При розвитку спеціальної витривалості у підготовлених рукопашників та борців вільного і класичного стилів диференційоване удосконалення окремих складових повинно передбачати розвиток потужності і ємності алактатного і лактатного анаеробних процесів, потужності аеробних процесів, підвищення витривалості окремих м'язових груп до роботи статичного характеру, розвиток здатності до ефективного відновлення протягом поєдинку у випадку виникнення нетривалих пауз, удосконалення здібностей до прояву швидкісно-силових координаційних і техніко-тактичних можливостей в умовах прогресуючої втоми.

Відмінності у факторах, що обумовлюють рівень спеціальної витривалості у різних видах практичної діяльності, конкретний характер втоми, яка супроводжує діяльність, визначають велику різноманітність засобів розвитку даної якості, їх співвідношення і послідовність застосування на різних етапах підготовки. Однак у всіх випадках необхідно прагнути такого добору тренувальних вправ і методики їх застосування, які б викликали реакції функціональних систем організму, що здатні призвести до приросту даної якості, а також дали б змогу виконати великий сумарний обсяг тренувальної роботи.

При розвитку витривалості співробітників податкової міліції використовуються найрізноманітніші вправи, що різняться між собою структурою, тривалістю і потужністю роботи, кількістю втягнених у роботу м'язів тощо. Різноманітність вправ, що супроводжується застосуванням різних методів, дозволяє забезпечити не лише цілісний розвиток загальної чи спеціальної витривалості, але й переважно сприяти, наприклад, поліпшенню функціональних можливостей м'яза серця або ємності капілярної мережі, удосконаленню економічності роботи тощо. Однак у практиці, як правило, не вдається дуже вузько диференціювати вправи за спрямованістю дії на окремі компоненти витривалості. Звичайно одночасно удосконалюються 2—3 здібності, пов'язані зі спеціальною витривалістю (анаеробні можливості і психічна стійкість до втоми, аеробні можливості і економічність роботи і ємність аеробної системи енергозабезпечення тощо).

Методика розвитку загальної витривалості

Розвитком загальної витривалості переслідуються два основні завдання:–

створення перспективи для переходу до підвищених тренувальних навантажень;–

перенесення витривалості на вибрані форми спортивних вправ.

Це передбачає суттєві відмінності у засобах і методах розвитку загальної витривалості залежно від вимог, обумовлених специфікою видів практичної діяльності. При плануванні роботи, спрямованої на розвиток загальної витривалості, насамперед слід урахувати чітку залежність її спрямованості і складу засобів і методів від практичної діяльності співробітника.

Ідентичним у методиці розвитку загальної витривалості у курсантів є: період, протягом якого виконується основна робота, спрямована на розвиток даної якості, – переважно перший і якоюсь мірою другий етап підготовчого періоду; спільність засобів – застосовуються вправи загальнопідготовчого і допоміжного характеру; обсяг роботи, спрямованої на розвиток загальної витривалості, в сумарному обсязі тренувальної роботи.

Основною відмінністю у методиці розвитку загальної витривалості у курсантів є різниця в обсязі засобів, спрямованих на удосконалення загальної витривалості стосовно роботи різного характеру: тривалих вправ помірної інтенсивності (аеробного характеру), що втягують у роботу значну частину м'язів; вправ швидкісного, швидкісно-силового і силового характеру; вправ, що ставлять високі вимоги до анаеробних можливостей, а також засобів, які сприяють розвитку гнучкості і спритності.

Зокрема, у курсантів, які тренуються на довгих і середніх дистанціях розвиток загальної витривалості пов'язаний з підвищенням можливостей організму до ефективного виконання роботи великої і помірної інтенсивності, що вимагає граничної мобілізації аеробних здібностей. У цьому випадку забезпечуються умови для виконання великих обсягів тренувальної роботи, повного відновлення після навантажень, а також створюються необхідні передумови для прояву високого рівня аеробних можливостей при спеціальній роботі.

У курсантів, які тренуються у швидкісно-силових видах, єдиноборствах, іграх, на спринтерських дистанціях в циклічних видах спорту, процес розвитку загальної витривалості значно складніший. Робота, спрямована на підвищення аеробних можливостей, повинна виконуватися лише в обсязі, що забезпечує ефективне виконання специфічної роботи і перебіг відновних процесів, і в той же час не створювати перешкод для наступного розвитку швидкісних якостей і удосконалення швидкісної техніки. Основна ж увага повинна бути приділена підвищенню працездатності при виконанні різного роду загальнопідготовчих і допоміжних вправ, спрямованих на розвиток швидкісно-силових якостей, анаеробних можливостей, гнучкості і координаційних здібностей.

Література

Закон України ”Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.// Відомості Верховної Ради України (далі – ВВР). – 1991. – № 4.

Закон України “Про державну податкову службу в Україні”/ Нормативні акти України щодо охорони правопорядку. – К: Логос, 1998. – С.544.

Наказ ДПА України № 411 від 26 серпня 1998 р. “ Про затвердження Настановлення по організації професійної підготовки працівників податкової міліції Державної податкової адміністрації України”. Додаток 1. – С. 8-9.

Бернштейн Н.А. Нариси по фізіології рухів і фізіології активності. – М.: Медицина, 1966. – 349 с.

Буданов А.В. Обучение сотрудников правоохранительных органов тактике и приемам личной безопасности при решении профессиональных задач (на опыте США). М.: Академия МВД России, 1996. – С. 80.

Буданов А.В. Педагогика личной безопасности сотрудников ОВД: Учебно-методическое пособие. – М.: РИО МВД, 1996. – С.42.

Білоус В.Т., Шамрай В.О., Чабан В.П., Жарікова О.Ю., Кочетов В.І., Проценко Т.О., Типові дії працівника податкової поліції (міліції). – Київ: Логос, 1997.