При складанні графіку проходження навчального матеріалу необхідно дотримуватись таких вихідних позицій:

- збереження наступності засвоєння матеріалу як у середині розділів, так і між ними;

- забезпечення випереджаючого розвитку фізичних якостей;

- поступове підвищення функціональних можливостей учнів;

- періодичне повторення вправ на уроці і в самостійних заняттях учнів для міцного засвоєння;

- забезпечення системи контролю за ходом навчального процесу;

- використання різноманітних засобів для формування оптимального емоційного стану учнів;

- забезпечення різнобічного впливу на опорно-руховий апарат і функції організму;

- оптимальне розумове, фізичне і координаційне навантаження;

- відповідність обсягу навчального матеріалу тривалості уроку.

Планування розділів шкільної програми може бути паралельне, послідовне і змішане.

Паралельне планування передбачає включення в урок матеріалу з різних розділів програми.

Послідовне планування передбачає почергове вивчення вправ легкої атлетики, спортивних ігор, гімнастики і т.д.

Змішане планування проходження навчального матеріалу — комбінація першого і другого способів, тобто деякі розділи вивчаються паралельно, інші — окремо. Матеріал з розділів «Лижна підготовка» І «Плавання» завжди вивчається концентровано.

Безпосереднє планування навчального матеріалу реалізується шляхом добре продуманого розміщення певних умовних позначок в клітинках, що відповідають конкретним вправам і номерам уроків. Так, наприклад, повторення найбільш важливих для даної серії уроків вправ (Х); попереднє розучування (ПР); закріплення (З); удосконалення (У); контроль (К); домашнє завдання (О).

Робочий план. Цей документ планування повинен відбити подальше більш детальне планування ходу і результатів навчально-виховного процесу на відносно невеликий, але логічно завершений період часу. Робочий план складається поурочно, як правило, на одну навчальну чверть для кожної паралелі класів. У графі «Основна частина уроку» записують конкретні освітні, виховні і оздоровчі завдання на кожний урок, не допускаючи розбіжності з планом графіком. Потім окреслюють шляхи вирішення кожної задачі, тобто вказують характер загально-розвиваючих вправ (наприклад, вправи з великими м’ячами або обручами) і конкретно записуються спеціальні вправи, які будуть запропоновані учням у підготовчій частині уроку.

Плануючи зміст заключної частини уроку, потрібно передбачити зв’язок проведеного уроку з наступним. Це досягається шляхом добре продуманої системи домашніх завдань.

Робочий план з фізичної культури для учнів 9 класу

Таблиця

№№

уроків | Зміст підготовчої частини уроку | Основна частина уроку | Заключна частина уроку. Домашнє завдання

57 | 1.Стройові вправи: розведення і зведення колони по одному в колони по 2 по 4

2. ЗРВ (комплекс № 17).

3. Рухлива гра „День і ніч”.

4. Підвідні вправи:

а) В.п. – упор лежачи.

Одночасно відштовхуючись руками і ногами переміщення з першої зони в пяту зону;

б) згинання і розгинання рук в упорі лежачи (дівчата біля стінки). | 1. Сприяти розвитку швидкості.

2. Вивчити прийом-передачу м’яча двома руками зверху за голову.

3. Удосконалення в техніці виконання нижньої прямої подачі. | 1. Підведення підсумків уроку, домашнє завдання та інструкції щодо їх виконання:

а) згинання і розгинання рук в упорі лежачи на пальцях;

б)піднімання тулуба з положення лежачи на спині, руки за голову;

в) стрибки вгору з присіду.

3 Зауваження по проведеному уроку. 

Конспект уроку (результат безпосередньої підготовки учителя до уроку) розробляється на основі робочого плану для паралельних класів з урахуванням особливостей роботи у кожному з них.

Підготовка конспекта починається з уточнення завдань наступного уроку і аналізу отриманих результатів на попередньому уроці. Узагальнений зміст кожної графи конспекту представлений в таблиці (табл. № 11 ).

У кінці конспекту вказують на необхідну матеріально-технічну базу: прилади, обладнання, наочні посібники, технічні засоби навчання тощо.

Література:

Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спотрсменов.— М.: ФиС, 1988.— 331 с.

Голобородько В.А. Педагогический подход к оценке //Физическая культура в школе.— 1978.— № 12.— С. 21.

Иванов Н.Д. Обучение метанию малого мяча в VI классе //Физическая культура в школе.— 1985.— № 7.— С. 20-23.

Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей.— Львів: Штабар, 1997.— 207 с.

Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров’я, працездатність.— Львів, 1993.— 131 с.

Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебн. для институтов физ. культуры — М.: ФиС, 1991.— 543 с.

Мейксон Г.Б., Шаулин Е.Б. Самостоятельные занятия учащихся по физической культуре.— М., 1986.

Новосельский В.Ф. Методика урока физической культуры в старших класах: Учебное пособие.— К.: Рад. школа, 1989.—128 с.

Определение физической подготовленности школьников /Под. ред. Б.В.Сермеева.— М.: Педагогика, 1973.— 104 с.

Петров В.А. Примерные обучающие программы // Физическая культура в школе.— 1983.— № 10.— С. 28-29.

Петров В.А. Примерные обучающие программы //Физическая культура в школе.— 1983.— № 10.— С. 28-29.

Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А. Обучение в спорте.— М.: ФиС, 1993.— С. 181.

Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов.— М.: ФиС, 1974.— 232 с.

Шитикова Г.Ф. Оценка навыков и умений у младших школьников //Физическая культура в школе.— 1977.— № 3.— С. 14-18.

Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.— Львів: ЛОНМІО, 1996.— 232 с.

Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання.— Тернопіль: Збруч, 2000.— 183 с.

Шлемин А.М. Один из эффективных методов // Физическая культура в школе.— 1981.— № 11.— С. 27-29.