Реферат - Історія Радянського боксу
16

спостерігачів. Першим офіційним представником у Виконкомі АИБА з 1952 по 1954 був В. Г. Максимов, у 1954 його перемінив голова Всесоюзної секції боксу Н. А. Никифоров-Денисов (див. Енциклопедію). У рознос час у роботі комісій АИБА брали участь: В. Енгибарян, К. Градополов, В. Гордиенко, А. Капусткин. Більш 30 років у мед. комісії АИБА проробив професор В. И. Францев. Радянські боксери одержали право на участь в ОИ, чемпіонатах Європи й ін. офіційних міжнародних змаганнях. Почався новий етап у розвитку радянського боксу - олімпійський. Передолімпійський період розвитку боксу в СРСР, що охоплює роки з 1919, з моменту випуску першого загону тренерів з боксу Гл. шк. військового обр. трудящих, до 1950, моменту вступу радянських боксерів в АИБА, характеризується масовим розвитком боксу, розробкою чіткої учбово-методичної системи навчання і підвищення спортивної кваліфікації боксерів. Якщо в 20-х і 30-х роках бокс розвивався тільки у великих містах - Москві, Ленінграді, Тбілісі, Баку, Харкові, у ряді обл. центрів РСФСР - Іванову, Ростову н/Д, Свердловську, Владивостоці, а число боксерів у країні ледь досягало 13 тис. ч., то до 1950 число боксерів зросло до 36 тис. ч., а секції і клуби боксу були розгорнуті у всіх республіках. Найбільше успішно розвивався бокс у РСФСР - 16, 8 тис. б. (без обліку Москви і Ленінграда), на Україні - ок. 5 тис. б., по 1,5 тис. б. нараховувала кожна з трьох прибалтійських республік, 1300 чел. займалися боксом у Казахстану, 1800 боксерів було в Москві і 1200 у Ленінграді, по 1 тис. б. мали Грузія й Азербайджан. У цей період було проведено 16 особисто-командних першостей і чемпіонатів СРСР (див. Чемпіонати СРСР), 17 командних першостей країни, у т.ч. 11 - територіальних, 6 - відомчих (див. Командні змагання), 6 абсолютних чемпіонатів (див. Абсолютні чемп. СРСР), I Усесоюзна Спартакіада (1928) за участю закордонних боксерів (див. Спартакіади), 558 товариських матчів і зустрічей з боксерами закордонних робочих боксерських союзів Німеччини, Латвії, Естонії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Англії, США, Швейцарії, Туреччини, Данії, Чехословакии, Франції, Польщі і Югославії, у яких здобута 371 перемога, 155 зустрічей програні, 32 зведені внічию. За цей період 8 разів перевидавалися Правила змагань по боксі. Їхній зміст було більш близько до правил професійного боксу, чим аматорського. Наприклад, більшість чемпіонатів країни проводилися по формулі 6 раундів по 3 хвилини, а в матчевих зустрічах дозволялося проведення боїв з 10 двухминутних раундів. Боксеру дозволялося виступати на одну категорію тяжелее власної ваги, а до абсолютних чемпіонатів СРСР нарівні з боксерами важку і напівважку ваги допускалися средневеси. Не будучи членами АИБА, рад. б-ри і тренери не мали офіційних контактів з аматорським боксом і створювали свою школу боксу, орієнтуючись головним чином на перекладну літературу професійного боксу і використовуючи документальні кінофільми з боями боксерів-професіоналів, інтерпретуючи ці посібники в дусі аматорського боксу. Навіть як консультанта в 1935 у Москву був запрошений чемпіон світу серед професіоналів Марсель Тиль (Франція), що провів ряд тренувальних занять і показових боїв з радянськими боксерами. Кілька наших боксерів виїжджали за рубіж для вивчення досвіду тренування боксерів-професіоналів. Але сама організаційна структура боксу в СРСР твердо і неухильно дотримувала і цілком відповідала принципам аматорського боксу. Одним з важливих події предо-лимпийского періоду з'явилася Вів. Отеч. війна 1941-1945. З перших днів війни переважна більшість боксерів пішло на фронт, боролося д рядал діючої чи армії в партизанських загонах, виявляючи зразки мужності і відваги. Багатьом з них не призначено було повернутися на ринг. У їхньому числі видатні боксери, що складали колір радянського рингу: Джендо Михайло - Москва, "З", 5-кратний призер чемп. СРСР. Каюрів Олексій - Баку, "Д", чемп. СРСР 1936. Киреев Євгеній - Москва, "Л", призер чемп. СРСР. Кнтасов Микола - Баку, "Д", 2-кратний чемп. СРСР. Климов Федір - Іванову, "З", засновник боксу в Іван. обл. Лавренов Павло - Москва, "З", чемп. Москви, призер чемп. СРСР. Сєров Василь - Ленінград, "Д", 3-кратний чемп. СРСР. Темурян Леван - Москва, СКІФ, 4-кратний чемп. СРСР. Тимофєєв Герман - Ленінград, "Д", чемп. СРСР 1933. Шеронин Євгеній - Ленінград, "Д", чемп. СРСР 1940. Штейн Микола - Москва, "З", 2-кратний чемп. СРСР. 6 боксерів були визнані гідними високого звання Героя Советскою Союзу: Галушкин Борис Лаврентійович, командир партизанскою загону. Загинув у липні 1944 у Білорусії. Коротков Костянтин Олександрович, десантник. Загинув у квітні 1945 в Австрії. Баршт Абрек Аркадійович, дворазовий чемп. Сівба. Кавк. В, льотчик-винищувач. Живе в Ленінграді. Коропів Володимир Васильович, чемпіон Середньої Азії, командир взводу розвідки. Живе в Москві, письменник. Сироткин Юрій Іванович, воював у піхоті, полковник, суддя по боксі Всез.к. Живе в Ярославлеві. Биків Леонід Тимофійович, танкіст. Після війни повернувся в бокс як голову секції боксу ДСО "Зеніт". Умер. Військові роки пам'ятні не тільки військовими подвигами б-рів, але і бурхливим розвитком юнацького боксу. Правда, перша юнацька секція була створена ще в 1935 ДО. Градополовим, але масового розвитку юнацький бокс не одержав. Зате у військові роки в спустілі боксерські зали заюшили школярі й учні ПТУ і РУ. Особливо бурхливо розвивався бокс у ДСО "Трудові резерви". З числа юних боксерів воєнного часу вийшло чимало чудових спортсменів і тренерів: А. Булаков, В. Меднов, С. Мулин, А. Чеботарев і мн.ін. Усі військові роки регулярно проводилися чемпіонати Москви серед дорослих,

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6