районах, можуть бути віднесені схили пагорбів, ярів, балок, ділянки густого лісу, незакріплених пісків, болота, струмки, річки. В невисоких і середньої висоти гірських районах до цих перешкод додаються ділянки перевалів із схилами середньої крутизни - порослі травою, осипні, засніжені. Складні в цих районах і водні перешкоди - як правило, неширокі, але швидкі струмки і річки. Відповідно складнішими будуть і технічні прийо-ми влаштування переправ. Під час походів у високогірних районах до перелічених перешкод додаються круті схили, дрібні, середні і великі осипи каміння, моренні утворення, скельні відслонення, фірнові схили, льодовики, стрімкі і холодні гірські річки та ін. На основі цих перешкод формуються категорії походів (Таблиці 1 і 2.).
Таблиця 1. Категорія складності залежно від кількості перешкод.
Категорія
складності
походу | Мінімальна кількість локальних перешкод
категорій складності
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
I | 2 | - | - | - | - | -
II | 1 | 2 | - | - | - | -
III | 1 | 2 | - | - | -
IV | 1 | 1 | 2 | - | -
V | 1 | 1 | 2 | -
VI | 1 | 2 | 1
Для подолання цих перешкод необхідне засвоєння ряду технічних прийомів, навичок транспортування потерпілих, використання самостраховки і зовнішньої страховки. До них слід віднести:
- рух крутими схилами з відпрацюванням раціональної техніки ходьби (правильна постановка ніг, опора на альпеншток);
- долання невисоких перешкод - великого каміння, повалених стовбурів дерев;
- просування через лісові хащі, завали, буреломи;
- рух порослими травою, осипними, засніженими крутими схилами (підйом, траверс, спуск);
- просування болотами за допомогою жердини, гатями при взаємній страховці;
- організація переправи через водні перешкоди - бродом при самостраховці і зовнішній страховці, шляхом наведення переправ (кладка, поруччя, навісна переправа);
- оволодіння прийомами зав'язування необхідного набору вузлів і грудної обв’язки;
- засвоєння прийомів руху засніженими і зледенілими схилами із самостраховкою і самозатриманням при падінні;
- оволодіння технікою спуску і підйому по вертикалі при зовнішній страховці;
- рух у зв'язках по 2-4 чол. при взаємній страховці;
- організація транспортування потерпілих на імпровізованих ношах, страхувальних поясах;
- володіння елементами техніки рятувальних робіт у гірських умовах і ін.
При приготуванні їжі на безлісних ділянках добре зарекомендували себе туристські примуси. Замість них можливе використання газових горілок. Замість відкритих відер на значній висоті доцільно користуватись автоклавами. їх використання дає значну економію палива і часу.
До добору продуктів слід підходити дуже відповідально: адже в горах, як правило, доводиться розраховувати тільки на власні продовольчі запаси. До харчового раціону обов'язково повинні входити продукти, що містять вітаміни (С і В-,), вуглеводи (глюкоза, цукор, шоколад), а також гострі приправи, спеції.
Дуже важливим під час походу є дотримання водно-сольового режиму. В умовах значних фізичних навантажень, підвищеної сонячної радіації і розрідженого повітря людина втрачає велику кількість рідини (до 5 л), яку необхідно поповнювати. Найкраще робити це вранці, в обід і увечері, вживаючи чай, розведені фруктові екстракти, томатний сік. У питну воду додають лимонну чи аскорбінову кислоту, фруктові соки, в порошках чи таблетках.
Таблиця 2. Вимоги до категорійних походів.
Види туризму й характеристики походів | Категорії складності походів
I | II | III | IV | V | VI
Тривалість походу в днях ( не менше) | 6 | 8 | 10 | 13 | 16 | 20
Довжина маршруту в кілометрах (не менше)
пішохідних | 130 | 160 | 190 | 220 | 250 | 300
лижних | 130 | 160 | 200 | 250 | 300 | 300
гірських | 100 | 120 | 140 | 150 | 160 | 160
водних | 150 | 160 | 170 | 180 | 190 | 190
велосипедних | 400 | 500 | 650 | 800 | 1000 | -
мотоциклетних | 1000 | 1500 | 2000 | 2500 | 3000 | -
автомобільних | 1500 | 2000 | 2500 | 3000 | 3500 | -
вітрильних | 150 | 200 | 300 | 400 | 500 | -
Кількість печер для спелеологів | 5 | 4-5 | 1-2 | 1-2 | 1-2 | -
1.1.2. Водний туризм.
Водний туризм - це один з найекстримальніших видів туризму. Серед водоймищ, якими подорожують туристи - бурхливі гірські і спокійні рівнинні річки та озера. Різноманітні плавучі засоби - дерев'яні і пластмасові човни, надувні човни, байдарки, катамарани, плоти на надувних елементах тощо. Основні вимоги до туристських суден - легкість, надійність, транспортабельність, місткість, запас плавучості, маневреність.
На рівнинних річках із повільною течією та озерах доцільніше використовувати веслові човни, туристські байдарки, каное, тобто судна, що забезпечують необхідну швидкість руху за допомогою активного веслування (здебільшого у спортивних походах до III категорії складності). Надувні човни, катамарани, плоти використовуються частіше на річках передгір'їв і гірських річках, де швидкість течії перевищує 5 м/сек. На цих суднах веслування застосовується, в основному, як засіб керування і маневрування, а швидкість руху забезпечується течією.
Крім стандартного набору особистого і групового спорядження, турист-водник має бути забезпечений індивідуальними рятувальними засобами (корковим поясом, рятувальним жилетом і т. ін.). На річках із швидкою течією необхідно мати непромокаюче взуття для посадки і висадки у воду. Голова повинна бути захищена шоломом (типу хокейного) на випадок падіння на слизьке каміння. Замість рюкзаків туристи-водники часто використовують циліндричні мішки, що виготовляються з водостійкого матеріалу. Вони зручні в