Державний устрій - ісламська республіка. Згідно з конституцією вища офіційна особа - Керівник (аятола) чи Керівна рада. Вищий офіційний пост - президент. Законодавча влада належить однопалатним Зборам ісламської ради (Меджлісу).
Географічне розташування - розташована на південному-заході Азії, межує на півночі з Туркменістаном, Азербайджаном, Автономною Республікою Нахічеван, на сході з Афганістаном і Пакистаном, на заході - з Туреччиною й Іраком.

Державний устрій та політика

Іран - ісламська республіка. У лютому 1979 р. в результаті антимонархічної революції був повалений шахський режим. Революцію очолив релігійний вождь шиїтів аятола Рухолла Мусаві Хомейні. З 1 квітня 1979 р. країна стала офіційно називатися Ісламська Республіка Іран.

В країні діє конституція, затверджена на всенародному референдумі 2-3 грудня 1979 року, з наступними поправками.

За конституцією, державна влада здійснюється незалежними одна від іншої законодавчо., виконавчою, судовою гілками влади, що знаходяться під контролем політичного і духовного Керівника ІРІ, якого призначає виборний орган - Збори експертів. Цей пост може займати тільки богослов.

Нинішній Керівник Ісламської Республіки Іран - аятолла Сейєд Алі Хаменеї, обраний Радою старійшин 4 червня 1989 року після смерті аятоли Р. М. Хомейні.

Після поста Керівника ІРІ вищою посадовою особою в країні є президент. Президент обирається прямим і таємним голосуванням терміном на 4 роки. Допускається переобрання президента на другий (але не більше) термін. З червня 2005 року президентом Ірану є (Mahmoud Ahmadіnejad).

Законодавчу владу в країні здійснюють Збори ісламської ради (меджліс) у складі 270 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням терміном на 4 роки. Голова меджлісу - Мехді Кяррубі.

Конституцією також передбачена Конституційна рада старійшин, відомий як "Рада хранителів конституції", що має владу як приймати, так і відкидати резолюції Асамблеї. Асамблея експертів є другим ісламським закладом, що відповідає за обрання лідера у випадку, якщо нині діючий лідер не в змозі вести управління чи необхідно замінити 25 останов (провінцій), які управляються остандарами (генерал-губернаторами).

Виконавча влада належить президентові й уряду. Президент формує уряд і відповідає за його діяльність перед Керівником ІРІ і меджлісом, призначає віце-президентів.

Ахмадінежад Махмуд

Махмумд Ахмадінежамд , ) — президент . Став президентом після перемоги в президентських виборах у червні року.

Здобув інженерну освіту в Ірані (докторський ступінь за фахом «дорожній рух і транспорт»).

До обрання президентом країни Ахмадінежад був двох провінцій, а пізніше мером столиці — .

Ахмадінежад був одним із семи дітей у родині коваля, яка мешкала в селищі Арадан, біля м. Гармсар на північному сході країни. Коли Махмуду виповнився рік, його сім'я переїхала на помешкання до . В столиці закінчив середню школу, року вступив до університету на факультет . Під час правління шаха Ірану Ахмадінежад приєднався до ісламської опозиції і пізніше брав участь у . Під час революційних подій деякі стверджують, що він брав участь у захопленні американського посольства у Тегерані у — роках. Сам Ахмадінежад не підтверджує цих чуток, а інших доказів його участі у цих подіях не збереглося. Під час війни записався добровольцем у армію і став членом елітного підрозділу , де дослужився до рангу командира підрозділу.

Після закінчення війни його було призначено мером м. Маку, а потім м. Хой в провінції . Упродовж двох років також був провінції на заході країни. Пізніше його було знову призначено губернатором провінції . За час його головування на чолі цієї провінції Ахмадінежада було визнано найкращим губернатором країни. року він закінчив свій термін на посту губернатора провінції Ардабіль і переїхав до Тегерана, де Ахмадінежад працював науковим співробітником у Тегеранському технологічному університеті.

року його було обрано Тегерана. На чолі міста позакривав мережі західних ресторанів швидкої їжі, ввів заборону західної музики і фільмів. До року Ахмадінежад вів досить скромне життя: мешкав у простій трьохкімнатній квартирі у Тегерані і їздив на роботу на старій побитій машині. Він також друкувався у праворадикальній іранській пресі. Простий стиль життя та працьовитість зажили йому популярності серед мешканців столиці. року під час президентських виборів він випередив щість інших кандидатів і його було обрано президентом країни.

На посаді президента Ірану Ахмадінежад висловлювався дуже критично у бік та . Основою його внутрішньої та зовнішньої політики був намір продовжувати досліди в галузі ядерних технологій та будувати ядерні реактори в країні. Уряд країни та сам Ахмадінежад стверджували, що ядерні реактори будувалися для мирного використання ядерної технології у виробництві електроенергії, проте низка країн висловила занепокоєння, побоюючись використання ядерних технологій для озброєння. Результатом суперечок між Іраном і деякими країнами стало запровадження санкцій проти Ірану. Незважаючи на це, більшість іранців підтримують внутрішню та зовнішню політику Ахмаденіжада.

Голова судової влади Ісламської Республіки, Махмуд Хашемі-Шахруді розпорядився заборонити місцевим засобам масової інформації публікувати фото публічних страт.

Про це сьогодні, 30 січня, офіційно повідомили в іранській судовій владі. 

"Відповідно до розпорядження глави судової влади Ірану, виданого 9 бахмана, за іранським календарем - 29 січня, публікації фотографій або зображень, пов’язаних із процесом приведення смертного вироку у виконання, забороняються", - повідомив один з іранських чиновиків. 

Також відомо, що відтепер дозвіл на проведення публічних страт в Ірані даватиме особисто голова судової влади, виходячи з "міркувань соціальної необхідності".

Страти проводитимуться без обмежень тільки на території в’язниць.

Відомо, що іранські друковані й електронні ЗМІ регулярно публікують фото злочинців, публічно страчених у різних районах країни. Як правило, це люди, страчені через повішання. Замість шибениці в Ірані часто використовується підйомний кран. 

Уряди держав Європи і правозахисні