роботи різної тривалості й інтенсивності. Деякі з них можуть бути багаторазово відтворені. Деякі ж є результатом реакції на несподівану ситуацію й у чистому вигляді їх відтворити неможливо. Усі ці фактори не можуть не позначитися на кількості повторень однієї вправи, підходу чи завдання.
При нетривалій роботі в кожній вправі (до 5 с) кількість повторень може бути досить великою – від 6 до 10-12. При більш тривалих завданнях кількість повторень пропорційно зменшується і може не перевищувати 2-3. У цьому випадку вдається зберегти високу активність тих, що займаються, і їх інтерес до конкретного завдання й одночасно забезпечити досить великий сумарний вплив на функціональні системи організму і механізми, які несуть основне навантаження при прояві конкретного виду координаційних здібностей.
Якщо виникає необхідність удосконалення координаційні здібності в умовах втоми, то кількість повторень вправ звичайно істотно зростає: до 12-15 – при виконанні короткочасних і до 4-6 і більше – при виконанні більш тривалих завдань.
Кількість повторень також визначається програмою тренувального заняття, його конкретними задачами. При комплексному удосконаленні різних видів координаційних здібностей, що вимагає застосування великої кількості різноманітних вправ, кількість повторень кожної вправи звичайно невелике – не більш 2-3. Коли ж здійснюється заглиблене удосконалення одного з видів координаційних здібностей стосовно до конкретної рухової задачі, то кількість повторень вправ може зрости в 3-5 разів.
Тривалість і характер пауз між вправами. Звичайно паузи між окремими вправами досить великі – від I хвилини до 2-3 хвилин – і повинні забезпечувати відновлення працездатності, а також психологічний настрій на ефективне виконання чергового завдання. В окремих випадках, коли ставиться задача виконання роботи в стані втоми, паузи можуть бути істотно скорочені (іноді до 10-15 с), це забезпечує виконання роботи в умовах прогресуючої втоми.
По характеру відпочинок між вправами може бути активним чи пасивним. У випадку активного відпочинку паузи заповнюються мало інтенсивною роботою, що сприяє розслабленню і розтяганню м'язів. Іноді в паузах відпочинку використовується масаж і самомасаж, ідеомоторні й аутогенні впливи.
Перевірка підготовленості з рукопашного бою
Перед перевіркою протягом 5-8 хвилин проводиться ходьба та біг, загальнорозвиваючі і спеціальні вправи, вправи вдвох і в самострахуванні, а також тренування в прийомах рукопашного бою, призначених для перевірки.
Перевірка може організовуватися по парах і поточно. У першому випадку курсанти вишиковуються в дві шеренги лицем один до одного на відстані 6-8 кроків (або скраю майданчика, килима) з інтервалами 2-3 кроки. Потім за командою перевіряючого перша пара виходить вперед і виконує по черзі прийом, після чого повертається у шеренгу. Далі за командою з шеренги виходить друга пара. У такому порядку прийом виконує весь склад підрозділу. Після першого прийому виконується другий, потім – третій і т.д.
При потоковій організації перевірки курсант по черзі виконує зазначені у білеті прийоми рукопашного бою на опудалах, або заздалегідь розставлених партнерах, що діють за правопорушника.
У такому випадку особовий склад вишиковується скраю майданчика або килима. Командир підрозділу підготовлює обстановку для перевірки. Для цього він призначає й інструктує курсантів, діючих за правопорушника, і виставляє їх на майданчик. Розставляє опудала і підготовлює відповідну зброю. Визначає порядок прямування при виконанні прийомів.
Після цього руху перевіряючий викликає на вихідне положення першого курсанта, вказує йому, що необхідно зробити, і подає команду “ВПЕРЕД”. Той кого перевіряють, самостійно виконує призначені прийоми рукопашного бою і потім зупиняється в кінцевому положенні. Перевіряючий в ході виконання курсантом прийомів виставляє у відомість оцінки. Курсант закінчивши вправу стає у шеренгу на своє місце.
При перевірці таких прийомів, як удари рукою і ногою той, кого перевіряють розташовується в двох-трьох кроках від опудала (мішені) з готовністю до бою. За командою “ВПЕРЕД” завдає серію ударів руками і ногами, наприклад: із кроком вперед – подвійний удар лівою і правою рукою прямо, крок назад і з кроком вперед – удар прямо правою рукою, крок назад – удар ногою прямо, приготування до бою.
Перевіряючий залежно від матеріального забезпечення того, кого перевіряють може призначити й інші варіанти виконання прийомів. Оцінка у всіх випадках виставляється одна, що сумує всі дії, що перевірються.
При потоковому проведенні перевірки прийоми бою зі зброєю, як правило, виносяться на останню точку й обов’язково після обеззброєння “правопорушника”, щоб відіброною зброєю виконувати прийоми. У тих випадках, коли прийоми обеззброєння виконуються на дерев’яних макетах, припускається їхня заміна іншою зброєю. Прийоми ударів рукою і ногою при потоковій перевірці виконуються, як правило, на першій точці.
Література
Закон України ”Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.// Відомості Верховної Ради України (далі – ВВР). – 1991. – № 4.
Закон України “Про державну податкову службу в Україні”/ Нормативні акти України щодо охорони правопорядку. – К: Логос, 1998. – С.544.
Наказ ДПА України № 411 від 26 серпня 1998 р. “ Про затвердження Настановлення по організації професійної підготовки працівників податкової міліції Державної податкової адміністрації України”. Додаток 1. – С. 8-9.
Бернштейн Н.А. Нариси по фізіології рухів і фізіології активності. – М.: Медицина, 1966. – 349 с.
Буданов А.В. Обучение сотрудников правоохранительных органов тактике и приемам личной безопасности при решении профессиональных задач (на опыте США). М.: Академия МВД России, 1996. – С. 80.
Буданов А.В. Педагогика личной безопасности сотрудников ОВД: Учебно-методическое пособие. – М.: РИО МВД, 1996. – С.42.
Білоус В.Т., Шамрай В.О., Чабан В.П., Жарікова О.Ю., Кочетов В.І., Проценко Т.О., Типові дії працівника податкової поліції (міліції). – Київ: Логос, 1997.