Аналізуючи особливості адаптаційної перебудови функцій плавців ми вирішили використовувати температуру тіла, оскільки саме вона найбільш вивченим показником, і в той же час виражену стійку добову ритміку.

На початковому етапі у москвичів-чоловіків середні показники температури тіла були вищі, у жінок. У хабаровській групі навпаки - цей показник у чоловіків був нижчий (Р<0,01), ніж у жінок. Така ж закономірність простежується в зимовий період. Температура тіла у московських чоловіків значно вища (Р<0,001) ніж у решти обстежуваних. Переліт в зону з 7-годинною різницею у чоловіків московської групи супроводжувався істотним зниженням (Р<0,001) ранішніх підвищенням (Р<0,05) вечірніх показників. В наступні дні відбувається поступове зближення обох параметрів, лише на 11-12 добу проживання в Хабаровську структура ритму і абсолютні показники температури тіла не відрізнялися від початкових. У чоловіків хабаровської групи після перельоту до Мінська показники підвищувалися (Р<0,01), далі знижувалися (Р<0,05). Проте вже на шосту-сьому добу тимчасового проживання параметри, що характеризують структуру ритму, були синхронізовані з новим розпорядком дня. Аналогічні зміни спостерігалися у хабаровських плавців в зимовий період (при перельоті до Пензи), тільки з різницею, що становлення добового ритму чітко визначалося вже на п'яту добу після перельоту. У жінок загальна схема адаптаційних змін така ж, як у чоловіків. Однак зміна добового ритму у них завершується на два-три дні раніше, у чоловіків.

Дослідження доповнюються показниками суб'єктивного стану педагогічних спостережень. Характерно, що ще на десяту-одинадцяту добу проживання в Хабаровську більшість московських плавців скаржилися на поганий сон, відсутність апетиту протягом дня його появу увечері або вночі, низький рівень фізичної активності. Спортивні результати на контрольних тренуваннях, що проводилися вдень, в більшості випадків були значно гіршими ніж удома. У хабаровських плавців сон і бажання тренуватися в період тимчасового проживання в Мінську та Пензі досягали вихідного рівня вже на п'яту-сьому добу. Апетит у чоловіків майже не змінився, у жінок відновився на четверту-п'яту добу. Фізична працездатність відновлювалася, що нерідко перевищуючи показники контролю, на шосту-дев'яту добу поясно-кліматичної адаптації.

Інша картина спостерігалася при переміщенні спортсменів по схемі "туди-назад". Так, в період тимчасового проживання хабаровських футболістів в Севастополі (адаптація) температура тіла на першу-восьму добу значно перевищувала (Р<0,001 - Р<0,05) початкові показники, відновлюючись на одинадцятий-дванадцятий день адаптації. На цьому фоні істотно відрізнялися показники реадаптації, вже на третій день після повернення спортсменів до Хабаровська характеризувалися становленням нового добового ритму, що стабілізується до восьмої-дев'ятої доби. Частота пульсу в умовах адаптації досягала початкових показників вранці на шосту, увечері - на одинадцяту-дванадцяту добу. Після повернення до Хабаровська (реадаптація) параметри були (Р<0,01) у порівнянні з початковими показниками лише на другу-третю добу. Надалі спостерігалась синхронізація у ритмі з режимом дня постійного місце проживання. Час рухової реакції в умовах адаптації та реадаптації особливих змін не зазнавав. В той же час його величина на другу-третю добу після повернення в звичні умови була набагато менша (Р<0,01), ніж в ж періоду адаптації, а на дев'ятий день істотно меншою (Р<0,02) за початковий рівень.

Відмінності адаптаційної перебудови в умовах адаптації та реадаптації характеризуються не тільки термінами, але й величинами характеру функціональних змін, що знаходяться ніби в дзеркальному відношенні один до одного. Про це свідчать результати обстеження лижників Хабаровська в період тимчасового перебування на навчально-тренувальному зборі в Ленінграді після повернення додому. Так, середні значення індексу Рюффьє на 2, 3, 4 добу реадаптації перевищували аналогічні показники, зареєстровані в такі ж дні адаптації, на 31,4%, 46,15% 23,8%. Вже на п'яту, шосту і дев'яту добу адаптаційні показники перевищували показники, отримані в умовах реадаптації, відповідно на 28,5%, 50%, 42,8%. Час затримки дихання на видиху тривалішим (Р<0,02-Р<0,05) виявилося на другу-четверту добу, менш тривалим (Р<0,05 - Р>0,05) - на п'яту-дев'яту добу адаптації в порівнянні з аналогічними величинами, зареєстрованими в умовах реадаптації.

Схожі зміни спостерігалися при співвідношенні параметрів електрошкірного опору, фізичної працездатності і самопочуття. Показники критичної частоти злиття миготінь, так само як часу рухової реакції, істотно розрізнялися лише на другу добу після перельоту. При цьому середні показники адаптаційного періоду перевищували (Р<0,05) показники, зареєстровані того ж дня в умовах реадаптації.

В умовах адаптації найбільше зниження рівня фізичної працездатності (на 15,8%; Р<0,01) спостерігається на другу-третю, підвищення (на 5,9%; Р<0,05) - на п'яту і шосту добу. В умовах реадаптації аналогічні зміни припадають на 1-2 (на 20,3%; Р<0,001) відповідно на дев'ятий день (на 11,8%; Р = 0,02).

Результати дослідження свідчать про взаємодію в цих умовах ендогенного та екзогенного ритмів, а у значній тих, що визначають рівень активності адаптивної симпатико-адреналової системи. Особистий ритм функцій спортсменів при перельоті в західному напрямі випереджає ритм датчиків зовнішнього середовища (соціальні, геофізичні ін.) в той же час, поєднуючись з останнім на значній "площі", підсилює симпатико-адреналову активність. З іншого боку, запізнювання екзогенного ритму по відношенні до ендогенного ніби поволі сприяє "розмиванню" звичного ритму (В. А. Матюхин з співавт., 1976). Ці обставини прискорюють процес перебудови і обумовлюють зростання фізичної працездатності. При переміщення в східному напрямі, навпаки, - чергування дня ночі, виробничо-побутових інших датчиків середовища випереджають добовий ендогенний ритм спортсменів.