м'язів. Координаційні здібності організму, що росте, ще недосконалі. Так, значна іррадіація збудження спостерігається при дослідженні розведення пальців рук і відкриванні рота. У віці від 6 до 14 років цей феномен спостерігається рідше.
По мірі зростання і розвитку дитини відбувається не просто вдосконалення координації рухів, але й нерідко заміна одних механізмів іншими. Наприклад, в рухах нижніх кінцівок спочатку виникає перехресно-реципронна координація, що полегшує перемінний рух ногами (ходьба, біг), і лише в молодшому шкільному віці формується симетрична координація рухів, що полегшує одночасні рухи ніг, змінюючи попередню схему шляхом гальмування. Наприклад, дитина в 3 роки не може зробити більше 1-3 правильних, характерний симетричних рухів ніг, стрибків. Іноді можна навіть дістати відмову на прохання виконати завдання, оскільки вона не може виконати його.
Не менше важливим є положення про те, що здатність диференціювати напруження м'язів також має вікові особливості. У дітей 5-10 років цей показник не великий, і майже не змінюється. З 11 до 16 років спостерігається його значне підвищення. При цьому статевих відмінностей не виявлено. Основним механізмом регуляції точності рухів є, як відомо, кінетостатична чутливість (пропріорецептивна), і крім того, значна роль в координації рухів належить сенсорній системі [9].
Зміна рухової функції, що досягає в зрілому віці найповнішого розвитку, продовжується надалі в періоді старіння. Виявлено, що з віком всі ці показники зменшуються, але більш значне зниження відмічається з віком у швидкості рухів, і в меншій мірі знижуються показники м'язової сили. Загальною закономірністю зміни рухової функції при старінні є неоднозначність динаміки її окремих скла-до-вих: знижуються одні показники і стабілізуються або навіть підвищуються інші.
Весь фактичний матеріал, що характеризує зміни дихальної функції з віком, указує на те, що в ході онтогенезу – задовго до народження і аж до глибокої старості – відбувається нерівномірний розвиток різних її сторін. Для розуміння вікових особливостей дихальної функції важливо не тільки враховувати морфо-функціональні зміни нервово-м'язового апарату в онтогенезі, але й мати на увазі конкретні умови дихального режиму, характер і розподіл зовнішніх і внутрішніх дій, що багато в чому визначають формування тих або інших особливостей рухової функції як в процесі зростання і розвитку організму, так і в період його старіння.
1.3. Акселерація
Акселерація – прискорення вікового розвитку шляхом зсуву морфогенезу на більш ранні стадії онтогенезу. Термін «акселерація» (від латинського слова асceleratio – прискорення) запропонований німецьким лікарем Koch в 1935 році. Сутність акселерації полягає в більш ранньому досягненні певних етапів біологічного (фізичного і статевого та ін. ) розвитку і завершенні дозрівання організму. В якості основних проявів акселерації Ю.Е. Вельтіщев, Г.С. Грачова (1979) розглядають:
більшу довжину і масу тіла новонароджених зараз у порівнянні з аналогі-ч-ними величинами новонароджених 20-30-х років нашого століття; зараз зріст однорічних дітей в середньому на 4-5 см, а маса тіла на 1-2 кг більші, ніж 50 років тому;
більш раннє прорізування перших зубів, зміна їх на постійні відбувається на 1-2 роки раніше, ніж у дітей минулого століття;
більш рання поява ядер окостеніння у хлопчиків і дівчаток, а в цілому окостеніння скелета у дівчаток закінчується на 3 роки, а у хлопчиків – на 2 роки раніше, ніж в 20- 30-і роки нашого століття;
більш раннє збільшення довжини і маси тіла дітей дошкільного і шкільного віку, причому, чим старша дитина, тим більшою мірою вона відрізняється за розмірами тіла від дітей минулого століття;
збільшення довжини тіла в нинішнього покоління на 8-10 см в порівнянні з попереднім;
статевий розвиток хлопчиків і дівчаток закінчується на 1,5-2 роки раніше, ніж на початку XX століття, за кожні 10 років настання менструації у дівчаток швидшає на 4-6 місяців [28].
Істинна акселерація супроводжується збільшенням тривалості життя і реп-ро-дуктивного періоду дорослого населення (І.М. Воронцов, А.В. Мазурін, 1985).
На підставі обліку співвідношень антропометричних показників і рівня біологічної зрілості виділяються гармонійний і дисгармонійний типи акселерації. До першого відносяться ті діти, в яких антропометричні показники і рівень біологічної зрілості вищі за середні значення для цієї вікової групи, до другого типу – діти, у яких спостерігається посилене зростання тіла в довжину без одночасного прискорення статевого розвитку або раннє статеве дозрівання без посиленого зростання в довжину.
Для пояснення процесу акселерації зараз запропонований ряд теорій (Ю.П. Лісицин, 1973):
Фізико-хімічні:
геліогенна (вплив сонячної радіації);
радіохвильова, магнітна (вплив магнітного поля);
космічної радіації;
підвищеної концентрації вуглекислого газу, викликаної зростанням виробництва [28].
Теорії окремих чинників умов життя:
1) аліментарна;
2) нутритивна;
3) підвищеної інформації [28].
Генетичні:
1) циклічних біологічних змін;
2) гетерозису (змішування популяцій) [28].
Теорії комплексу чинників умов життя:
1) урбанічні впливи;
2) комплексу соціально-біологічних чинників [28].
Прискорення фізичного розвитку дитини вимагає раціоналізації трудової діяльності і фізичного навантаження. У зв'язку з акселерацією повинні періодично переглядатися регіонарні нормативи, які використовуються для оцінки фізичного розвитку.
ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК (МЕТОДИКА ОЦІНКИ). Фізичний розвиток дитини є одним з найважливіших критеріїв в оцінці її стану здоров'я.
З великого числа морфологічних і функціональних ознак для оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків в кожному віці використовуються різні критерії. Окрім особливостей морфофункціонального стану організму при оцінці фізичного розвитку зараз прийнято верифікувати й біологічний вік. Відомо, що окремі показники біологічного розвитку дітей у різні вікові періоди можуть бути провідними або допоміжними. Для дітей молодшого шкільного віку провідними показниками біологічного розвитку є число постійних зубів, скелетна зрілість, довжина тіла. При оцінці рівня біологічного розвитку дітей середнього і старшого віку більше значення мають ступінь вираженості вторинних статевих ознак, осифікація кісток, характер ростових процесів, менше значення – довжина