Історія розвитку спортивної боротьби

Боротьба являється одним із найстаріших видів одноборств і має свою інтересну історію. Мається багато теорій про її походження. Одна із теорій підчеркує провідне значення в її розвитку культу і релігії (К. Дім), другі пов’язують появу спортивної боротьби з біологічним потягом людства до досконалості (А. Кастелі), треті піддають розвиток боротьби філософським трактатом (Х. Спекенер, Б. Шторі). Але все таки найбільш вірогідною точкою зору являється та, яка підтверджує розвиток фізичної культури як невід’ємну частину культури людства взагалі.

На зорі людства коли людина зрозуміла, що сила, спритність, деякі прийоми допомогли їй в тих жорстоких умовах виживання. Накопичений досвід від покоління до покоління - із часом прийоми боротьби стали необхідністю людства (війнах, охоті, розвитку всіх фізичних якостей).

З історією боротьби пов’язано дуже багато легенд , їй присвячено багато художніх творів , поем, які розказують про силу, могутність і хоробрість силачів з різних країн світу. Перші знахідки археології з малюнками прийомів боротьби відносяться до 6-7 тисячоліття до н. е. В цих малюнках ми бачимо поєдинки борців, клинописна записка міфу про перемоги Гільгамеша . Багато пам’яток і літературних джерел залишили древні греки і єгиптяни . На гробниці Беки Гасона (2600 р. до н.е.) знайдено більше 400 малюнків, які демонструють прийоми боротьби, багато схожого з сучасною технікою спортивної боротьби . Аналогічні знахідки знайдені і в других гробницях і грецьких амфорах.

Популярність античної боротьби знаходимо в творах поетів Пиндар (4 ст. до н. е.) Лукіан, Хеліадор, Емір, Філострат, Плутарх, Платон. В безсмертній поемі Гомера «Іліада» (9-10 ст. до н. е.) красиво описаний поєдинок двох героїв – Алекса і Одисея .

На одній з ваз стародавньої Греції ми бачимо борівський поєдинок між Гераклом і Антеєм.

В стародавній Греції були побудовані спеціальні школи (палестри) , де під керівництво досвідчених вчителів юнаки вивчали різні прийоми боротьби.

Палестра представляла собою спеціальне приміщення розміром 66 на 66м з приміщенням для різних вправ і площадкою для боротьби, кімнатами для відпочинку. Гігієни, а також житловими кімнатами для атлетів. Характерно для стародавнього світу боротьба прирівнювалась до мистецтв, нею займались видатні вчені, поети , державні діячі, полководці.

Перші правила змагань з боротьби були розроблені засновником Афін Тезеєм. Боротьба спочатку велась тільки в стійці. Переможцем ставав атлет, який тричі кидав свого суперника на землю. Поділу на вагові категорії в той час не було, час поєдинку був не лімітований.

В програму олімпійських ігор боротьба входила в виді грецького п’ятиборства

- пентатлона (108 р до н.е.) і панкрітіона

- кулачний бій і боротьба (648 р до н. е.), а також як самостійний вид спорту. В числі учасників і переможців олімпійських ігор були видатні люди того часу:

- математик Піфагор

- філософ Платон

- поет Піндар

Видатний полководець Мілон із Кротона (540 – 560 р до н. е.) побив рекорд, який недосягнутий і до сьогодні , став шестиразовим олімпійським чемпіоном з боротьби. Гіпофен із Спарти – п’ятиразовий чемпіон олімпійських ігор. В роки занепаду грецької культури боротьба майже не культивувалась, але на теренах Італії, Франції була перенята кельтами і розповсюдилась по всій Європі .

Боротьбою займались лицарі використовуючи її прийоми в бойових діях і лицарських турнірах.

Під час розквіту великих промислових міст Європи боротьба знову стала розглядатись як спортивна дисципліна. Почали друкуватись книжки по боротьбі «Мистецтво боротьби» Фаблана фон Ауерсвальда (1539р) як книжка для самозахисту.

Оздоровчо – виховне значення , яке приділялося боротьбі в стародавній Греції було розвинуто лише гуманістами 19 ст. такими як Базедов, Вьет, Песталоці. Але оскільки не було розроблено чітких правил, не відбувалось подальшого розвитку спортивної боротьби. Але у Франції , де боротьба користувалась великою популярністю, були видані посібники і розроблені правила з проведення змагань.

В 1848 р. в Парижі відкрились перші атлетичні арени для виступів борців. В південній Франції відновлені традиції грецької боротьби в 90-х роках 19 ст.

З 1884 р. проблемами розвитку боротьби в світі став вирішувати Міжнародний Олімпійський Комітет, а з 1912 р. Міжнародна федерація любителів боротьби – ФІЛА.

В 1886 р. греко – римська боротьба включена в програму сучасних олімпійських ігор.

З 1921 р. проводяться чемпіонати світу.

З 1924 р. Чемпіонати Європи.

З 1958 р. Кубки світу.

Дуже важливим кроком в розвитку спортивної боротьби являється рішення ФІЛА про проведення першості світу і Європи серед юніорів, старших і молодших юнаків.

Лекція № 2

Розвиток боротьби в Російській імперії

На Русі боротьба входила в побут як народна забава.

Особливе значення вона мала в військовій справі. В історії нашого народу відомі випадки коли бути чи не бути війні вирішувала схватка двох богатирів. Так в Лаврентівському літописі (993р.) розказується як зустріч між печенігом і руським богатирем була назначена схватка і руський богатир отримав в ній перемогу , печеніги відступили від Руської землі без бою. І в інших літературних пам’ятках ми знаходимо описи поєдинків борців (Про Іллю Муромця і Добрині Нікитича ) і (Василій Буслаєв і Новгородці). Дуже популярними були борцівські поєдинки при царюванні Івана Грозного.

Багато російських письменників (А.С. Пушкін, Д.Н. Мамин-Сибіряк, А.І. Купрін та ін.) зі знанням справи описують поєдинки борців

« Сплетенные идут по кругу

На вражью грудь опершись бородой

Соединив крест накрест ноги, руки

То силою, то хитростью науки

Хотят увлечь друг друга за собой»

На Русі існувало багато способів боротьби. Боролись на «поясах», «до крижа», «в схватку»,