Рама та загальне обладнання туринга близька до шосейного велосипеда. Туринг відрізняється від нього більш міцними колесами, що обладнані у більш широку гуму. Рама зазвичай довша, що підвищує плавність їзди. Головна ж відмінність від шосейного велосипеда – широкий діапазон перемикання передач. Зазвичай від гірського велосипеда береться задня касета та задній перемикач. Можливість встановлення на велосипед крил та багажнику робить його гарно пристосованим для вело подорожей з вантажем.

Переваги – гарна пристосованість до швидкого пересування по шосе, порівняно з гібридом, та менша залежність від якості дорожнього покриття а ніж у шосейного велосипеда. До того ж туристичний велосипед має засоби для перевозу вантажів, що дозволяє робити довготривалі подорожі.

6. ТРЕКОВИЙ ВЕЛОСИПЕД (TRACK BICYCLE).

Спеціальний різновид велосипедів, призначених для гонок на треку, не має механічного перемикання швидкостей та гальм. Колесо жорстко зв’язане ланцюгом з педалями, тому вільного ходу немає. Колеса, як правило. 27”, хоча часто переднє та заднє мають різні діаметри. Кермо – “баранній роги”. Найлегший тип велосипеду

7. ТРІАЛЬНИЙ ВЕЛОСИПЕД

Тріал, дисципліна, що ґрунтується на досконалому керуванні велосипедом при подолані штучно створених, або природних, перешкод. Від звичайного гірського велосипеда тріальний відрізняється перш за все дуже маленькою вагою, адже вона дуже сильно впливає на виконання трюків. Особливостями тріальної рами є маленька ростовка (зазвичай близько 12”), котра дозволяє не лишень зручніше подолати перешкоди тріальної траси, але й значно збільшує міцність конструкції трикутників. Міцність рами є найбільшим її плюсом, адже тріал це екстремальна дисципліна, і рама має витримувати екстремальні навантаження. Тріальна рама має бути довгою, з високим кареточним вузлом то коротким пірям, що дозволить більш впевненно тримати рівновагу на задньому колесі. Невід’ємною частиною тріального велосипеда є його гальма, задля більшої потужності використовують ободні гідравлічні гальма, що не потребують великих фізичних зусиль з боку райдера, та забезпечують дуже велику потужність та модуляцію. Для подолання більшості перешкод у тріалі використовують стрибки на задньому колесі, тому тріальний велосипед має бути оснащений міцним зданім колесом з широкою гумою, а за для виграшу у масі велосипеда переднє колесо зазвичай збирають якомога легшим. Тріальний велосипед не є засобом пересування, це виключно спортивний агрегат одного з найскладніших та най видовищніших видів велосипедного спорту.

8. ВМХ

Велосипед для екстремального катання як по спеціально створених для цього ділянок (трас, парків) так і для “рубилова” по вулицям міста, Загалом ВМХ дисципліна має не мало разгалуджень, а саме ВМХ рейсинг; ВМХ стріт; ВМХ дьорт джампінг та ВМХ флетленд. Єдине що поєднує ці дисципліни, це “маленькі” велосипеди, водночас коли конфігурації рам та стиль їзди на них абсолютно різний.

ВМХ рейсинг – подолання траси, що складається з великої кількості різноманітних трамплінів та контр нахилів, на випередки з іншими райдерами, в цій дисципліні велосипед має довгу базу, та бажано легку вагу

ВМХ стріт – подалання перешкод на вулицях рідного міста, стрибання зі сходинок, ковзання по перилам, що супроводжується величезною кількістю різноманітних трюків. Велосипед для стріту має коротку базу, оснащений пегами, для ковзання) та сліковою гумою.

ВМХ дьорт джампінг – дуже екстремальна дисципліна, що представляє собою стрибання на трамплінах (дьортах) виконуючі карколомні трюки. Байк практично нічим не відрізняється від стрітового, тому вмх-ери рідко поділяються на дьортерів та стрітерів, а “їздять” в обох напрямках

ВМХ флетленд являє собою виконання трюків на велосипеді практично стоячи на місці. Велосипед для флетленду обов’язково обладнаний пегами та гарними гальмами

І тим не меньше для того, щоб обрати собі ВМХ саме того типу, котрий потрібенн, замало прочитати статтю, треба мати певний досвід в цьому напрямку, адже не людина обирає стиль катання і не велосипед, а стиль катння обирає людину

9. ДИТЯЧИЙ ВЕЛОСИПЕД

Найрізноманітніші велосипеди невеликого розміру з двома або трьома колесами. Бувають також багато швидкісні “аналоги” гірських та шосейних велосипедів.

Окрім вищезазначених існують і інші типи велосипедів, наприклад тандеми не так вже й рідко трапляються за кордоном, хоча в нашій країні дуже рідкісні. Також існують велосипед з нетрадиційною посадкою, а з горизонтальним сидінням типу крісла, цей велосипед за кордоном називають recumbent bike, факти це дещо між велосипедом та веломобілем, єдине що дозволяє називати його велосипедом – два колеса.

Їзда на лижах

Їзда на лижах в основному поділяється на два основних напрямки – їзда по горизонтальній або слабонахиленій поверхності, і їзда зі схилів (стрімки і менш стрімких), іншими словами – гірськолижна їзда

Існують різні техніки і способи пересування на лижах. Але найбільш небезпечним є гірськолижний спорт, тому більше уваги слід приділити саме йому.

Гірськолижний спорт - це один із самих травмонебезпечних видів спорту. Не володіючи технікою їзди на гірських лижах, на трасу краще не ставати. Зайва самовпевненість тут може обійтися дуже дорого. В основному травми одержують люди, якы переоцінюють свої можливості. Іноді лижники зіштовхуються на схилі, один на великій швидкості наїжджає на іншого.

Щоб стати на лижі, необхідний інструктор. Годинне заняття з інструктором коштує може коштувати від 20 до 100 грн. Щоб навчити хоч якихось азів спуска на лижах, одним заняттям не обійтися. Обійтися без порад інструктора практично неможливо, спуск без підготовки чреватий не тільки забитими місцями, але і серйозними травмами.

На горі, як на дорозі, є свої закони, головний з який - це дотримання дистанції. Травми трапляються на всіх гірськолижних курортах незалежно