Динаміка фізичного розвитку школярів

курсова робота з фізичної культури

ЗМІСТ

Вступ

На сучасному етапі розвитку українського спорту актуальною є не лише проблема прогнозування перспективності спортсменів на етапі вищих досягнень, але і проблема визначення рухової обдарованості дітей, починаючи з раннього віку, до занять певним видом спортивної діяльності.

Ефективність відбору буде дійсно обґрунтованою, якщо проводитимуться динамічні спостереження за розвитком рухових здібностей в процесі вікового розвитку, а також навчальної та навчально-тренувальної роботи, що буде служити достатньо об'єктивною підставою для надійного подальшого прогнозування. Врахування темпів приросту показників у визначених вікових періодах підвищить точність прогнозу.

Проблема визначення моторної обдарованості у сучасному спорті досить актуальна. Це в першу чергу обумовлено тим, що рівень розвитку спорту став настільки високим, що досягти успіху в ньому можуть тільки обдаровані до рухової діяльності діти. В другу чергу, це зумовлено досить суттєвими соціально-економічними витратами на підготовку висококваліфікованого спортсмена.

На початковому етапі спортивної підготовки в окремих видах спорту в якості критеріїв відбору використовують показники рівня розвитку основних рухових якостей. На думку ряду авторів ряд ознак, які несприятливо впливають на спортивний результат, можуть бути компенсовані високим рівнем розвитку інших рухових якостей. Тому кінцеве рішення про залучання дітей до цілеспрямованих занять спортом повинно базуватися на комплексній оцінці їх перспективності.

В процесі початкового відбору, як вважають спеціалісти, перевага надається тестам, що характеризують здібності, які в значній мірі обумовлені природними задатками. Діти, які виділяються на перших етапах спортивного відбору, зберігають свої позиції і в майбутньому.

Отже, не можна не зважати на актуальність подібного роду досліджень, а саме дослідження динаміки фізичного розвитку школярів у різні вікові періоди.

Об’єктом дослідження курсової роботи є проблема фізичного розвитку школярів.

Предметом дослідження курсової роботи є динаміка фізичного розвитку школярів в різні вікові періоди.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

Результати дослідження можуть бути використані в практичній навчально-виховній роботі вчителя фізичної культури, а також студентами факультетів фізичного виховання чи фізичної реабілітації університетів та інститутів при вивченні відповідних дисциплін.

Розділ 1. Вікові зміни як фактор зміни динаміки фізичного розвитку школярів у різні вікові періоди

1.1. Вікова періодизація

На протязі багатьох століть вважалося, що зміни з віком дитини зводяться лише до кількісних: тоді вважали, що дитячий організм – це дорослий в мініатюрі. Такий підхід до дитини мірилом дорослого з даними загальної фізіології і патології проявив себе, за влучним виразом відомого російського педіатра Маслова, "гекатомбами дитячих трупів". (Дитяча смертність в XIX столітті за його даними така: з кожних 1000 новонароджених 550 досягало 6 років, менше половини – 10 років. Особливо велика смертність була в ранньому дитячому віці. Щорічно в Росії вмирало 100 тис. немовлят у віці до 3 років.) Колосальна дитяча смертність паралельно з прогресом медицини примусила визнати, що організм дитини має цілий ряд особливостей будови, функціонування, які змінюються в процесі розвитку [9].

Знання головних закономірностей вікового розвитку дозволяє підійти до рішення практично важливих задач, що лежать в основі педагогіки і медицини. Найважливіша з них – оцінка вікової норми. З позиції адаптивного характеру розвитку критерії вікової норми повинні враховувати діапазон можливостей організму, що забезпечують надійність його функціонування на кожному етапі онтогенезу. Вікова норма нерідко розглядається як сукупність середньостатистичних параметрів, що характеризують морфо-фізіологічні особливості організму. Поза всяких сумнівів, подібний підхід зіграв прогресивну роль, дозволивши вирішити ряд практичних задач (наприклад, в оцінці рівня фізичного розвитку). Проте таке уявлення про вікову норму, що практично зводить кількісну оцінку морфологічної і функціональної зрілості організму на різних етапах онтогенезу в абсолют, не відображає суті самих вікових перетворень, що визначають розвиток організму по адаптивному шляху і організують його взаємостосунки із зовнішнім середовищем.

1.1.1. Критерії вікової періодизації

Розвиток уявлень про критерії вікової норми визначають і підходи до вікової періодизації розвитку. Одним з найпоширеніших є підхід, в основі якого лежить аналіз оцінки морфологічних ознак (зріст, зміни зубів, наростання маси тіла і т.д.). Найповніша вікова періодизація, заснована на морфологічних і антропологічних ознаках, була запропонована В.В. Бунаком, на думку якого в змінах розмірів тіла і пов'язаних з ними структурно-функціональних ознак відображаються перетворення метаболізму організму з віком [9].

Згідно цієї періодизації в постнатальному онтогенезі виділяються наступні періоди: дитячий, який охоплює перший рік життя дитини і включає початковий (1-3, 4-6 міс.), середній (7-9 міс.) і кінцевий (10-12 міс.) цикли; другого дитинства (початковий цикл: 8-10 років – хлопчики, 8-9 років – дівчатка; кінцевий: 11-13 років – хлопчики, 10-12 років – дівчатка); підлітковий (14-17 років – хлопчики, 13-16 років – дівчатка); юнацький (18-21 рік – юнаки, 17-20 – дівчата); з 21 року починається дорослий період. Як видно, цю класифікацію вікових періодів, що відображає більшою мірою існуючу систему виховання і навчання, не можна вважати прийнятною [9].

У віковій і педагогічній психології часто використовують періодизацію, засновану на педагогічних критеріях. Зокрема, періоди дошкільного віку підрозділяються відповідно до груп дитячого саду; шкільний вік підрозділяють на три етапи: (1-4 клас, 4-8 клас, 8-10 клас) [9].

Також поширена в даний час вікова періодизація з виділенням періодів новонародженості, ясельного, дошкільного і шкільного віків у дітей відображає швидше систему дитячих установ, ніж істинні вікові особливості.

Згідно віковій періодизації,