Коли ж показ і слово поєднуються одночасно або раніше демонструється дія, а потім промовляється слово (назва руху), діти обирають найлегший шлях: вони ко-піюють рухи вчителя, залишаючи поза увагою їхні наз-ви та конкретний зміст.

Рухові вміння, вироблені з активною участю мови, відрізняються від умінь, набутих методом наслідування, тим, що учні можуть їх виконувати і певною мірою пе-ребудовувати за словом учителя.

Вироблення в школярів уміння виконувати рухи за словом учителя відіграє позитивну роль у розвитку та вдосконаленні процесів регуляції рухових актів за допо-могою усного і внутрішнього мовлення. Розвиток в учнів на уроках фізкультури внутрішнього мовлення є важли-вим педагогічним завданням. Виконати його означає підвищити розумову активність дітей, збагатити словниковий запас, розвинути логічне мислення, прищепити вміння складати план певної рухової дії і виконувати дію за цим планом. Можна стверджувати, що чим активніша участь внутрішнього мовлення у руховій діяльності, тим краще ця діяльність усвідомлюється, тим досконаліше здійснюється довільне регулювання рухів.

Ефективними прийомами розвитку в учнів усного і внутрішнього мовлення на уроках фізкультури є такі, як словесний опис виконаної вправи (перелік того, що і як виконував учень), словесний опис вправи, що буде виконуватись, перелік недоліків у виконанні рухів, пере-лік основних вимог до правильного виконання певної вправи тощо. Вчитель ставить завдання учням у такій формі: «Подумайте, як виконується ця вправа, з яких рухів вона складається?», «Який порядок та особливості виконання рухів?» тощо. Така постановка запитань зму-шує всіх дітей спочатку вдаватися до внутрішньої мовної діяльності, а потім і до усного мовлення.