Таким чином, час, необхідний для відновлення ритміки рухової активності, фізіолого-біологічних інших процесів, за інших таких самих умов (погодно-кліматичні, тренувальні та чинники) суттєво відрізняється залежно напряму перельоту.

У спортсменів, що постійно проживають в західних районах, при перельотах в східному напрямі процеси адаптації протікають довше (на чотири-п'ять діб) і більш важче, у спортсменів, що проживають в східних районах, при переміщенні в пункти, розташовані на захід постійного місця проживання.

Реадаптація у тих, що проживають на Далекому Сході протікає швидше (на дві-три доби), ніж адаптація (при перельотах в райони), проте з великим відчуттям дискомфорту, зміною функціонального стану, вираженим ефектом суперкомпенсації (за показниками фізичної працездатності).

Реадаптація у спортсменів, що проживають в західних районах країни, протікає швидше (на чотири-п'ять днів) і м'якше, ніж адаптація при перельотах в східному напрямі, але з менш вираженим ефектом суперкомпенсації рухової діяльності.

3.3. Вплив кліматичних факторів на процеси адаптації спортсменів

3.3.1. При 7-8 годинному зміщенні часу

На основі передумов, про можливий вплив на процеси адаптаційної перебудови (в умовах багатогодинного зрушення часу) погодно-кліматичних факторів, проведені спостереження за легкоатлетами Хабаровська в період проживання в Мінську, Воронежі інших містах, розташованих на однаковій відстані від Хабаровська (7 годинних поясів), але відрізнялися погодно-кліматичними характеристиками. За існуючою класифікацією, для Мінська в цей період переважаючим був 4 клас погоди, для Воронежа – 1-2.

Отримані дані показали, що вже через три доби після прибуття до Воронежа вміст гемоглобіну в периферичній крові вранці і ввечері значно (Р<0,01) знижувався залишався на цьому (95,6 і 91,2% початкових показників) протягом 20-денного періоду адаптації. У Мінську вміст гемоглобіну в периферичній крові протягом 5 днів після перельоту був збільшений (Р<0,01 Р<0,05), після чого відновлювався до початкових величин. Аналогічна динаміка відзначалася за показниками еритроцитів лейкоцитів. Середні показники частоти пульсу в Воронежі мали тенденції до підвищення. У Мінську після незначного підвищення (перша-п'ята доба) спостерігалася тенденція до зниження.

Показники систолічного тиску після прибуття до Воронежа знижувалися, досягаючи значного рівня переважно увечері на сьому-дев'яту (Р<0,05) та дванадцяту-тринадцяту (Р<0,05) добу адаптації. Аналогічний показник в Мінську мав тенденцію до збільшення, а вранці першого-другого увечері сьомого-дев'ятого дня адаптації істотно (Р<0,01 Р<0,05 відповідно) перевищував початкові показники. Діастолічний тиск, так само як частота пульсу, зазнавав незначних змін. Температура тіла протягом всього періоду проживання у Воронежі значно (Р<0,01) перевищувала початковий рівень і відновилася увечері на двадцяту добу адаптації. У Мінську цей показник перевищував цифри контролю вранці на перший-другий (Р<0,01) і четвертий-п'ятий (Р<0,05) день адаптації.

Заслуговують уваги зміни показників рухової та кистьової динамометрії. У Воронежі час реагування на світловий подразник був збільшений (відносно вихідних значень) впродовж всього періоду адаптації. Особливо це відноситься до вечірніх параметрів у бігунів на середні і довгі дистанції. В той же час показники кистьової динамометрії (за винятком 12-13 адаптації) мали виражену тенденцію до перевищення вихідних значень. ВМінську час рухової після незначного збільшення (Р>0,05) в перші доби мав тенденцію до зменшення, складаючи до 18 суток адаптації 212±4,98 м.сек вранці 205±3,97 м.сек - увечері (проти 223±3,67 214±4,15 м.сек в Хабаровську). Показники сили кисті, як у Воронежі, мали тенденцію до перевищення вихідних значень.

Відбулися зміни в діяльності серцево-судинної системи при виконанні стандартного навантаження. У Воронежі частота пульсу на першій хвилині відновлення була меншою початкових показників, особливо вранці на другу і десяту добу адаптації. Проте в ж дні увечері на третій хвилині відновлення даний показник істотно перевищував цифри контролю, що свідчило про уповільнення відновних процесів після виконаної роботи. У Мінську даний показник суттєво перевищував початковий рівень (Р<0,05-) на другу-сьому добу після перельоту. У подальшому показник залишався вищим відносно початкових значень, однак збільшення статистично не доведене. Показники, зареєстровані на третій хвилині відновного періоду, протягом всього часу проживання в Мінську не значною мірою змінювалися.

Показники систолічного тиску у Воронежі на першій і третій хвилинах відновлення були менші (Р<0,05), ніж в Хабаровську, протягом всього адаптаційного періоду. Вищими (Р<0,05 - Р<0,01) були показники діастолічного тиску, що вказувало на зниження в цих умовах тиску і пульсу. У Мінську систолічний тиск був вищим (в порівнянні з початковими показниками) лише вранці на 2-3 (Р<0,01) і 10-12 (Р<0,05) доби адаптації, зберігаючи на наступні тенденцію до підвищення. Що стосується діастолічного тиску, то його показники після перельоту не змінювалися.

На перші доби проживання у Воронежі працездатність за рахунок алактатної гліколітичної енергоздатності практично залишалася на тому ж рівні що в умовах постійного місця проживання. Якщо в Хабаровську час пробігу 30 та 60 метрів складав відповідно 437±4,11 і 767±8,4м.сек, то в перші доби проживання у Воронежі дорівнював 436± 3,78 і 769 м.сек. При цьому у 4 із 10 спортсменів, що взяли участь в тестуванні на дистанціях 30 і 60 метрів, спостерігалося покращання результатів. Не змінилися результати в бігу на 200 метрів. В той же час істотно (по критерію Вілкоксона) знижувався рівень працездатності аеробно-анаеробного енергозабезпечення. Так, на пробігання 600 метрів в Хабаровську витрачалося 1.26,8 сек., у Воронежі - 1.30,6 сек; Р<0,05). Так само суттєво знижувався рівень рухової діяльності, що виконується переважно в аеробному режимі енергозабезпечення (12-хвилинний біг). У шести з семи спортсменів, що брали участь в такому тестуванні, результат