Реферат НА ТЕМУ:
Забезпечення диференційного підходу до учнів при формування рухових умінь і навичок у дітей різного шкільного віку
Єдність фізичного і психічного розвитку людини зумовлена цілісністю людського організму, спільністю впливів природних особливостей і об'єктивних умов, розумової і фізичної діяльності за провідної ролі соціальних факторів.
Головною умовою впливу фізичних вправ на зміцнення здоров'я підлітка і розвиток його психічної сфери є позитивне ставлення до них самого підлітка. Воно формується насамперед під впливом способу життя сім'ї, організації побуту, праці і відпочинку, відношенням дорослих до фізичної культури і спорту. Погляди батьків на значення фізичних вправ, які виявляються в їхніх розмовах і конкретних діях щодо включення в свій розпорядок дня занять фізичними вправами, сприймається як частина життя дорослих, якою належить підліткам оволодівати. Якою мірою цей аспект життя підлітки будуть використовувати як приклад для себе, залежить від загальної від загальної духовної культури сім'ї, яка виявляється у взаємній повазі, чуйності, зацікавленості справами один одного. Від змісту порад, зауважень, бесід батьків з дітьми залежить їхнє ставлення до фізичної культури і вміння включити її в свій режим дня.
Стійка звичка до занять фізичною культурою з'явиться лише в тому випадку, якщо підліток бачить зразок подібних дій в сім'ї.
Внаслідок недостатнього життєвого досвіду діти схильні до наслідування. Засвоюючи досвід старших, дитина копіює спосіб дій і поведінки людини, яку вона поважає. Якщо молодші школярі схильні до наслідування в усьому, то підлітки наслідують вибірково. Так, захопившись спортом, підліток бере за зразок улюбленого спортсмена, а батьків наслідує в організації занять фізичною культурою, ставленні до фізичної праці.
У своїй роботі з дітьми я допомагаю їм знайти зразок для наслідування в здоровому способі життя, застерігаю їх від сліпого копіювання, привертаю увагу до мотивів занять фізичною культурою і спортом, форм самостійної роботи, які потребують виявлення індивідуальних особливостей психічного і фізичного розвитку, здобувати знання про вплив рухів на функції організму і розумно використовувати їх.
Гідним зразком для наслідування може бути людина, яка займається фізкультурою свідомо, ставить перед собою певні завдання (зміцнити здоров'я підвищити працездатність шляхом самостійного підбору вправ, які відповідали б індивідуальним особливостям фізичного розвитку). Я постійно поповнюю знання про анатомічну будову і фізіологічні функції організму, їх індивідуальні виявлення на певному віковому етапі, розвиваю вміння керуватися цими знаннями, організовуючи свої заняття фізкультурою з дітьми не тільки заради особистої, а й соціальне значущої мети.
Одночасно вказую на зміст і значення рухів. Форма такого пояснення залежить від віку. Так, підлітку можна сказати: „Для зміцнення м'язів ніг і спини роби присідання, на одній нозі або на двох ногах, намагаючись не нахилятися уперед, держи спину в напруженні, плечі опусти, розведи, дивись уперед, спробуй присідати в повільному, середньому, швидкому темпі". Треба вказати підлітку на його помилки у вправах.
Набуття навіть мінімального рухового досвіду є базою для виконання простих, а потім і складніших рухів за описом. Керівництво виконанням рухів за допомогою слова активізує всі психічні процеси, орієнтує на осмислення рухів. З віком подібний досвід слід розширювати і поглиблювати.
Розвитку уваги сприяє збільшення кількості вимог до виконання вправ. Не слід щоденно нагадувати про деталі техніки рухів. Знаючи їх, підліток повинен відновити їх в пам'яті і відтворити. В цьому йому слід допомогти, нагадавши про особливості техніки руху, запропонувати самостійно виразити свої поняття про інші деталі техніки в словах і рухах.
Найпростіший спосіб запам'ятовування рухів - їх багаторазове повторення з дотриманням вимог до їх техніки. Рух можна розчленувати і повторювати за частинами. Раціональний спосіб запам'ятовування потребує виділення основної деталі вправи і насамперед відтворення її, а потім - інших. Потрібно відтворювати знайомі рухи в такій послідовності, яка має певний зміст. Підлітки повинні знати, що вправи ранкової зарядки не можна виконувати в будь-якій послідовності, тому що організм не зразу пристосовується до навантаження. Тому спочатку треба виконувати вправи для збільшення рухливості в суглобах і тільки потім - вправи, спрямовані на розвиток швидкості, сили, спритності, координації рухів. Під час виконання усіх вправ треба слідкувати за диханням, яке має бути ритмічним і глибоким.
Кожна вправа виконується з урахуванням елементів техніки, їх позитивного впливу на організм. Підлітки знають ряд вправ для розвитку витривалості, швидкості, спритності, сили м'язів ніг, рук, спини, черевного преса. Однак важливо не тільки знати, а й уміти ними оперувати. Тому за наявності у дітей навіть мінімальних подібних знань я даю завдання скласти комплекси з 2-3 вправ для розвитку тих чи інших фізичних якостей, щоб навчити використовувати знання в діях. При цьому керуюсь навчальною практикою і станом фізичного розвитку тієї чи іншої дитини.
Формою перевірки виконання домашніх завдань, які я призначаю, є спостереження старших за тим, що роблять підлітки. Вдало підібравши вправи, вони часто не вміють контролювати фізичні навантаження. Про форми контролю за обсягом фізичного навантаження батькам потрібно проконсультуватись у вчителя фізкультури. Консультація дає змогу виявити особливості фізичного і психічного розвитку дитини, виявлення її фізичних і психологічних якостей в різних умовах - на уроках фізкультури в школі, під час використання засобів фізичної культури в сім'ї, в іграх з однолітками. Перевірка подібних завдань допомагає закріпити вміння самостійно підібрати вправи для виконання зарядки чи фізкультпауз. Самостійний вибір і виконання фізичних вправ в підлітковому віці є відображенням потреби в самостійності.
Враховуючи, що в кожному виді провідними є ті чи
