Курсова робота

на тему:

Історія Коломийського футболу

План

Вступ

Розділ І. Початки заснування та розвиток Коломийського футболу

Розділ ІІ. Історія команди “Покуття”

Розділ ІІІ. Здобутки футбольного клубу “Покуття”

3.1. 1989 рік.

3.2. 1990 рік.

3.3. 1991 рік.

3.4. 1992 рік.

3.5. 1992 – 1993 роки.

3.6. 1993 – 1994 роки.

3.7. 1994 – 1995 роки.

Висновок.

Список літератури.

Вступ

Футбол – один з найбільш популярних і масових видів спорту. Його полюбили в усьому світі. Менш ніж за двадцять років футбол міцно ввійшов у побут теперішньої молоді. Розіграші першостей міст і областей, студентські і шкільні змагання. що завершуються першостями країни, проводяться щорічно.

Футбол розвиває силу, швидкість, витривалість, спритність, сміливість, рішучість, наполегливість, силу волі, почуття товариськості. Кожен футболіст має можливість виховувати в собі ініціативність, самостійність і творчу активність, але він не повинен забувати про інтереси колективу і про взаємодію з партнерами по команді. Даний вид спорту розвивається швидкими темпами, характер гри постійно змінюється у бік інтенсифікації діяльності усіх футболістів під час матчу.

Генеральна асамблея міжнародних федерацій (АРФІ) опублікувала статистичне зведення розвитку окремих видів спорту у світі. На першому місці виявився футбол – як за кількістю країн, так і за кількістю спортсменів, що регулярно займаються одним видом спорту і постійно беруть участь у змаганнях.

Лідером в Українському футболі стала команда київського “Динамо”. Це єдиний колектив, що виступає без зривів з світовим визнанням.

Універсальність і взаємозамінність гравців, творче освоєння передового досвіду кращих команд світу, добре поставлений навчально-тренувальний процес, відмінний підбір гравців – усе це зробило команду кращою в країні.

Розділ І. Початки заснування та розвиток Коломийського футболу

У липні 1994 року минуло 100 років з часу проведення в« Україні першого документально зафіксованого футбольного матчу за офіційними правилами. Він відбувся у Львові між командами Львова та Кракова. Поволі копаний м'яч (саме так тоді називали футбол у нашому краї) опанували жителі і менших міст і сіл Галичини. Шкода, але початки коломийського футболу за-1 лишаються невідомими. Проте у 1921 році в Коломиї вже діяли два фут-больні клуби: "Довбуш" (при "Пласті", яким займався Петро Франко, син Івана Франка) і "Хортиця" (у ньому грали студенти-гімназисти). Сильною, добре зорганізованою командою був "Сокіл", що виник дещо пізніше. Крім українських у місті існувало кілька польських та єврейських клубів. Найсильнішими з них були військово-цивільний спортивний клуб "Покуття" та жидівське товариство гімнастичне "Дрор". Історія "Покуття" починалась з команди 49 піхотного полку. Покутяни гідно конкурували з футбольними клубами Станіслава. "Сокіл" мав власний стадіон, збудованими у 1928 році. Нині — це стадіон дитячо-юнацької спортивної школи №1 "Юність". На ньому грають обидві коломийські футбольні команди — "Покуття" в чемпіонаті України серед колективів фізкультури та "Сільмаш" в першій лізі чемпіонату області. Найкращим стадіоном Коломиї доведенного періоду вважався той, де проводила свої домашні матчі команда 49 піхотного полку. Стадіон був обгороджений, мав досить велику трибуну, 6 бігових доріжок, футбольне поле розміром 110x74 метри. За порядком на стадіоні слідкували військові, вхід був платний, працювали буфети. На стадіоні, як і всюди в місті, був порядок і чистота. Начальником тієї команди був старший сер-жант війська польського пан Гольд.

"Покуття" та "Дрор" належали до лігових клубів. Спочатку обидві ко-манди змагалися у класі "В" станіславської підгрупи, а після» відокремлення станіславських команд у самостійний округ, "Покуття" у 19.34 році здобуло перепустку у клас "А". Там коломияни виступали до 1939 року. Команда "Дрор" була учасником змагань першого округу, спочатку у класі "С", а з 1932 року — у класі "В". Значних успіхів команда не здобула. Найсильнішою серед українських команд міста був "Сокіл". НГд той час фут-больні дружини існували також у П'ядиках, Королівці, Восдоресінцях, Печеніжині.

Значною подією у житті міста ставав приїзд сильних команд, таких як львівські "Чарни" та "Гасмонея", "Драгош-Вода" Чернівці, "ЗЛогонь" Стрий, "Ресовія" Жешув, "Ревера" Станіслав. У 1933 році у Коломиї гостювала всесвітньовідома віденська команда "Гакоах". З рахунком 9:3 австрійці пере-грали збірну міста, сформовану на базі 49 піхотного полку.

Прихід у вересні 1939 року Червоної Армії поклав край цьому надзвичай-но цікавому періоду футбольної історії. Гусениці червонозорявдшх танків зни-щили стадіон команди "Покуття". З відходом червоних військ у 1941 році відродилась команда "Довбуш". Деякий час її тренував відомий український футболіст Олександр (Леньо) Скоцень.

Одразу після війни начальник коломийської пошти пав Барський ор-ганізував команду "Блискавка" (працівники зв'язку). Цей колектив здобув перемогу в обласній спартакіаді 1945 року. Переможці повним складом виїхали до Києва, де брали участь у республіканських змаганнях і посіли 1 місце у третій групі.

З тих пір минуло майже півстоліття. Впродовж цього часу у найвищому

ешелоні обласного чемпіонату виступали команди Коломиї: "Більшовик" (1947-1950 рр.) "Іскра" (1951—1954 pp.), "Локомотив" (1953 р.), "Буревісник” (1955- 1957 pp.), "Авангард" (1958—1961 pp.), "Сільмаш" (1962-1994 р.), "Карпати" (1965-1970 pp.), "Покуття" (1987—1992 pp.). Чемпіонами області ставали команди: "Іскра" (1954 p.), "Буревісник" (1956 р. “Карпати” (1968 p.), "Покуття" (1991 р.). Кубок області здобували: "Карпати" (1966, 1970 рр.) "Сільмаш" (1985 p.), "Покуття" (1993 p.).

Успішно виступали коломияни також в республіканських змаганнях серед колективів фізкультури. В 1958—1959 роках тут грав "Авангард”. В 1969 році "Карпати" виграли зональні змагання. Нижче четвертого місця жодного одного разу не опускався в турнірній таблиці "Сільмаш" (1976, 1978, 1984, 1986 pp.). В останні роки честь Коломиї в цих змаганнях успішно захищає "Покуття" (1991, 1992—1993,