світового ВВП і поглинув більше 11% витрат споживачів [2, с. 29]. Надходження від туристичних подорожей у світовому масштабі становлять понад 500 млрд дол. США щорічно. Найбільші прибутки від туризму мають країни Західної Європи і США. За прогнозами Всесвітньої туристичної організації (ВТО), у 2010 році очікується зростання міжнародного туристичного руху із 650 до 937 млн туристів щорічно, за рахунок чого будуть зростати доходи із 450 до 1100 млрд дол. США. Активна державна політика та узгоджені дії органів з розвитку туризму здатні перетворити його на потужну індустрію, яка забезпечуватиме значні й стабільні надходження до бюджетів. Показовим прикладом щодо цього може стати досвід Туреччини, де завдяки виваженій державній політиці у сфері туризму частка туристичного сектора у ВВП, яка на початку 60-х років була незначною, у 1998 році дорівнювала вже 2,1%, а у 1999 році зросла до 4,5%. При цьому частка туристичних послуг у національному експорті також зросла практично з “нуля” до 16% у 1998 році, і до 25% у 1999 році. Доходи збільшилися за 10 років (1987-1997рр.) з 1,72 до 17млрд дол. США, а частка зайнятих у туристичному секторі становить 5% [5].
Туризм – вагоме джерело створення робочих місць. За прогнозами, впродовж наступних п’яти років з його допомогою у світі створюватиметься 2500 робочих місць щодня. Це одна із небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення персоналу. Світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічної кризи, що має дуже важливе значення для України. Витрати на створення одного робочого місця у туризмі у 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу у 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства [2, с. 29].
Прямий вплив туризму на розвиток економіки полягає у тому, що створюються нові робочі місця у туристичній індустрії, зростають надходження до місцевого та державного бюджетів, збільшуюються доходи працівників галузі. За підрахунками спеціалістів, доходи від перебування у країні одного іноземного туриста дорівнюють доходам від експорту 9 т вугілля, або 5 т марганцю, або 2 т високоякісної сталі. Опосередкований вплив спостерігається через ефект мультиплікатора.
Мультиплікатор – це коефіцієнт, який характеризує співвідношення між величиною інвестиційних витрат і величиною змін ВВП. [6, с.501] Дія мультиплікатора зумовлена властивим економіці безперервним ланцюгом транзакцій „витрати – дохід”, у яких витрати одного суб’єкта є доходом інших. Туризм надає певний обсяг робіт для суміжних галузей господарства, які безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів під час мандрівки. Це стосується підприємств роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного господарства, побутового обслуговування, зв’язку, виготовлення сувенірів, сільського господарства, будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури, сфери розваг.
Особливо важливо врахувати основні тенденції розвитку туризму на сучасному етапі, які у світовому туризмі характеризуються:
тяжінням до незайманої території і у зв’язку з цим розвитком екологічного туризму;
поширенням індивідуальних туристичних подорожей;
розвитком елітарного туризму (мисливського, наукового, конгресового);
розвитком нетрадиційних (екстремальних) видів туризму.
Останнім часом відбуваються зміни у географічних напрямах потоків туризму, пов’язані із подіями 11 вересня 2001 року, загостренням політичної ситуації на Близькому Сході, міжнародним тероризмом. Ці потоки починають переорієнтовуватися на Східну Європу, тому Україні необхідно вчасно включитися у цей процес, не стояти осторонь нього і зайняти свою ринкову нішу. Потрібно вчасно скористатися моментом для ефективного вкладення капіталів у туристичну галузь, які через невеликий період даватимуть прибутки і позитивно впливатимуть на зростання економіки України.
Розділ 2. державна регіональна економічна політика у сфері туризму в Карпатському регіоні
У статті 6 Закону України „ Про внесення змін до Закону України „Про туризм” держава проголошує туристичну галузь одним із пріоритетних напрямків розвитку культури та економіки [1]. Туризм в Україні є одним із найперспективніших шляхів структурної перебудови економіки, він стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію і є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені.
Перебування іноземних туристів у нашій країні схарактеризоване такими показниками. Упродовж трьох днів іноземний турист витрачає в Україні приблизно 520 дол. США (сюди входять витрати на проживання, проїзд, фотоплівку). У 2000 році туристична сфера становила 9% ВВП або 20% експортних послуг, які принесли Україні 400 млрд дол. США (згідно з дослідженнями Олени Зайкіної, доцента Київського інституту туризму, економіки та права) [3]. За рік Україну в середньому відвідує 12 млн туристів з різних країн світу. Це число зростає за рахунок збільшення напливу туристів із країн Центральної Європи, Балтії, СНД, які після подій 11 вересня 2001 року почали надавати перевагу відпочинку на курортах Криму і Карпат. Дохід від цих 12 млн туристів – 6,2 млрд грн. Валерій Цибух, Голова Державної туристичної адміністрації України, наголошував, що Україні потрібно брати приклад із таких країн, як Польща, Чехія, Туреччина, які „розвинули власну туристичну інфраструктуру до такого стану, що можуть жити за її рахунок”.
Україна має багаті туристично-рекреаційні ресурси, які при належному їх використанні сприяли б швидкому, високому та ефективному розвитку туристичної індустрії. Незважаючи на певні зрушення, подальший розвиток туризму гальмується багатьма причинами, серед яких найсуттєвішими є відсутність туристичної інфраструктури, повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази туризму.
В Україні затверджена Державна програма розвитку туризму на 2002 – 2010 роки (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1402 від 4.09.2003 р.). Її мета – створення конкурентоспроможного на міжнародному ринку