повсякденному житті (в іграх, під час прогулянок, коли треба перестрибнути через рівчак, підлізти на гілку тощо). Отже, сформовані навички тих або інших рухів повинні бути не тільки міцними, а й достатньо гнучкими (пластичними).
Застосування автоматизованих навичок дозволяє дитині економити свою енергію й спрямовувати увагу на осмислення тих завдань, які виникають під час ігрової діяльності.
У дошкільників формуються вміння та навички виконувати вправи на шикування та перешикування, загальнорозвиваючі, спортивного характеру, основні рухи, при проведенні днів здоров’я зі старшими дошкільниками педагог може використовувати також елементи спортивних ігор (баскетбол, футбол, хокей, городки, бадмінтон та настільний теніс). Їх засвоєння сприяє поширенню рухового досвіду, що дозволяє більш впевнено діяти в різноманітних умовах оточуючого життя.
Дітям дошкільного віку дають елементарні знання про користь виконання фізичних вправ, способи виконання рухів (техніку), правила рухливих ігор, призначення фізкультурного інвентаря та способи його зберігання; доступні відомості про особисту та суспільну гігієну (правила догляду за тілом, одягом, взуттям, фізкультурним обладнанням тощо); про спортивні події у країні та світі, які цікавлять старших дошкільників та ін.
Виховні завдання спрямовані на формування позитивних моральних та вольових рис характеру дитини засобами фізичної культури.
Заняття з фізичної культури, рухливі ігри, вправи спортивного характеру сприяють вихованню в дітей дисциплінованості, колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей, необхідних кожній людині. До того ж, як зазначає Т. І. Дмитренко: “Якщо рухи виконуються правильно, невимушене і разом з тим виразно, емоційно, то це позначається на естетичних почуттях, сприяє розумінню дитиною краси рухів” Дмитренко Т. І. Спортивні вправи і розваги для дітей дошкільного віку. – К., 1976. – С. 22. .
Зміст різноманітної рухової діяльності дітей включає чимало ситуацій, які дозволяють використовувати їх для виховання почуття відповідальності, стриманості, поваги до своїх товаришів та ін. Необхідно постійно спиратись у процесі виховання на духовний світ (почуття) дитини. Виховання, яке спрямоване тільки до розуму, свідомості дитини, може породжувати в її ставленні до оточуючих людей бездуховність та раціоналізм. Почуття являють собою емоційне ставлення до дійсності. За своєю спрямованістю вони можуть відбивати інтелектуальне, естетичне, моральне ставлення особистості до оточуючого її світу.
Доброзичливе ставлення, повага до дитини повинні бути основою педагогічної позиції вихователя у формуванні її моральних та вольових якостей під час проведення днів здоров’я та інших тематичних фізкультурних свят у дошкільному закладі.
Виховання інтересу до рухової діяльності та формування потреби в систематичних заняттях фізичними вправами слід починати з дошкільних років. Позитивний їх вплив на організм дитини досягається лише тоді, коли вони виконуються регулярно.
Самі по собі дні здоров’я нездатні забезпечити увесь комплекс оздоровчих, освітніх та виховних завдань фізичного виховання, обов'язковою умовою для досягнення цієї мети є регулярні заняття фізкультурою при позитивному та активному ставленні до них дітей. Останнє залежить від низки причин, серед яких найбільш важливими слід вважати інтерес до рухової діяльності та її мотиви Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в дошкольном учреждении. – М., 2001. – С. 12. . Цікаве проведення занять, участь у найулюбленіших рухливих іграх, виконання вправ спортивного характеру сприяють розвитку інтересу до фізичних вправ. Особливе значення при цьому має також особистість самого вихователя, його організаторські здібності, знання методики, вміння чітко показати вправи, встановити контакт з дитиною, враховувати психічні та анатомо-фізіологічні особливості дітей ти ін.
Дошкільники мають біологічну потребу в рухах, вони дістають насолоду від самого процесу виконання фізичних вправ Дмитренко Т. І. Спортивні вправи і розваги для дітей дошкільного віку. – К., 1976. – С. 8. . Позитивні емоції, інтерес та задоволення, які викликають у дітей заняття фізичними вправами, поступово переходять у звичку систематично займатися фізкультурою, брати участь у рухливих іграх. Згодом ця звичка стає стійкою потребою, яка продовжує зміцнюватися у шкільні роки.
Процес фізичного виховання дошкільників характеризується комплексністю впливу на особистість дитини. Наприклад, якщо вихователь проводить заняття з фізичної культури на належному методичному рівні, він одночасно реалізує комплекс оздоровчих, освітніх та виховних завдань. Виконання загальнорозвиваючих вправ, основних рухів (з оптимальним дозуванням), участь у рухливій грі позитивно впливають на покращання фізичного розвитку дитини, сприяють удосконаленню функціональних можливостей її організму, формуванню правильної постави, розвитку фізичних якостей. Одночасно формуються уміння та навички у різноманітних фізичних вправах, які виконуються дітьми. Чітка організація заняття та рухова діяльність дітей сприяють вихованню в них позитивних моральних та вольових рис характеру.
1.2. Основні методичні принципи проведення днів здоров’я у дошкільних закладах
Для дошкільників день здоров’я — це завжди радісна подія. Його чекають, до нього готуються, він надовго запам'ятовується.
День здоров’я, тривалість якого не перевищує 40—50 хв., проводиться приблизно один раз у квартал Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в дошкольном учреждении. – М., 2001. – С. 33. . Найчастіше спортивний зміст свята погоджується із сезонними явищами. Тому вони можуть бути зимовими, осінніми, весняними, літніми. Проводяться дні здоров’я в залі, у парку, на лугу. У залежності від місця проведення і місяця, у якому проводиться свято, складається його сценарій. Дні здоров’я, як і інші урочистості, повинні супроводжувати радісною обстановкою, яскравими сюрпризами, музикою, сміхом і веселощами.
Підготовка проведення днів здоров’я має багато спільного з підготовкою фізкультурного дозвілля, але в ній є і ряд специфічних моментів. Починається вона зі складання сценарію, у зміст якого входять різні змагання. Але не слід захоплюватися тільки змагальними вправами, щоб не перетворити свято в суцільне змагання. Адже головне