прийнятій у 1965 році на 7-й Всесоюзній конференції по проблемах вікової морфології, фізіології і біохімії АПН СРСР в м. Москва, в життєвому циклі людини виділяють наступні періоди:
1. Новонароджений – 1-10 днів.
2. Грудний вік – 10 днів – 1 рік.
3. Раннє дитинство – 1-3 роки.
4. Перше дитинство – 4-7 років.
5. Друге дитинство – 8-12 років хлопчики – 8-11 років дівчатка.
6. Підлітковий вік – 13-16 років хлопчики – 12-15 років дівчатка.
7. Юнацький вік – 17-21 рік юнаки – 16-20 років дівчата.
8. Зрілий вік:
I період – 22-35 років чоловіка – 21-35 років жінки;
II період – 36-60 років чоловіка – 36-55 років жінки;
9. Літній вік – 61-74 рік чоловіка – 56-74 років жінки;
10. Старечий вік – 75-90 років чоловіка і жінки.
11. Довгожителі – від 90 років і більше [9].
Ця періодизація дещо відрізняється від запропонованої В.В. Бунаком за рахунок виділення періоду раннього дитинства, зміщення меж другого дитинства і підліткового періоду і, крім того, в даній класифікації представлені всі періоди постнатального онтогенезу. Проте слід ураховувати, що всяка вікова періодизація досить умовна, але необхідна для врахування змінних в процесі онтогенезу фізіологічних і морфологічних властивостей організму, для розробки науково обґрунтованої системи охорони здоров'я, системи навчання, розробки соціальних програм і так далі. Також не слід забувати, що не завжди календарний (паспортний) вік відповідає біологічній зрілості, можливі й затримка біологічного розвитку, і його прискорення. Слід визнати, що проблему вікової періодизації остаточно не розв'язана, перш за все тому, що всі існуючі періодизації, включаючи і загальноприйняту, недостатньо фізіологічно обґрунтовані. Вони, зокрема, не враховують адаптивно-пристосовний характер розвитку і механізми, що забезпечують надійність функціонування фізіологічних систем і цілісного організму на кожному етапі онтогенезу. Це визначає необхідність вибору самих інформативних критеріїв періодизації. Одним з таких критеріїв може служити оцінка енергетичних можливостей організму, що запропонована Рубнером (1908) і претендує на пояснення різних кількісних особливостей енергетичних процесів і фізіологічних відправлень організму в різні вікові періоди.
1.1.2. "Правило поверхні" Рубнера і проблеми вікової періодизації.
Теорія Рубнера (1908) продовжує панувати й зараз, особливо за рубежем. Вона відома всім під назвою "закону поверхні" або "енергетичного правила поверхні", і претендує на пояснення різних кількісних особливостей енергетичних процесів і фізіологічних відправлень організму в різні вікові періоди.
За допомогою запропонованих принципів Рубнер (спираючись в першу чергу на "закон поверхні") намагався пояснити не тільки відмінність особливостей енергетичних процесів залежно від змінних лінійних розмірів організму в процесі його зростання, але й неоднакову тривалість життя у різних ссавців залежно від величини лінійних розмірів, що досягаються до дорослого стану [9].
Тривалість життя організму, згідно з його поглядами, є функцією інтенсивності обміну речовин і енергії. Витрата "енергетичного фонду" починається зразу ж після першого поділу заплідненої яйцеклітини, і тим самим кожний фізіологічний акт наближає систему до кінця життя.
Таким чином, кожний організм характеризується генетично приреченим для нього енергетичним фондом – дану концепцію розділяв і один з видатних теоретиків біології Бауер (1935). Ним, зокрема, для характеристики вказаного енергетичного фонду було введено поняття "константа Рубнера" [9].
Також підтримує концепцію Рубнера про генетично приречений фонд "адаптивної енергії" в своєму вченні про стрес знаменитий канадський учений Р. Сельє. Він порівнює її з особливим родом банківського вкладу, який можна вилучати, але не можна додатково збільшувати. Тому кожна стресова реакція спричиняє зношування організму, наближаючи його до старості і смерті. А оскільки процеси морфогенезу і диференціювання клітин понад усе виражені в ембріона і плода, то – розвиваючи концепцію Майнота (1913) – організм при народженні з'являється на світ вже сильно постарілим [9].
З наведених концепцій виходить, що одним з приватних виразів інволюції є поступове вікове погіршення здатності організму здійснювати акомодативний опір, або адаптацію до дії різноманітних стресових подразників середовища.
Згідно цим теоріям, найвищою стійкістю і адаптаційними можливостями повинен характеризуватися антенатальний (це час з моменту запліднення яйцеклітини до початку пологової діяльності) і ранній постнатальний вік (грудний).
Звідси ж природно витікає, що при переході від одного вікового періоду до подальшого об'єм рухової реакції і енергетичні можливості організму повинні знижуватися.
У дослідженнях Аршавського зі співробітниками (1962-1971) показано, що неоднакова тривалість життя в різних видів ссавців визначається не лінійними розмірами, за Рубнером, а особливостями розвитку у них скелетної мускулатури, зумовлених екологічними чинниками середовища [9].
Так, за Рубнером, тривалість життя кролика і зайця однакова. Тим часом, насправді в кроликів тривалість життя рівна 4-6 рокам, зайця – 10-12 рокам (у великої рогатої худоби 25 рокам, а у коня – 50-60 рокам, пацюка – 2,5 року, білки – 12-15 років, мишей – 2 роки, кажанів – 20-25 років і т.д.) [9].
Таким чином, аналіз значення "енергетичного закону поверхні" для розуміння специфічних особливостей фізіологічних відправлень організму в різні вікові періоди привела до висновку, що цей закон не може бути прийнятий як теорія постнатального онтогенезу, зокрема, пояснюючого неоднакову тривалість життя в різних видів ссавців.
Дані дослідження привели до формулювання "енергетичного правила скелетних м'язів". Суть цього правила полягає в тому, що в зв'язку з необхідністю задоволення харчової потреби або в зв'язку з дією стресових роздратувань посилюються чинники функціональної індукції анаболізму. Особливість останнього в даному випадку – не просто відновлення початкового стану, а обов'язкове надмірне відновлення енергетичних матеріалів (енергетичних резервів), за рахунок яких в подальший момент може бути здійснено великий об'єм функцій.
Враховуючи вищевикладене, необхідно підкреслити, що для вирішення задачі вікової періодизації необхідна