Знахідкою архітектурного мистецтва являється міська ратуша. У рік з “привабливим числом у Станіславові “виросла” перша дерев’яна ратуша. Ніхто не планував встановлювати її тут надовго: вже у 1672р. Бургомістр засідав у деревно–кам’яній будівлі. Тодішня ратуша була не лише місцем засідань ради і суду – це був спостережний пункт. Та навіть бойові заслуги не спасли її від розібрання (близько 1674р.). третя споруда зводилась на місці другої під керівництвом архітектора Короля Бене. Зважаючи на багатонаціональне населення, з 1674р. Міське самоврядування поділялося на вірменський та польсько – українські магістрати. Вибори до магістрату проводились щороку, на центральній площі міста.

Споруда наче притягує негаразди. У 1825р. буря зносить вершечок ратуші. 28 вересня 1868р. після 2 годин на вулиці Липовій почалась пожежа. Площа Ринок і Ратуша згоріли дощенту. У 1870р. почалось зведення Четвертої. І вже під час І Світової війни ратуша постраждала від артилерії. Почалося будівництво п’ятої. Близько 1800-х років з приміщення ратуші виселили реорганізоване міське управління . Споруда використовувалась спочатку, як в’язниця, потім тут розмістились торгові площі, кафе, ресторани, а в 1959р. після ремонту – віддають під краєзнавчий музей. Зараз будь – хто бажаючий може відвідати приміщення ратуші і познайомитись з неповторними сторінками історії Івано–Франківщини.

Центральна вулиця міста (Незалежності) з автомобільної плавно переходить в пішохідну. Цей відрізок в народі називають “стометрівка”. Це місце проведення свят фестивалів, одна з центрів молодіжного дозвілля. На початку вулиці розташований смарагд і гордість міста – співочий фонтан. Архітектурний ансамбль одного основного і декількох менших фрагментів ідеально довершує музика в ритм якої б’є вода.

Ближче до заходу сонце, коли дещо розвіються нескінченні потоки машин на вулицях, на місто падає аромат романтики. Потім звідкись виринає жовтувате світило вуличних ліхтарів. Рухаючись вгору вулицею Мазепи, виходимо на міське озеро. Ніщо не зрівняється з проведенням тут часу з друзями, слухаючи жаб’ячі концерти і милуючись кольоровими відблисками на поверхні зеленуватої води.

Ще довго можна розповідати про перлину Карпат, те що там слова. – необхідно все це побачити на власні очі, почути, доторкнутися, лише тоді можливо осягнути всю красу і чарівність міста Івано–Франківськ.