й рекреація та оздоровлення. Для людей, що покидають міське середовище 20-30 децибел лісового шуму, як доводять фахівці, оздоровлюють нервову систему, дістають підтримку наші м’язи, залози внутрішньої секреції. Науковці давно встановили: ліс не продукує шкідливих для людини звуків.[27]
Більше того, ліс здатен поглинати майже всі види хімічних сполук – наслідки безгосподарності людини. Вчені стверджують: 1 гектар дорослого хвойного лісу за рік здатен поглинути 1 тонну шкідливих газів, очистити 18 мільйонів кубометрів повітря. Один гектар такого ландшафту за рік відфільтровує 30-35 тонн пилу! У лісовому повітрі бактерій та мікроорганізмів у сотні разів менше ніж у міському, підтвердженням цього є, що в 1 кубометрі вуличного повітря міститься 30-40 тисяч бактерій, у повітрі міських парків – 1.5-2 тисячі, а в карпатських лісах ця забрудненість опускається до мізеру.
Оздоровчі властивості карпатських лісів неоціненні. Їхній рекреаційний ефект спеціалісти оцінюють в двічі вище, ніж вартість вирощеній на цій площі деревини.
Річну потребу людини в кисні забезпечує лише 0.3 гектара лісу. Окрім того, що поглинає вуглекислий газ і виділяє животворний кисень, він ще й іонізує повітря своїми ароматичними смолистими речовинами. Під час вдихання такого “коктейлю” в людини активізуються дихальні ферменти, посилюються біоструми мозку, підвищується вміст кисню в крові, знижується рівень цукру і майже відразу поліпшується самопочуття.[14-109]
А ще виявляється великий вплив на людину, як емоційний, так і оздоровчий, справляє кольорова гама ландшафту. Зелена барва сприяє нормалізації кров’яного тику, розширює судини, знімає втому очей. Зелений колір лісу в поєднанні з голубизною неба заспокоює нервову систему.
Звідси напрошується висновок, що Карпати є ідеальним місцем для пішохідного туризму. оскільки це не тільки приносить задоволення, але й оздоровлює організм.
1.2.2. Особливості розробки пішохідних маршрутів. Маркування і знакування маршрутів.
При підготовці до походу важливим етапом є розробка маршруту. У розробці маршруту беруть за основу переважно вже відомі дороги і стежки. Багато цих стежок (чіпашів) виникли давно і були призначені для сполучення:
села з селом;
села з полониною;
полонини з полониною;
селла/полонини з пунктами переробки молока або деревини;
дороги для лісозаготівельних робіт.
Ці дороги і стежки бувають різної величини: вузькі для пішоходів, широкі для перегону худоби і їзди возів (фір).
Для полегшення туристам вибору правильного маршруту була розроблена схема маркування і знакування маршрутів.
Маркування дає туристам оцінити складність того чи іншого маршруту для цього всі маршрути поділені на категорії від І до VI. В кожному виді туризму свої типові перешкоди і фактори, які відображають загальну складність маршруту. Маршрути більш високої складності включають більш складні перешкоди і більшу їх кількість.
Перешкоди бувають двох видів: локальні і протяжні.
Локальні перешкоди – це ті, що мають більшу відстань, вимагають від туристів відповідного рівня майстерності, використання спеціального спорядження. При категоруванні пішохідних маршрутів беруть до уваги перевали, траверси хребтів, вершини і т. д.[18 -97]
Протяжні перешкоди довготермінові (лісні завали, болота, круті і небезпечні підйоми або спуски) і потребують від туристів значної фізичної підготовки, технічної майстерності і кваліфікації.
На маршруті часто зустрічаються різні знаки. Знакування туристських шляхів (маршрутів) проводять з метою підвищення інформативності та безпеки туристів, з урахуванням вимог чинних нормативно-правових актів.
Розрізняють 3 види маршрутів:
1. Місцеві маршрути – ті, які:
- починаються і закінчуються в одній місцевості (районі);
- тривають не більше одного дня.
До них відносяться: навчальні, прогулянково-пізнавальні та туристично-пізнавальні маршрути.
Навчальні стежки – спеціально розроблені для цілей навчання маршрути тривалістю до 3 годин.
Прогулянково-пізнавальні маршрути – маршрути, які тривають 3 - 4 години.
Туристично-пізнавальні маршрути – одноденні “маршрути вихідного дня” середньою тривалістю 4 – 8 годин.
2. Ближні маршрути - довготривалі “маршрути вихідного дня”, які можуть охоплювати територію як свого, так і сусідніх районів і тривати 2 - 3 дні.
3. Регіональні маршрути охоплюють територію регіону і тривають більше 3 днів, національні - виходять за межі регіону, а міжнародні – за межі держави.
Важливим моментом у пішохідному туризмі було створення реєстру туристських маршрутів (шляхів). На сьогодні це - документ, що містить перелік прознакованих шляхів (маршрутів) і який створюється з метою їх обліку, обслуговування та інформаційного забезпечення.[12-85]
Знакування туристських шляхів - це розмітка шляхів за маршрутами туристських походів, подорожей, екскурсій чи прогулянок з допомогою системи умовних позначок, які наносяться на природні або штучні об’єкти згідно з існуючими правилами.
Комісія зі знакування туристських шляхів – це уповноважена обласними органами виконавчої влади з питань туризму організація, яка розглядає пропозиції, дозволяє та контролює роботи зі знакування туристських шляхів.
Загально прийнято розрізняти:
- туристські знаки - спеціальні умовні знаки, призначені для орієнтування туристів на шляхах;
- туристська марка – кольоровий елемент знаку, який підтверджує відповідність приналежності даної точки місцевості до конкретного туристського шляху;
- блокування знаків – поєднання знаків в один блок у випадку дотикання шляхів.
Знаки повинні підтверджувати туристам правильність вибору шляху, завчасно інформувати їх про напрямок руху, природні, історичні чи культурні пам'ятки, небезпечні ділянки на шляху проходження, об'єкти культурно-побутового обслуговування, місця привалів, заборонені форми поведінки тощо.
Відповідно і знаки поділяються на:
- знаки, які окреслюють перебіг шляху (підтверджувальні, вказівні);
- знаки початку/кінця шляху;
- знаки інформаційні та попереджувальні.[21]
Підтверджувальні знаки підтверджують даний шлях; вказівні - вказують напрямок руху; інформаційні - надають додаткову інформацію; попереджувальні - сигналізують про можливі небезпеки на маршруті та його особливості.
До інформаційних також відносяться інформаційно-вказівні знаки, інформаційні схеми та знаки додаткової інформації.
Знаки, в основному, мають форму геометричної фігури, на які наносяться відповідних кольорів фон і марка, а також додаткова інформація – кольором марки або чорним кольором.
Туристська марка є