11 | Сила удару на 1 кг ваги 1 р. (у.о) | -0,303+5,76 | 0,36+3,11

12 | Сила удару на 1 кг ваги 2 р. (у.о) | 8,66+7,93 | 3,06+6,52

13 | Сила удару на 1 кг ваги 3 р. (у.о) | 17,65+10,52 | 7,09+6,00

14 | Сила лівого прямого (у.о) | -0,78+3,23 | -0,16+3,78

15 | Сила правого прямого (у.о) | 3,46+3,87 | 1,74+5,56

16 | Сила бічного лівого (у.о) | 2,29+4,61 | -0,17+6,76

17 | Сила бічного правого (у.о) | 1,61+5,60 | 1,66+8,35

18 | Кількість ударів на 10 сек. | 8,29+3,81 | 10,23+7,65

19 | Біг 30 м. (сек.) | 2,32+3,10 | 1,46+1,97

20 | Біг за 5 мін. (м.) | 6,07+5,80 | 2,31+4,17

21 | Стрибок в довжину з місця (м) | 2,45+2,39 | 0,93+2,21

Результати, представлені в таблиці, показують, що в цілому темпи приросту результату в показниках спеціальної витривалості на застосування різного навантаження істотно розрізняються (система планування навантаження по експерименту представленому в II-у розділі). Звертає на себе увагу більш високий темп приросту результатів в множині показників експерименту із спрямованістю тренувального процесу на розвиток швидкісно-силової витривалості. Це відноситься, в першу чергу, до таких показників, як сумарний тоннаж, в першому експерименті темп приросту склав 22,06%, тоді як в другому 6,86% і в контрольній групі 12,36%. Вище темп приросту спостерігається в таких тестових показниках, як відносна сила удару на 1 кг ваги (відповідно по експериментах 13,86%; 2,00 %; 2,20 %). Стосовно коефіцієнта витривалості збільшення в першому експерименті склало 16,41 %. Значно менше в контрольній групі 3,66 %.

Порівнюючи темп зміни показників, що характеризують спеціальну витривалість по раундах ведення поєдинку, можна відмінити велике збільшення після експерименту в другому, і особливо в третьому раунді. Так, сумарний тоннаж після першого раунду істотно змінюється після другого експерименту (7,06 %) і значно менше після першого (-1,09%). Стосовно другого і особливо третього раунду спостерігається велике збільшення сумарного тоннажу після першого експерименту (відповідно 9,36 %; 19,36 %), менше в другому (8,59 %; 14,07%) і значно менше в контрольній групі (3,20 %; 9,97%). Подібна спрямованість спостерігається і щодо такого показника, як відносна сила удару на 1 кг ваги. Великий темп приросту характерний для боксерів після другого експерименту (2,47 %) і менший за наслідками першого (-0,30 %), але в другому і в третьому раунді вищий вже у боксерів, що тренувалися із спрямованістю на розвиток швидкісно-силової витривалості (відповідно 8,66%; 17,65 %); менше після другого і особливо в контрольній групі (див. табл. 10).

_Аналізуючи коефіцієнт витривалості, необхідно відзначити відсутність відмінностей в темпах розвитку в першому раунді у всіх групах, і значне збільшення за наслідками першого експерименту в другому і особливо в третьому раунді (12,62%; 24,4%;). Це спостерігається і відносно загального коефіцієнта витривалості (відповідно по експериментах 11,42 %; 6,06 %; 5,80 %).

Слід звернути увагу на менший рівень відмінності в темпах приросту результату в показниках, що характеризують силу удару. Практично достовірні відмінності між експериментальними групами відсутні. З чим це може бути зв'язаний? Очевидно, з великою спрямованістю на виховання витривалості, що дозволяє підтримувати певний рівень сили на весь час ведення поєдинку.

Певні відмінності наголошуються відносно показників швидкості. Зокрема, кількість ударів за 10 секунд значно змінюється у боксерів контрольної групи 10,23 %; після першого експерименту 8,29 % і значно менше після другого 4,76 %. У динаміці зміни швидкісних якостей (біг 30 м) більше збільшення характерний після першого експерименту 2,32, ніж в контрольній групі, але відмінності не досягають рівня достовірності Р > 0,05. Великий темп приросту спостерігається і по такому показнику, як біг 5хв. і стрибок в довжину з місця, він достовірно вище після першого експерименту порівняно з контрольною групою.

Таким чином, отримані дані показують, що відмінності в системі планування навантаження визначають істотний вплив на динаміку розвитку рухових здібностей, так, швидкісно-силова спрямованість тренувального процесу значніше впливає на розвиток спеціальної витривалості, при цьому темп зміни ряду ознак стосовно раундів особливо високий в другому і в третьому (сумарний тоннаж, коефіцієнт витривалості, сила удару на 1 кг ваги спортсмена).

Стосовно другого експерименту з акцентом на швидкісний варіант навантаження наголошується більш високий темп приросту показників по раундах тільки відносно першого раунду, для них же характерний і більше збільшення сили удару, хоча достовірний рівень наголошується в двох випадках з чотирьох (сила лівого прямого і правого бічного).

Одночасно показані ознаки указують на те, що частіше вони пов'язані з індивідуальними особливостями боксерів.

Висновок

Таким чином, отримані дані показують, що відмінності в системі планування навантаження визначають істотний вплив на динаміку розвитку спеціальної витривалості. Результати дослідження підтвердили і той факт, що основними засобами розвитку є спеціально-підготовчі вправи. Витривалість розвивається лише в тих випадках, коли в процесі занять долається втома. Внаслідок цього, організм адаптується до функціональних зрушень, що зовні виражаються в покращенні витривалості.

При вихованні витривалості фізичні навантаження слід ретельно і чітко дозувати, регулюючи їх інтенсивність, тривалість, кількість повторень, характер і тривалість відпочинку. Аналізуючи результати проведених в ході роботи експериментів, з’ясувалося, що реакція боксерів з різними типологічними особливостями на навантаження неоднакова і залежить від багатьох факторів, зокрема: особистісно-психологічного (в діяльності проявляється через такі якості як витримка, терпіння, цілеспрямованість), біоенергетичного (визначається енергоресурсом організму та функціональними системами організму), фактор функціональної економності (визначається вмінням раціонально розподілити сили в процесі роботи).

Можливість проявляти витривалість у