Туризм, як засіб фізичного виховання

Туризм, як засіб фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку створює найбільш сприятливі умови для оздоровлення дітей. В туристичних походах діти на практиці використовують вивчені на уроках фізичної культури рухові дії (подолання перешкод, ходьба, лазіння і ін.).

Туризм також є засобом збагачення життєвого досвіду та пізнання краси природи.

Окрім того, туристичні походи пов’язані з перебуванням на відкритому повітрі і з максимальним використанням природних факторів (води, повітря, сонячних променів), які зміцнюють здоров’я та загартовують організм учнів.

Спорт як засіб фізичного виховання

Спорт є таким засобом фізичного виховання в якому завдання зміцнення здоров’я, розвитку фізичних якостей тісно пов’язані з завданнями по досягненню високих результатів в окремих видах фізичних вправ.

Специфічною особливістю спорту порівняно з іншими засобами фізичного виховання є спортивні змагання. Вони служать засобом для виявлення кращих результатів і розповсюдження передового фізкультурного досвіду.

Всі види спорту (за Л.П.Матвеєвим, 1990) можна поділити на п’ять основних груп:

1. Види спорту для яких характерна рухова діяльність спортсмена (легка атлетика, гімнастика, плавання, спортивні ігри і ін.).

2. Види спорту в основі яких лежить управління засобами пересування (велосипед, автомобіль і ін.).

3. Види спорту пов’язані з використанням спеціального спортивного обладнання (стрільба з луку, гвинтівки і ін.).

4. Види спорту в яких співставляються результати модельно-конструкторської діяльності (авія та судомодеювання і ін.).

5. Види спорту, основний зміст змагань в яких носить характер абстрактно-логічного перегравання суперника (шахмати, шашки).

Спорт відіграє велику роль в набутті учнями молодшого шкільного віку досвіду спілкування з товаришами та у стимуляції розвитку інтелекту і творчих здібностей.

Перші кроки у спорті дитина може зробити ще до вступу в школу, а закінчити спортивну діяльність в 30 років і старше. Свої можливості учні молодших класів можуть розкрити в дитячих юнацьких спортивних школах, які призвані проводити спортивну підготовку обдарованої молоді.

Ефективною формою роботи з організації дитячого спорту є спортивні інтернати, ліцеї і спеціалізовані класи.

Найбільш сприятливим віком початку занять спортом (за В.П.Філіним, 1980) для молодших школярів є: 7 років – акробатика, плавання, стрибки у воду, синхронне плавання, теніс, спортивна гімнастика (хлопці); 8 років – баскетбол, футбол; 9 років – волейбол, лижний спорт, легка атлетика, ручний м’яч; 10 років – бокс, боротьба, велосипедний спорт, веслування, фехтування.

Природні і гігієнічні фактори, як засіб фізичного виховання

Вирішення завдань фізичного виховання оздоровчої направленості можливе при умовах широкого використання в процесі занять фізичними вправами сил природи. Ці сили проявляються через сонячні, повітряні ванни та водні процедури з метою оздоровлення і загартування. Включені в режим навчальної діяльності учнів молодшого шкільного віку ці процедури є формою відпочинку і підвищують ефективність відновлення та оздоровлення.

Зауважимо, що їх вплив значно поступається впливу фізичних вправ на організм. Вони лише доповнюють їх виступаючи в ролі допоміжних засобів фізичного виховання.

Гігієнічні норми, так само як і сили природи, доповнюють і підсилюють вплив фізичних вправ на організм дітей. Виконання фізичних вправ дасть позитивні результати лише при дотриманні гігієнічних норм харчування, сну, місць занять, вимог особистої гігієни, гігієни праці, навчання і побуту.

Ні один з перерахованих засобів не може вважатись універсальним. Повноцінне і ефективне вирішення завдань фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку може бути досягнуто лише при умові комплексного їх використання.

Питання для перевірки знань

1. Дайте характеристику фізичним вправам, як основного засобу фізичного виховання

2. Розкрийте значення і методичні особливості використання у процесі фізичного виховання гігієнічних видів гімнастики

3. Дайте характеристику рухливих ігор за інтенсивністю та розкрийте шляхи ускладнення рухових завдань під час гри

Література:

Андрощук Н.В., Леськів А.Д., Мехоношин С.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. Методичний посібник. – Тернопіль: “Підручники і посібники”, 1998. – 112 с.

Андрощук Н.В., Дзюбановський А.Б., Леськів А.Д. Радість руху. – Тернопіль.: СМП “Астон”, 1999. – 114 с.

Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів. Навчальний посібник. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Радянська школа, 1989. – 190 с.

Вільчковський Е.С., Козленко М.П., Цвек С.Ф. Система фізичного виховання молодших школярів. Навчально-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 232 с.

Кругляк О.Я., Буклів І.М., Кругляк Н.П. Календарне планування уроків фізичної культури. 1-4 класи. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000 . – 64 с.

Кругляк О.Я., Кругляк Н.П. Від гри до здоров’я нації. Рухливі ігри, естафети на уроках фізичної культури. Методичний посібник. – Тернопіль: “Підручники і посібники”, 2000. – 80 с.

Леськів А.Д., Андрощук Н.В., Мехоношин С.О., Дзюбановський А.Б. Форми і засоби фізичного виховання молодших школярів. – методичний посібник.: Тернопіль “Астон”, 1997. – 108 с.

Леськів А.Д., Дзюбановський А.Б. Рухливі ігри на місцевості для школярів молодшого та середнього віку”, Тернопіль, СМП “Астон”, 2000. – 132 с.

Леськів А.Д., Левковський Д.М., Дзюбановський А.Б. Планування програмового матеріалу з предмету “Фізична культура” дл учнів 1-4-х класів. – Тернопіль: “Астон”, 2000. – 176 с.

Линець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей. -Львів: Штабар, 1997. -207 с.

Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика (навчальний посібник у двох частинах) . – Тернопіль: ТДПУ, Ч.1. - 2000. – 164 с.

Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика (навчальний посібник у двох частинах) . – Тернопіль: ТДПУ, Ч.2. - 2001. – 214 с.

Огнистий А.В. Теоретико-методичні основи фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку (опорні конспекти лекцій). – Тернопіль: ТДПУ, 2001. – 60 с.

Огнистий А.В. Зошит для