Історія Львова

Львівська область

Захід України. Природні умови області різноманітні, що зумовило її розташуванням на стику різних фізико-географічних регіонів. Найвища точка – гора Пікуй (1405 м). Клімат помірно континентальний. Найбільші річки – Дністер (250 км у межах обл.), Західний Буг, Стрий, Верениця. Утворена 1939. Територія: 28,8 тис. кв.км. Населення: 2 млн. 777 тис. мешк. Українці становлять 90%.

Історія

Найдавніші сліди життя моделі на цій території відносяться до епохи пізнього палеоліту. Біля селища Глиняли виявлено стоянку мисливців, що існувала тут майже 20 тис. років тому, а біля с. Малі Грибовичі – рештки великого поселення. Поблизу с. Підгірків виявлено давньоукраїнське городище Пліснеськ, велике ремісниче і торгове місто Русі-України. Про нього двічі згадано у давніх літописах, у “Слові о полку Ігоревім”. На поч.. 1241 орди хана Батия повністю знищили Пліснеськ.

У ІХ ст.. територія Львова входила до складу Київської Русі – України, а у ХІІ ст.. – до Галицького князівства, яке досягло найбільшої могутності за часів Ярослава Осмомисла. У1199 волинський кн. Р.Мстиславович об’єднав Галичину з Волинню, а його син Данило став володарем Галицько-Волинської держави, засновником багатьох міст, вмілим політиком.

Після розпаду Галицько-Волинського кн. Ці землі довгі століття були у володінні Польщі (з 1387), населення піддавалось колонізації польськими та німецькими елементами, яка особливо посилилася після Люблінської унії (1569). У 1772 в результаті першого поділу Польщі Галичина потрапила під владу Австрії.

Революційна ситуація 1848 підштовхувала політичні реформи: скасовано панщину, скликано парламентське представництва. Галичина стала провінцією Австро-Угорської імперії.

У Першу світову війну тут розгорнулися воєнні баталії, в яких брав участь легіон Українських січових стрільців, сформований з патріотичної галицької молоді. 1 листопада 1918 проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. Протягом 1989-91 з великим розмахом відбувалися численні акції у боротьбі з відродженням державності України.

У області збереглося майже 2 тис. пам’яток історії, культури, архітектури. 1574 у Львові з допомогою членів місцевого братства І.Федоров видрукував першу датовану книгу “Апостол”.

Відомі імена

Народились в області:

П.Андрусів (1906 – 81), художник, с. Кам’янобрід, помер у США.

І.Вишенський (серед. ХVІ ст. – між 1621 і 1633), письменник, полеміст.

Судова Вишня Мостиського р-ну. Я.Головацький (1814 – 88), поет,етнограф, історик, педагог, с. Чепелі Бродовського р-ну. С.Зизаній (ХVІ – ХVІІ ст.) письменники, освітні діячі, с. Потелич Жовтівського р-ну. П.Конашевич-Сагайдачний (р.нар.невід. – 1622), гетьман, освітній діяч, с. Кульчі Самбірського р-ну. Є.Коновалець (1891 – 1938), політ. і військ. діяч с. Кульчі Самбірського р-ну. Я.Пастернак композитор , Самбір. І.Труш (1869 – 1941), письменник, с. Висоцьке Бродівського р-ну. І.Франко (1856 – 1916), письменник, вчений, гром. діяч, с. Нагуєвичі Дрогобицького р-ну. А.Чайковський (1857 – 1935), письменник, Самбір. М.Шашкевич (1811 – 43), письменник, осв. і рел. діяч, с. Підлисся Золочівського р-ну. А.Шептицький (1865 – 1944), греко-католицький митрополит, гром. діяч, с. Прилбичі Яворівського р-ну. В.Щурат (1871 – 1948) літературознавець, поет, академік, с. Виснобоки Кам’янко-Бужзького р-ну.

М.Яворівський (1658 – 1722), церковний діяч, митрополит, філософ, Яворів.

Поховані в області:

О.Бачинський (1833 – 1907), театральний діяч, Самбір В.Матюк (1852 – 1912), композитор, с.Карівці. О.Ми шуга (1853 – 1922), співак, с. Новий Витвів. О.Нижанківський (1863 – 1913), композитор, Стрий. А.Стечинський (1849 – 96), актор, Золочів.

Львів

Місто, обласний центр, над р. Полтва і р. Зубря, залізничний вузол, аеропорт. Понад 800 тис. Мешк. Телефонний код: 0322.

Засноване в середині ХІІІ ст.. галицько-волинського князем Д.Галицьким і назване іменем його сина Льва. Перша літописна згадка – 1256. У 1270 з воля князя Лева стало столицею держави. В квітні 1340 польський король Казимир напав на Львів, здобув замок, забрав коштовності княжої скарбниці, наказав його спалити. Під проводом боярина Дмитра (княжної скарбниці) Детька львів’яни прогнали напасників. З 1387 Львів – під владою польських королів, центр воєводства, західноукраїнської землі.

Восени 1648 козацьке військо Б.Хмельницького тримало місто в облозі. 14 – 15 жовтня загони М.Кривоноса при підтримці місцевого населення штурмом здобули фортецю Високого Замку.

За першим поділом Польського королівства 1772 Львів відійшов до Австрії і став адміністративним центром новоствореної провінції. 1784 замість колишньої єзуїтської академії відкрито університет. Після 1848 тут поряд з латинською, німецькою, польською мовами викладання проводилося частково українською.

У 30-х р.ХІХ ст.. сформувалося громадсько-літератерне об’єднання “Руська трійця”, яка видала українською мовою альманах “Русалка Дністрова” (1837). 1848 засновано першу українську газету “Зоря Галицька” як орган Головної руської ради, культурно-освітнє товариство “Галицько-руська матиця”.

У 1868 засновано громадське культурно – освітнє товариство “Просвіта”, осередки якого згодом помирились в Україні. 1873 з ініціативи О.Кониського та М.Драгоманова утворено літературне товариство, яке 1892 реорганізоване в Наукове Товариство імені Шевченка і діяльність якої припинено з більшовицькою окупацією Західної України . 1989 НТШ у Львові відновлено.

4 листопада 1861 до новозбудованого вокзалу прибув перший поїзд: відкрилося залізничне сполучення між Львовом і Перемишлем. У жовтні 1884 почав працювати міський телефон, а 1894 введено першу лінію електричного трамваю.

У 1912 виник Український Січовий Союз. У березні 1914 засновано товариство “січових стрільців” під проводом В.Старосальського.

18 жовтня 1918 створено Українську Народну Раду. 1 листопада 1918 Військовий комітет зайняв важливі урядові установи. УНРада проголосила Західноукраїнську Народну Республіку.

1918 Львів окупували Польські війська. 1921 організовано Львівський Український університет. 1936 проведено великий процес проти Краєвої Екзекутиви ОУН. 22 вересня 1939 місто захопила Червона армія, припинено українську культурно-політичну діяльність, проведено масові арешти її представників. В останні дні червня 1941, перед приходом німецьких військ, енкаведисти сотні українських патріотів