Фінальне зусилля. Фінальне зусилля починається з моменту проходження проекції ЗЦМТ через точку опори. В цій фазі метальник намагається, використовуючи швидкість розбігу, впливати на снаряд з найбільшою силою за найдовшим шляхом, щоб випустити його з максимальною швидкістю під оптимальним кутом (40°). Положення тіла, з якого починається фінальне зусилля, виглядає так: вага метальника знаходиться на зігнутій правій нозі (кут згину в колінному суглобі становить122-145°), тулуб нахилено в протилежний бік. На противагу цьому ліва нога виведена в бік метання, вісь плечей і снаряда розташовані по лінії розбігу, права і ліва рука на лінії плечей, метальник тримає снаряд у напрямі кидка, погляд спрямовано в бік метання.

Внаслідок активного розгинання і повороту всередину правої ноги підсилюється поворот і виведення таза, в зв'язку з чим розтягуються м'язи верхньої частини тулуба і метальної руки, які відстають у своєму русі. Ще до постановки лівої ноги відбувається миттєве виведення правої руки на кидок («захват» снаряда) шляхом повороту правої, злегка зігнутої руки назовні і лівої досередини. З постановкою лівої ноги, дещо лівіше від напряму попередніх кроків (на 20-40 см і під кутом 14-38° щодо вертикалі) збільшується поступальна і вертикальна швидкість руху плечового пояса. Метальник переходить в положення «натягнутого лука». Завершується метання хлистоподібним ривком рукою, розгинанням лівої ноги і перестановкою ніг стрибком для гальмування поступальної швидкості.

Кут вильоту гранати і м'яча становить приблизно 40°.

Характерні риси метання малого м’яча і гранати

1. Граната важить 700 г, діаметр – 4,5 см; м’яч важить – 150 г, діаметр – 6 см.

2. М’ячик утримується трьома пальцями, а великий і мізинець підтримують його з боків. Гранату тримають за край ручки міцним хватом, мізинець під основою.

3. Метання здійснюється в коридор шириною 10 м, від криволінійної лінії довжиною 3,66 м.

4. Довжина розбігу 20-35 м (10-14 бігових кроків); попередня частина 15-23 м; заключна 8-14 м.

5. Швидкість розбігу 7-8 м/с.

6. Кількість кидкових кроків 4-6, довжина схресного кроку 200-280 см.

7. Спосіб відведення – дугою вперед, вниз, назад.

8. Кут вильоту 40°.

Методика навчання

Завдання 1. Створити уяву про метання м'яча і гранати.

Засоби:

1. Демонстрація техніки метання снарядів.

2. Пояснення елементів техніки з використанням наочних посібників.

3. Ознайомлення зі снарядами, місцем для метання.

Завдання 2. Навчити тримати і випускати снаряд.

Засоби:

1. Показ і перевірка правильності тримання снарядів.

2. Метання снарядів із відведенням дугою вперед-вниз-назад.

3. Кидок рукою з випрямленням в ліктьовому суглобі.

4. Кидки на влучність.

Методичні вказівки. Обертальні рухи метальною рукою виконують одночасно з поворотом тулуба, грудьми в напрямі кидка з поступовим збільшенням амплітуди рухів. Акцент повороту руки назовні сприяє її згинанню з одночасним виведенням ліктьового суглоба вгору. Вправи з гранатою дозволяють виконувати імітацію узгоджено з кидком.

Метання м'яча в стіну починати з місця, з різних вихідних положень. Метаючи м'яч з місця, необхідно намагатись ловити його в ту ж саму руку. Точний відскок м’яча в руку, що лишається зверху, говорить про прямолінійність і правильність усього кидка. Це завдання є базовим для удосконалення всіх елементів техніки кидка з вихідного положення. Спіймати м'яч однією рукою важко, тому на початку треба дозволити ловити м’яч двома руками, але при цьому не сходити з місця. Якщо м’яч відскакує в сторону, то це свідчить, що рух рукою був збоку. Коли м'яч не долетів до учня, то можна стверджувати, що метальник вкладав мало зусиль в кидок. Якщо м’яч, відскакуючи, падає до ніг то це свідчить, що поцілити треба вище. Все це ставить учнів в умови, в яких вони через гру («Хто більше разів спіймає») правильно виконують елементи техніки і удосконалюють навики метання.

Завдання 3. Навчити фінального зусилля.

Засоби:

1. Метання снарядів із положення стоячи обличчям до напряму метання після попереднього повороту плечового пояса направо (наліво).

2. Те ж саме з положення стоячи лівим (правим) боком до напряму метання.

3. Те ж саме з постановкою лівої (правої) ноги.

Методичні вказівки. Оволодіння руховими діями передбачає виконання вправи в полегшених умовах - з вихідного положення, стоячи обличчям до напряму кидка. Це дозволяє обмежити кількість ланцюгів тіла і пов'язаних з ними груп м'язів, що братимуть участь у кидковому русі. Застосування не списа, а м'яча і гранати дає можливість оволодіти елементами техніки кидка з місця, не відволікаючись на особливості польоту.

Порівняльний аналіз техніки метання списа і допоміжних приладів (м'яча, гранти) дає підстави говорити про те, що в кидках не осьових снарядів одним із найбільш складних елементів техніки є виведення ліктьового суглоба метальної руки вгору. В метаннях м'яча, камінців із місця та з розбігу, ліктьовий суглоб метальної руки енергійно виводиться вгору не тільки відносно однойменного плечового суглоба, але ще стрімкіше відносно кисті, яка утримує снаряд. При цьому кисть опускається дещо вниз. Ці особливості виведення руки на кидок створюють оптимальні умови для хлистоподібного руху передпліччям і кистю, бо до початку випрямлення руки передпліччя знаходиться в положенні з опущеною відносно ліктьового суглоба кистю. При метанні палиці або гранати для збільшення швидкості виведення руки ліктьовим суглобом вгору використовується опускання вільного обтяженого кінця снаряду, що підсилює поворот руки назовні. Її супінація наближує ліктьовий суглоб до голови внаслідок зміщення кисті зі снарядом вправо (вліво) відносно одноіменного плечового суглоба у фінальному русі і збільшує точність прикладання зусиль вздовж осі снаряда.

Якщо при оволодінні вказаними рухами трапляються труднощі, то рекомендується виконувати пружні покачування передпліччям перед собою, поступово