На прикладі Славського держлісгоспу нами була прорахована ефективність певних заходів щодо створення рекреаційно-туристичного комплексу, в т.ч. будівництво житлового сектору. Базуючись на дослідженні ринку туристичного продукту, при розрахунках враховувався процент завантаження житлового сектора в залежності від сезону та рівня розвитку запроектованої діяльності, а можливе знецінення грошей враховувалось методом дисконтування грошових потоків. Результати проведених розрахунків показали, що окупити вкладені кошти можна буде вже через 3 роки, що вказує на перспективність даного напрямку диверсифікації лісових підприємств [8; с. 81].

Особливу перспективу має розвиток екотуризму, попит на який незмінно зростає. Екотуризм в широкому розумінні (як екологічний, так і інші види туризму, але які враховують вимоги довкілля) вже довів свою спроможність на прикладі багатьох зарубіжних країн: Фінляндії, Швейцарії, Франції, Австралії, Чілі та ін. Поступаючись "класичним" видам туристичного дозвілля за масштабами, він є видом туристичної діяльності, що найбільш динамічно розвивається та приносить стабільний прибуток [14; с.29].

3.2 Структурно-динамічні процеси розвитку санаторно-курортного господарства Львівської області.

Лікувально-оздоровчий туризм – це спеціалізований вид туризму, спрямований на відновлення здоров’я чи профілактику (попередження) захворювань. Метою цього виду туризму є лікування, оздоровлення, рекреація і відпочинок. Досягнення мети забезпечує використання рекреаційних ресурсів: клімату, мінеральних вод, лікувальних грязей, морської води, гірського повітря, мікроклімату печер і фітоцинозів.

Центрами лікувально-оздоровчого туризму є санаторно-курортні заклади різного медичного профілю, де забезпечується високий рівень обслуговування, задіяний медичний персонал і обслуговують переважно осіб середнього і старшого віку чи людей з послабленим здоров’ям. Особливістю турпродукту в лікувально-оздоровчому туризмі є його сезонний характер, переважання внутрішньорегіональних поїздок і специфічний віковий склад споживачів[29; с 145].

На нашу думку, Україна, і Львівська область зокрема, завдяки унікальному природно-рекреаційному потенціалу, зростанню потреби населення в послугах санаторно-курортних закладів, збільшенню зацікавлення цією сферою іноземних туристів володіє усіма передумовами для відновлення і розвитку лікувально-оздоровчого туризму. Головною перешкодою для цього є відсутність державної і регіональної стратегії розвитку санаторно-курортного господарства області, яка б передбачала активний вплив на його інвестиційну привабливість.

Актуальними є конструктивні наукові розвідки, що спрямовані на аналіз сучасного стану і можливостей вдосконалення просторової організації галузі, допомагають обґрунтувати перспективні напрями інтенсивного розвитку найбільш соціального сегменту туристичної індустрії, яким сьогодні, безсумнівно, є лікувально-оздоровчий туризм.

Проблеми просторової організації туристичної індустрії, і зокрема лікувально-оздоровчого туризму, є предметом дослідження двох нових напрямів у соціально-економічній географії - географії туризму та рекреаційної географії.

Вагомий внесок у вивчення різних аспектів рекреаційного потенціалу Карпатського регіону і Львівської області зробили представники львівської географічної школи: С.Стойко, С.Кузик, В.Кравців, М.Білецький, С.Трохимчук, Ю.Зінько, С.Кукурудза, О.Федунь та ін.

Історію та перспективи розвитку бальнеологічних курортів Львівської області, опис їхньої гідромінеральної бази, соціальної інфраструктури та методів бальнеологічного лікування подано у колективній монографії, яку уклали провідні співробітники Інституту регіональних досліджень та Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львівського національного університету імені Івана Франка та управління курортів і туризму Львівської ОДА [14; с. 32].

Структурно-динамічні процеси, що відбувалися в санаторно-курортній субгалузі Карпатського регіону України у 1996-2006 роках, є предметом дослідження М.Рутинського . Автор відзначає, що потенціал закладів лікувально-оздоровчого туризму в Карпатському регіоні відзначається значними територіальними диспропорціями в розрізі його окремих областей.

Серед рекреаційних закладів тут переважають багатопрофільні санаторії з лікуванням, що функціонують на базі виходів цінних мінеральних вод. Результати діагностики сучасного стану та розроблення схем перспективного територіального розвитку туристичного господарства Карпатського регіону наведено у публікації науковців ЛНУ імені Івана Франка і Варшавського Інституту туризму [33].

Як свідчить статистика, серед областей України за кількістю санаторно-курортних (оздоровчих) закладів Львівська область посідає восьме місце, а за кількістю санаторіїв і пансіонатів з лікуванням поступається лише Автономній Республіці Крим; за кількістю ліжок (місць) у санаторно-курортних (оздоровчих) закладах - сьоме місце, а за чисельністю осіб, оздоровлених у цих закладах упродовж 2004/2005 року, - четверте [4; с. 4].

Львівщина є лідером серед усіх областей західноукраїнського регіону за показниками розвитку сфери лікувально-оздоровчого туризму. Так, тут діє 132 санаторно-курортні заклади (4,07% загальної кількості в Україні), що у три-чотири рази більше, ніж у Волинській, Закарпатській, Івано- Франківській, Рівненській, Тернопільській чи Чернівецькій області.

Варто зазначити, що упродовж 1995-2005 рр. кількість санаторіїв та закладів відпочинку (без одно-дводенних) скоротилася на вісім одиниць (з 126 до 118), а самостійних закладів 1-2 денного перебування - на 13 (з 27 до 14); за цей час кількість ліжок в оздоровчих закладах області скоротилася на 4,2 тисячі.

Основну частину санаторно-курортних закладів Львівської області складають санаторії (37,9% від загальної кількості на 1.10.2005) і бази відпочинку (24,5%); надають послуги пансіонати з лікуванням (12,1%), самостійні заклади 1-2-денного перебування (10,6%), пансіонати відпочинку (6,8%), санаторії-профілакторії (5,3%), бальнео-грязелікарні (2,3%) і курортні поліклініки (0,8%)[29; с. 136].

В усіх оздоровчих закладах області на початок 2005 року було зайнято 11529 працівників, серед них 819 лікарів і 2304 особи середнього медперсоналу. З 2000 р. відбувається скорочення чисельності зайнятих у санаторіях, санаторіях-профілакторіях, бальнеологічних і грязелікарнях, водночас створено нові місця праці в дитячих санаторіях, пансіонатах з лікуванням, курортних поліклініках, пансіонатах і базах відпочинку тощо.

Зайнятість у санаторно-курортних закладах, безумовно, має найбільше значення для міст-курортів області - Моршина і Трускавця. Значні зміни відбулись у структурі оздоровчих закладів