Реферат на тему:

Історія Радянського боксу

Історія боксу в СРСР берет свій початок від першого кружка, створеного в Москві гвардійським офіцером М. О. Кистером у 1894 (див. Арена Kucmepa). У 1887 при Петербурзькому атлетичному о-ві так само була створена секція боксу, який керував запрошений з Парижа чемпіон і тренер із французькому й англійському боксу Е. Лусталло. З цього часу секції, кружки і групи боксу починають стихійно з'являтися в різних містах Російської імперії: Одесі, Севастополеві, Харкові, Смоленську, Маріуполеві. У 1911 у Київ приїхав французький моряк Марсель Ратье, що відразу організував кілька боксерських кружків. У 1913 петербурзький конторський службовець И. Граве на свій скромні заощадження відправився в Лондон, щоб вивчати англійський бокс на його батьківщині. Повернувши на батьківщину він через газету кинув виклик усім боксерам Росії, пропонуючи їм, незалежно від їхньої ваги і майстерності, убитися з ним за звання першої рукавички країни. Його виклик прийняли 3 боксера, усі з Петербурга - А. Кауделька, И. Авксентьєв і Н. Лушев. Граве вийшов переможцем і був оголошений першим чемпіоном Росії 1913. Потім відбулися чемпіонати в 1915 і 1916. У цих змаганнях брали участь в основному московські і петербурзькі боксери: В. Гомолицкий, В. Жуків, В. Коновалів, П. Тастевен, А. Гетье, Н. Алимов, П. Никифоров (Москва), М. Семичев, Г. Мейер, Байнс, Мазі, Кос-совский, Ковальчук, Финтеклюс, Городничий, Шемякин, Слонимський (Ленінград), Соколов (Київ). У 1915 у московському о-ві "Санитас" були розроблені перші Правила змагань по боксі. Їхні автори - московські боксери Т. Романовский, В. Жуків, П. Тастевен. Бокс дореволюційної Росії не мав ніякого організаційного початку, секції боксу виникали стихійно, ніякої учбово-методичної системи підготовки боксерів не було. Перемога Жовтневої революції поклала початок якісно новому етапу розвитку спорту, у т.ч. і боксу, через широку мережу військово-спортивних клубів Всевобуча (с.н. Енциклопедію). Уперше був створений фізкультурний навчальний заклад - Главн. школа физич. утворення трудящих. У се навчальні плани входила і підготовка тренерів з боксу. Заняття в школі вели відомі боксери П. Никифоров, М. Фомін, В. Самойлов, пізніше А. Харлампиев. Така ж робота велася в одному з військово-спортивних клубів Петрограда. Її вели П. Вертков, Е. Лусталдо, И. Граве і по зднее В. Осечкин. Великий внесок у розвиток боксу в СРСР внесло ДСО "Динамо", організоване в Москві в 1923 - тренери К. Градополов, А. Гстье, П. Соколов. Однак серед спортивного керівництва країни було чимало таких, котрі вважали бокс атрибутом буржуазного спорту. Їм удалося домогтися заборони на проведення офіційних змагання з боксу майже у всіх регіонах, де цей вид спорту розвивався і набирав силу. Прихильникам боксу удалося настояти на проведенні в 1925 Усесоюзній дискусії по питанню: чи бути не бути боксу в системі загальфізичного виховання трудящих. Дискусія тривала до січня 1926. Для підведення підсумків дискусії була створена комісія з представників спортивного, профспілкового керівництва на чолі з Зикмупдом, Ракітін, Левиним і спец. медиц. комісія в складі лікарів Гориневского, Гориневской, Егорова, Рудика, Буніна, Бирзина, Шабашева, Кузьміна. Перед обома комісіями були проведені 4 боксерських матчі за участю боксерів: Лнкудинова, Бессонова, Белохвостова, Бреста, Гетье, Градополова, Ерезова, Селюнина, Князєва, Клаузинского, А. і П. Лебедєв, Пелькина, Мусаилова, Петрова, Павлова, Руктешсля, Скиндера, Терехова, Турипина, Еберга. Завдяки зусиллям цих людей бокс у СРСР був остаточно включений у систему физк.-спорт. руху. Відразу після закінчення дискусії були розроблені нові Правила змагань {див. Правила змаганні), проведений чемпіонат Москви, а в квітні 1926 був проведений 1-й чемпіонат СРСР - 23 учасника, 16 боїв, звання чемпіонів були розіграні в 4-х в.к.: "пера" до 57 кг - Л. Вяжлинский, лекг.в. - А. Павлов, н/ср.в. - Я. Браун, средн.в. - К. Градополов. У 4-х в.к.: "мухи", "півня", п/тяж. і тяж. було по одному уч-ку і звання чемп. були привласнені умовно: В.Руктешелю, Ф. Бресту, А. Анкудинову і В. Езерову. Ці боксери провели показові бої. Незважаючи на те, що бокс був введений у сист. физич. воспит. труд. у багатьох містах Росії, у т.ч. і в Ленінграді, у містах України, Білорусії й ін. регіонах, він продовжував залишатися під забороною, і 2-й чемп. країни удалося провести лише в 1933. З цього часу чемп. СРСР проводилися щорічно, за винятком 1941, 1942, 1943, коли чеми. СРСР були перервані Вів. Отеч. війною (див. Чемпіонати СРСР). У 1930 була створена Всесоюзна рада физич. культ. Практичну роботу з розвитку боксу в країні став вести відділ боксу ВСФК. У березні 1935 була прийнята урядова Постанова про створення громадських організацій - секцій по видах спорту. Секції працювали на суспільних початках, обиралися з найбільш авторитетних боксерів, фахівців, спортивних діячів і робили активну, практичну допомогу відділу боксу ВСФК. У квітні 1935 року створена 1-я Всез. секція боксу. Головою секції був обраний колишній боксер, командир РККА Н.В.Ракітін, секретарем - Л. М. Вяжлинский - чемп. СРСР 1926. Члени секції: Г. Малаховский, С. Бартольд, А. Гетье, А. Пустовалов, К. Нікітін, П. Никифоров, В. Самойлов, Б. Денисов, А. Краевский. У 1959 Усез. секція була реорганізована у Федерацію боксу (див. Енциклопедію). У 1950 Вазі. секція б. вступила в АИБА. Перші представники рад. боксу Л. М. Свиридов, Г. Г. Степанов, Г. М. Морозов взяли участь у роботі Конгресу АИБА в 1949 як