження, тоді як все більше число наукових даних обгрунтовують положення, що рівень розвитку спеціальної витривалості спортсменів залежить від діяльності ЦНС, ендокринної системи, підготовленості опорно-рухового апарату. Не останню роль в цьому ряді займає і технологія тренувального процесу. Ефективність же дії визначатиметься тим, наскільки це відповідає індивідуально-типологічним особливостям спортсменів.

В даний час в методиці розвитку витривалості боксерів виділяють два напрями [5.11.12.15.20]:

- розвиток загальної витривалості;

- розвиток спеціальної витривалості.

Автори одноголосно відзначають, що загальна витривалість розвивається шляхом застосування різних загально-розвиваючих вправ, більшість з яких носить циклічний характер (лижі, біг, плавання і ін.). В основі таких вправ лежить тривала робота.

В методиці розвитку спеціальної витривалості боксера спостерігається декілька напрямів. В більш ранніх роботах [11,12] основними засобами методики були бойові вправи боксера і, в першу чергу, вправи з партнером в умовному і вільному бою, при неодмінній умові постановки правильного дихання і вміння боксера раціонально витрачати силу і енергію в бою. На це звертають увагу б. І. Бутенко, Е. Калмиков [5], відзначаючи, що боксерський спаринг є основним засобом розвитку спеціальної витривалості і найбільшою мірою відповідним вимогам боксу, обмежене ж його застосування пов'язано з високим травматизмом. За даними Ю. П. Сироткіна, основним засобом в розвитку спеціальної витривалості є боксерський мішок.

А. И. Сілін серед основних чинників розвитку спеціальної витривалості виділяє критерії інтервального скорочення і подовження раундів і пауз між ними в тренувальних і вільних боях. Тоді як В. М. Клевенко [20] рекомендує проводити заняття повторно-змінним методом, вкорочував в часі раунди, підвищуючи їх інтенсивність, також частіше міняти в парах різних по вазі партнерів, працювати на більш легких боксерських снарядах (наприклад, легкий мішок).

Підготовка зарубіжних боксерів, в основному американських [25] включає ряд спеціальних і загальнорозвиваючих засобів, що дозволяє підвищувати рівень спеціальної витривалості боксера. Одним з основних засобів тренування американських боксерів є «робота на дорозі» [25]. Таку вправу рекомендують застосовувати з самого початку занять боксом. «Робота на дорозі» починається з малих дистанцій з постійним збільшенням відстані.

Спеціальне тренування триває 1-1,5 години. Спаринг (вільний бій) є основним засобом тренування боксерів. Зокрема, американські професіонали за місяць відводять спарингам 2/3 тренувальних днів. В дні тренувань, коли немає вільних боїв, основна робота відбувається на боксерському мішку, груші, скакалці, багато часу виділяється «бою з тінню»

Деякі іноземні спеціалісти пропонують апробований на практиці інтервальний метод тренування боксерів. Суть інтервального тренування зводиться до постійної зміни навантажень і відпочинку, одночасно йде підвищення інтенсивності роботи боксерів. Інтервальне тренування будується при обліку наступних чинників: інтенсивності навантаження, її тривалості, повторюваності навантаження, тривалості відпочинку, форми відпочинку. Постійною зміною цих п'яти чинників досягається головна задача - підвищення тренованості боксерів.

В більш пізніх дослідженнях Р. О. Джерояна і Н. А. Худадова [15] методику виховання спеціальної витривалості боксерів стали розділяти на методику виховання аеробних і анаеробних можливостей. Авторами пропонуються різні методи, які були апробовані в циклічних видах спорту. Проте виходячи із специфіки боксу, вони рекомендують постійно змінювати темп і швидкість вправ як при розвитку аеробних, так і при розвитку анаеробних можливостей.

Переконливі дані про істотний вплив аеробних (окислювальних) реакцій на енергозабезпечення організму боксерів протягом всього поєдинку показано в роботах П. Н. Рєпнікова, В. З. Фарфеля, Е. А. Чупрова.

В дослідженнях І. П. Дєгтярьова, В. А. Кисельова, В. П. Черемисинова виявлено значну участь анаеробного гліколізу в енергозабезпеченні поєдинку боксерів. Для цього були підібрані тренувальні вправи, зухвалі анаеробні зсуви, близькі по глибині до змагань.

Р. В. Кургузов, В. Я. Русанов [22] пропонують програму, що є однією з форм інтервального тренування на снарядах для розвитку аеробних можливостей. Для розвитку швидкісно-силової витривалості слід частіше (особливо на спеціально-підготовчому етапі) використовувати спурти по сигналу тренера, а також індивідуальне тренування.

В. А. Кісєльов [19] запропонував тренувальні вправи, що мають переважно гліколітичну і алактатну, анаеробну, спрямованість, застосування яких на етапі передзмагальної підготовки супроводяться статистично достовірним збільшенням гліколітичної продуктивності і спеціальної працездатності боксерів (активність бойових дій спортсменів в поєдинку змагання зростає на 40,4 %.) . При такому підборі засобів і методів для розвитку витривалості потрібно враховувати вагову категорію і відповідно до цього підбирати навантаження як за об'ємом, так і по інтенсивності.

Ю. С. Маліков пропонує для розвитку спеціальної силової витривалості вправи, виконувані в ускладнених умовах з різними обтяженнями: боксерські манжети, боксерський пояс.

Б. І. Бутенко [4] рекомендує силову витривалість виховувати за допомогою багатократного повторення боксерських рухів. З відносно незначними по вазі обтяженнями (вага обтяжень індивідуальна для кожного боксера). Швидкісна витривалість виховується за допомогою бою з тінню або роботою на підвісній груші (заповненої піском, горохом або водою) в снарядних рукавичках.

Швидкісно-силова витривалість основа спеціальної витривалості, яка виховується за допомогою максимально швидкої інтервальної роботи на мішках, в бойових рукавичках, з нанесенням сильних акцентованих ударів. Загальна витривалість підтримується за допомогою кросів, тривалого плавання (при ЧСС не менше 160 уд. /хв).

На підставі експериментальних даних В. В. Кім [18] рекомендує два основні напрями в методиці розвитку спеціальної витривалості боксера. В тренуванні за допомогою спеціальних засобів і методів, з одного боку, забезпечувалося підвищення рівня адаптації функції дихання в процесі розвитку спеціальної