В ході спостережень за артистами балету Хабаровська, що тимчасово проживали в Уссурійську, Находці визначалися параметри просторової координації засобом точності відтворення 25, 50 75% максимального результату стрибка в довжину. Встановлено, що (відносно хабаровських показників) помилки допускаються в перші 5 днів проживання в Примор'ї. На сьому добу тимчасового проживання відмінностей контролю не спостерігалося. Підтвердженням того, що рухові в цих умовах схильні до погодно-кліматичних впливів, свідчить рівень зв'язку сумарним метеоіндексом величинами помилок, зареєстрованими при виконанні вправ. Так, вранці коефіцієнти кореляції сумарним метеоіндексом точністю просторових параметрів руху, рівних 25, 50 75% максимальної довжини стрибка, складали: r = 0,42 (Р>0,05); r =0,727 (Р<0,001) r = 0,556 (Р<0,05) відповідно.

Отже, діяльність функціональних систем спортсменів при тимчасовому проживанні в інших географічних пунктах, що не мають поясо-часової з постійним місцем проживання, змінюється значною мірою відповідно до особливостями погодно-кліматичного режиму. Характерними ознаками зміни вегетативних психомоторних діастолічних функцій в таких умовах з'являються коливання величин, що нерідко досягають значних відмінностей з цифрами контролю. Отже, варто відзначити, що параметри, характеризують загальну структуру добового біологічного ритму, суттєвих змін не зазнають.

Теоретичною основою пояснення процесів поясо-кліматичної адаптації діалектичне уявлення про комплексну дію на організм всіх елементів зовнішнього середовища. Відомо, що кліматогеографічне середовище діє на людину не тільки прямо, але опосередковано - через умови його життя. Тому для правильного розуміння пояснення адаптації організму потрібні конкретні відомості про основні чинники життя людини.

Метеопогодні умови, атмосферні явища, тісно пов'язані з факторами космічної геомагнітної природи, відіграють важливу роль в адаптації людини, безсумнівно повинні враховуватися при функціонального стану, організації оздоровчих спортивно-масових заходів в різних географічних регіонах. У характері механізмах адаптації спортсменів до комплексу погодно-кліматичних і соціально-побутових факторів велике значення має стан нервової системи, а також психоемоційної сфери.

Отже, з показаних вище даних витікає, що найбільш значні зміни вищої нервової діяльності, серцево-судинної та інших систем спостерігаються в зимово-весняний періоди. Дані весняного періоду свідчать про активність напруженість нейродинамічних процесів. Причому показники, які ми вивчаємо (час простої та складній реакції, стан вегетативного апарату ін.), вказують на активацію висхідних та низхідних впливів з боку лімбіко-ретикулярного комплексу, підвищення симпатико-адреналової активності.

Значною мірою такий стан пояснюється перебудовою зміною погодного режиму, коли в результаті збільшення сонячної активності змінюється геомагнітне поле, відбувається барична перебудова атмосфери, змінюється напрям повітряних мас (зимовий мусон змінюється літнім), зазнає змін хід всіх метеофакторів, збільшується контрастність змін погоди.

В умовах літнього мусону, що характеризується незначним зниженням сонячної активності, зниженням атмосферного тиску, вмісту кисню в повітрі, коли на територію вноситься потік теплих вологих мас, разом з тим зменшується повторюваність контрастних змін погоди, значніші порушення спостерігалися у осіб, які не займаються спортом. У них значно знижувалися параметри оксилярної температури, ЧСС, максимального і мінімального АТ, збільшувався час простої та складної реакції. Дана обставина вказує на зниження симпатико-адреналової активності, напруженості аферентних систем регулюючих центральних механізмів, імовірно залежних від неспецифічних структур мозку.

Про сезонній змінні кровообігу, терморегуляції і інших систем розглядається в роботах А. Бартона, О. Едхолма (1957), М. Е. Маршака, Г. М. Данішевського (1968), Матюхіна (1970). дані свідчать про значно високі показники артеріального тиску, частоти пульсу, інших показників людини в холодну пору року у порівнянні з періодом, що значною мірою узгоджується з нашими результатами.

Специфіка використовуваних фізичних вправ, вплив інших соціальних чинників (режим тренувань, навчання, відпочинку) відображається на характері показників досліджуваних функцій, значною мірою відрізняються таких осіб контрольної групи. Так, у легкоатлетів, основний період підготовки яких припадає на період, саме влітку (коли у решти обстежуваних спостерігається зниження) спостерігалося достовірне підвищення температури тіла. У плавців, та інших груп спостережуваних, влітку значно підвищувалася працездатність, збільшувався вміст еритроцитів, гемоглобіну, параметри ж дихання кровообігу не змінювалися. Дані факти можна розцінити як показники перебудови організму на новий базовий рівень, що викликає певне розузгодження в діяльності фізіологічних систем, що виявляється в значних порушеннях вегетативних функцій, відчутті дискомфорту, зниженні емоційного фону.

Більше уявлення про специфічні впливи на організму спортсмена можливо отримати при аналізі перш за все показників температури тіла. На основі наших спостережень виявилося, що спільним для більшості піддослідних було зниження температури, яке відбувалося в найтеплішу пору року, тобто влітку, а підвищення в холоднішу (взимку і весною). Можна вважати, що в умовах мусонного (континентального) клімату півдня Хабаровського краю процес пристосування до холодного сезону здійснюється шляхом перебудови механізмів терморегуляції, що полягає в посиленні тепловтрат. Необхідність такої перебудови, ймовірно, пов'язана з тим, що при цьому створюються сприятливіші умови для кровонаповнення шкіри, завдяки чому знижується можливість озноблення охолоджування. Вплив калоригенна в цих умовах здійснює підвищене виділення норадреналіну - "гормону не скорочувального термогенезу", що підвищує артеріальний тиск, температуру різних ділянок тіла (Е. В Майстрах, 1981).

Аналогічні нашим даним сезонні зміни температури тіла шкіри зареєстровані у осіб, що не займаються спортом. При цьому протягом всіх сезонів відзначались випадки, коли