Сокира в поході використовується для забезпечення дрів, підготовки і забивання кілків для намету, рогачок для ватри, охорони групи від людей та звірини. Повинна бути доволі масивна. Перед походом слід гострити. При рубанні дров та при іншій роботі слід уникати контактів із землею та камінням - сокира тупиться і корожиться. На ніч обов'язково ховати в намет: з міркувань захисту від нічних гостей і для запобігання ржавінню. Транспортувати слід тільки в чохлі. Щоб не губилася вночі, ручку варто забарвити в яскравий колір або перемотати контрастною ізоляційною стрічкою. На групу з 15 чол. потрібні мінімум 2 сокири.

Наплічник є обов'язковим атрибутом походу і виступає умовою його успішного проходження. Без наплічника справедливо ходити лише в місцеві радіальні виходи, серйозні ж гірські походи без нього здійснити нереально. В побуті застосовується слово іноземного походження "рюкзак" (від нім. rucksack), що означає "пакунок ззаду, на спині", але дедалі частіше заміняється вітчизняним відповідником.

Природно першим етапом здійснення індивідуальної підготовки є виявлення і знаходження наплічника, як вмістилища для транспортування необхідних в поході речей. Його можна позичити в друга, взяти напрокат, чи купити.

Наплічник - це одна з тих речей туристичного побуту, на яких економити шкідливо. Він буде постійним супутником в дорозі, його зручність суттєво впливає на перебіг всього переходу, відповідно вимоги пред'являються суворі. Для процедури вибору (оренди, придбання) наплічника слід виділити побільше часу - починаючи ретельним дослідженням відповідного сектору ринку і закінчуючи поверхневою перевіркою якості товару при його купівлі. [29]

Хороший (формально) наплічник можна придбати за еквівалент приблизно 50$, причому пропонується звернути увагу на деякі застереження:

- при наявності альтернативи завжди краще купляти наплічник з тканин CORDURA, ENDURA не менше 1000 одиниць міцності (деякі виробники переходять на 600, це зменшує вагу, але не завжди оправдано);

- вказані тканини повинні бути оброблені у кілька шарів водовідвідними речовинами, наприклад поліуретаном (PU). Щоб виявити обробку, достатньо глянути на внутрішню поверхню тканини - вона буде характерного матово-склянистого забарвлення (напилення), хоча іноді поліуретанізація і невидима (пропитка). Тест з водою допоможе виявити обробку. По обробленій поверхні водяна краплина перекочується і в тканину з часом не проникає, на простій - краплина "ковзає" по поверхні лише перші секунди, а зупинившись, просочується і служить містком для подальшого проникнення вологи. 200 г води, зібраних в такій тканині, протікають з протилежного її боку вже через декілька хвилин.

- виріб має бути міцним і цільним на вигляд, увагу слід зупинити на інших екземплярах; силові лямки і стяжки повинні бути прошиті кількаразовими машинними "хрестами", бажано з лавсанових чи поліестерових ниток;

- особливу увагу звернути на лямки. Вони повинні бути достатньо м'якими та широкими (такі менше надирають плечі), міцними та бути хоча б візуально надійно прикріпленими до наплічника.

- наявність фіксуючого поясу позволить додатково на собі закріпити наплічник та/чи розвантажити плечі;

- замки, якщо з пластику, повинні бути перевіреними і доступними в продажу, інші кріплення теж повинні бути відповідної якості

- наявність грудної стяжки між лямками позволяє додатково разом з поясним ременем зменшити тиск на плечі;

- оптимальним мінімумом для кількості кишень є 2 бокові, одна центральна і одна клапанна;

- виріб поверх бокових кишень повинен мати по парі стяжок мінімум з кожного боку;

- нові вироби забезпечуються системами покращеної циркуляції повітря та вологовідведення типу AirBack System ;

- можливість індивідуального регулювання підвіски та об'єму в наплічниках, чим більше стяжок - тим краще;[29]

- наявність профільованих сталевих планок із заокругленими гранями в системі підвіски;

- якісна річ не завжди повинна мати захмарну ціну. Наплічники вітчизняного виробництва є зразком вдалого поєднання "ціна-якість";

- елементи універсалізації наплічників, такі як верхні стяжки для “кішок”, міністяжка для льодоруба, якщо ви не альпініст, є бажаними на перспективу, принаймні можуть служити для інших цілей, наприклад закріплення пляшки з водою і саперної лопатки відповідно;

- наявність пластмасових/тканинних замків-блискавок є особливо корисною при мінусових умовах подорожування для уникнення примерзання пальців, в решті випадків вони просто полегшують роботу, якщо тільки належної якості;

- можливість доступу до нижнього відсіку наплічника за допомогою замка-блискавки.[22]

Важливим елементом в поході є карімат (туристичний килимок). Термін "карімат" походить від бренду "Karrimat" фірми . Причому імпортні та російські килимки відрізняються. Перші - з поліуретану, тепліші, 10 мм, менше схильні до деформації при скручуванні та дорожчі. Російські виготовляють з пінополіетилену. Товщина - 8 мм, відповідно вони холодніші. В останніх зустрічаються синоніми "керамід, пінка, килимок" тощо. Килимки в поході виконують дві основні функції: ізолюючу та пом'якшуючу. Попри свою нехитру конструкцію, вони коштують не так і дешево, з 1997 р. ціни на "іжевку" коливалися від 8,6$, 10$ в 2000-01, і 6,5$ сьогодні. Умови експлуатації невибагливі. Матеріал доволі надійний: піддається згинанню, викручуванню, стисканню без особливих наслідків для карімата. Він не промокає (але намокає), не псується з часом, проте плавиться і рветься, хоча це не заважає йому справно виконувати свої функції. У день, в якому передбачається зіткнення групи з жерепом, карімат краще ховати до наплічника, інакше він може пошкодитись.

Поряд з додатковими можливостями, основну свою функцію килимок виконує вночі. В Карпатах, незважаючи на пору року, ночі є досить прохолодними. В кожного туриста наявність килимка є, якщо не обов'язковою, то бажаною. Досвід підтвердить, що ночівля в наметі без карімата, особливо в тривалих гірських походах, може суттєво вплинути на стан здоров'я, а якщо ніч передбачається і без спальника,