1. внутрішньосистемний;

2. міжсистемний;

3. цілісного організму [9].

Не менш важливим при розробці проблем вікової періодизації є питання про межі функціонально різних етапів, тобто фізіологічно обґрунтована періо-дизація повинна спиратися на виділенні етапів "актуального" біологічного віку.

1.2. Показники фізичної активності в різні вікові періоди

1.2.1. Показники сили м'язів у різні вікові періоди

Розвиток сили в онтогенезі характеризується нерівномірністю, що виявляється при порівнянні приросту сили якого-небудь одного м'яза, або групи м'язів у різні періоди часу. Самі систематичні дослідження в цьому плані належать Коробкову (1962), який вивчав силу згинальних і розгинальних рухів пальців, кисті рук, передпліччя, плеча та ін. Було показано, що спільною закономірністю змін максимальної сили м'язів з віком є переважання функцій розгиначів нижніх кінцівок над функцією згиначів. Збільшення сили в онтогенезі виражене неоднаково для різних груп м'язів. З 6-7 років найбільш значно розвивається сила м'язів, що згинають тулуб, стегно, а також м'язів, що здійснюють підошовне згинання стопи. В 9-11 років картина дещо змінюється. Для м'язів руки найбільшими стають показники сили при русі плечем і найменшими – кистю. Значно збільшується сила м'язів, що розгинають тулуб і стегно. В 13-14 років це співвідношення знову змінюється, сила м'язів, що виконують розгинання тулуба, стегна і підошовне розгинання стопи знову зростає. І лише до 16-17 років завершується формування співвідношення сили м'язів, типового для дорослої людини. В період після 50 років це співвідношення знову змінюється [9].

Інтенсивність розвитку сили м'язів залежить від статі. По мірі зростання й розвитку стають все більш вираженими відмінності між показниками м'язової сили у хлопчиків і дівчаток. В молодшому шкільному віці (7-9 років) хлопчики і дівчатка мають однакову силу більшості м'язових груп. У дівчаток до 7-9 років сила м'язів, що розгинають тулуб, нижче, ніж у хлопчиків, проте до 10-12 років у дівчаток станова сила зростає настільки інтенсивно, що вони стають і відносно, і абсолютно сильнішими за хлопчиків. Після цього переважний розвиток сили у хлопчиків приводить до кінця періоду статевого дозрівання до значного переважання сили м'язів над силою м'язів у дівчаток [9].

Розрахунок величини максимальної сили на 1 кг ваги тіла дозволяє оцінити досконалість нервової регуляції, хімізму і будови м'язів. Відзначено, що у віці від 4-5 до 6-7 років наростання максимальної сили майже не супроводжується змінами її відносного показника. Причиною вказаного зростання є недосконалість нервової регуляції і функціональна незрілість мотонейронів, що не дозволяють ефективно мобілізувати збільшену до цього віку м'язову масу. Надалі у віці після 6-7 до 9-11 років для ряду м'язів зростання відносної сили стає особливо помітним. В наш час спостерігаються швидкі темпи вдосконалення нервової регуляції довільної м'язової діяльності, а також змінами біохімічної і гістологічної структури м'язів. Це положення підтверджується тим, що у віковий період від 4 до 30 років м'язова маса зростає в 8 разів, а сила м'язів в 9-14 разів [9].

1.2.2. Швидкість рухів

Швидкість рухів характеризує здатність виконувати різні дії в найкоротший відрізок часу. Розвиток цієї якості визначається станом самого рухового апарату і діяльністю центральних іннерваційних механізмів, тобто високий рівень швидкості рухів тісно пов'язаний з рухливістю і врівноваженістю процесів збудження і гальмування. З віком швидкість рухів збільшується.

Визначаючи цей показник за максимальною частотою обертів педалей велоергометра, вдалося встановити, що найбільший розвиток цієї якості досягається у дітей 14-15 років. Швидкість руху тісно пов'язана і з іншими якостями – силою і витривалістю. Замічено, що максимальні показники швидкості обертання педалей залежать від опору руху педалей, оскільки збільшення навантаження, прикладеного у вправі, приводило до зміщення максимальних значень швидкості у бік більш старших віків. Така ж картина була отримана і при збільшенні тривалості педалювання, тобто коли випробовуваним треба було проявити велику витривалість. Таким чином, швидкість рухів на різних етапах онтогенезу залежить від ступеня функціонального розвитку нервових центрів і периферичних нервів, що визначає кінець кінцем швидкість передачі збудження від нейронів до м'язових одиниць. Дослідження показали, що швидкість проведення імпульсів у волокнах периферичних рухових нервів досягає величин дорослих вже до 5 років. Це положення підтверджується даними гістології, що показують, що будова волокон передніх спинномозкових корінців у людини починає відповідати будові дорослого організму між 2 і 5 роками, а волокон задніх корінців – між 5 і 9 роками [9].

1.2.3. Витривалість

Витривалість – це здатність продовжувати роботу при стомленні, що розвивається. Але не дивлячись на велику практичну значущість з'ясування вікових особливостей розвитку витривалості, розвиток цієї сторони рухових якостей найменше вивчений.

Деякі дані, представлені нижче на рис. 1.1, указують на те, що статична витривалість (вимірювана за часом стискання рукою кистьового динамометра при силі, рівній половині від максимальної) з віком значно збільшується. Наприклад, у хлопчиків 17 років витривалість була в 2 рази вища, ніж у семирічних, а досягнення дорослого рівня відбувається тільки в 20-29 років. До старості витривалість зменшується приблизно в 4 рази. Відмічено, що в різні вікові періоди витривалість не залежить від розвитку сили. Якщо найбільший приріст сили спостерігається в 15-17 років, то максимум підвищення витривалості відбувається у віці 7-10 років, тобто при швидкому розвитку сили розвиток витривалості сповільнюється.

Рис. 1.. Максимальна сила стиснення правої кисті (Леонова, Гарсія, 1986 р.) [9]

1.2.4. Координація діяльності м'язів

Однією з неодмінних умов виконання довільних рухів є впорядкована або координована робота