Звукові і світлові сигнали використовуються для відтворення окремих параметрів рухів за допомогою апаратурних пристроїв (метронома, магнітофона, системи електроламп з регулюючим пристроєм та ін.), які дозволяють спрйняти через зір або на слух ці параметри.

Орієнтири (підвісні м’ячі, прапорці, мішені, розмежувальні лінії, стрічки і т. д.) сприяють формуванню уявлення про правильний напрямок, амплітуду, траекторію, точність прикладання зусиль тощо.

1.3. Практичні методи

Практичне виконання фізичних вправ (вправляння) спрямовується безпосередньо на вирішення основних завдань фізичного виховання — сприяння фізичному розвитку, формування рухових умінь і навичок, розвиток фізичних (рухових) якостей.

У практиці фізичного виховання використовують різні методи і прийоми вправляння.

Метод розучування вправ у цілому використовується у тих випадках, коли вправи нескладні, або не піддаються розчленуванню на окремі фази (частини). Цей метод застосовується на усіх етапах процесу навчання фізичних вправ, а на заключному етапі практично завжди. У його застосуванні є як позитивні, так і негативні сторони. Позитивним є те, що цілісне розучування сприяє формуванню міцних умовно-рефлекторних зв’язків одномоментно на усі рухи рухової дії; негативним — певні труднощі, які змушують учня одночасно вирішувати декілька рухових завдань, зосереджуючи свою увагу на усіх деталях техніки

Метод розучування вправ по частинах полягає в тому, що складну рухову дію спочатку розділяють на частини, вивчають окремі рухи, а потім об’єднують їх у цілісну вправу. При застосуванні цього методу дуже важливо враховувати педагогічну доцільність відносно кількості поділу вправи на окремі частини. При будь-якій кількості кожна окрема частина вправи повинна зберігати ознаки цілої вправи.

Розучування складних вправ по частинах має багато переваг порівняно з методом цілісного розучування, а саме:

- психологічно і фізично полегшується оволодіння учнів складними фізичними вправами;

- зменшується кількість помилок;

- деякі окремі частини засвоюються учнями з першої спроби;

- вивчення вправи за частинами дозволяє точно визначити конкретні недоліки кожного учня у засвоєнні тої чи іншої частини вправи;

- є можливість цілеспрямовано добирати засоби для усунення індивідуальних недоліків.

Одночасно слід пам’ятати, що перехід від методу розучування по частинах до цілісного повинен бути своєчасним (щоб не допустити вдосконалення окремих частин вправи) — в протилежному випадку це може стати складним завданням при їх об’єднанні в цілісну рухову дію.

Метод підвідних вправ застосовується, з одного боку, як шлях, що прискорює і полегшує засвоєння техніки основної вправи, а, з другого, — дає можливість індивідуально підійти до кожного учня з їх добором і тим самим прискорити досягнення поставленого завдання у навчанні. Структура підвідних вправ повинна бути наближена (але не ідентична) біомеханічним характеристикам основної вправи, що вивчається.

Ігровий метод характеризується тим, що ігри виступають як засіб фізичного виховання і як метод організації дитячого колективу. Він може використовуватись на базі будь-якої фізичної вправи за умови, якщо вона піддається організації згідно з особливостями даного методу.

Найбільш характерними рисами ігрового методу є:

- «сюжетна організація». Діяльність гравців організується згідно з образним або умовним «сюжетом», у якому передбачається досягнення певної мети в умовах постійної непередбачуваної зміни ситуацій. Ігровий сюжет або запозичується з реального життя (наприклад, імітація полювання, трудових, побутових дій з елементами рухливих ігор), або спеціально створюється, виходячи з потреб фізичного виховання як умовна схема взаємодії гравців;

Змагальний метод в процесі фізичного виховання застосовується як спосіб стимулювання інтересу і активізації при виконанні фізичних вправ, і як відносно самостійна форма організації занять (різного роду змагання).

Основна визначальна риса змагального методу — зіставлення сил в умовах упорядкованого суперництва, боротьби за першість або найвище досягнення.

Змагальний метод застосовується при вирішенні таких педагогічних завдань як виховання фізичних, вольових і моральних якостей, вдосконалення умінь, навичок і здібностей раціонально використовувати їх в ускладнених умовах. Змагальний метод дозволяє повністю розкрити функціональні і психічні можливості учнів, сформувати новий, більш високий рівень підготовленості.

1.4. Методичні прийоми вправляння

До найбільш поширених методичних прийомів вправляння відносять:

- вправляння з безпосередньою фізичною допомогою;

- вправляння в «обидва боки»;

- вправляння в уяві рухів.

Суть вправляння з безпосередньою фізичною допомогою полягає в тому, що вчитель своєю мускульною силою допомагає учневі виконати ту чи іншу рухову дію. Використання цього прийому дозволяє:

- виконати недоступну на початку навчання вправу;

- відчути структуру рухової дії і отримати необхідну інформацію про її просторово-часові параметри;

- «вловити» мускульні відчуття, що виникають при виконанні конкретної вправи;

- вселити впевненість у свої сили, побороти відчуття страху;

- попередити виникнення помилок і виправити їх.

При наданні допомоги слід пам’ятати, що часте і тривале її використання знижує активність учнів і не сприяє розвиткові в них відчуття впевненості у своїх силах. Особливо це стосується роботи з дітьми і дівчатками, які під час розучування нових вправ особливо потребують фізичної допомоги і часто швидко до неї звикають.

Фізичну допомогу можна надавати лише тоді, коли учень не в змозі без неї виконати вправу, і припиняти, як тільки з’являється найменша можливість виконати вправу самостійно.

При використанні цього прийому необхідно добре розібратися в техніці вправи, що вивчається, знати індивідуальні особливості учнів, правильно вибрати місце по відношенню до учня під час виконання ним рухового завдання і своєчасно надати допомогу.

Вправляння в обидва боки — це виконання вправи лівою і правою рукою в правий (зручний для себе) бік, і в лівий (незручний або «чужий») бік.

Використання цього прийому дає можливість:

- завдяки індукції процесів збудження і гальмування в ЦНС прискорити процес засвоєння вправи у «свій бік»;

- збільшити діапазон рухових можливостей у поєдинках;

- підвищити впевненість у своїх можливостях (діючи в незручному