альтернативні форми туризму – екстремальний, конгресовий, елітарний, зелений. Найбільшу популярність серед них отримав у Львівській області зелений туризм, який розвивається у традиційних туристичних зонах: Карпати, Передкарпаття, Розточчя. Згідно з даними львівського осередку Спілки сприяння розвитку зеленого туризму, на Львівщині нараховується понад 200 власників агроосель. У 2001 році в області діяло 65 підприємств готельного господарства. Станом на 01.04.2002 року було сертифіковано 10 готелів, в тому числі чотиризіркові – „Гранд-отель”, „Дністер”, „Женева” (Трускавець). Позитивною тенденцією протягом останніх років є формування цілої мережі невеликих комфортабельних закладів розміщення туристів (готель „Еней”, „Валентина”, „Олена” та ін.). Обсяг реалізації в області санаторно-курортних та відпочинкових послуг у 2001 році становив 232,3 млн грн, що становить 4,5% загального обсягу послуг населенню [7].
Прикордонна інфраструктура.
Однією з головних передумов розвитку туризму і рекреації у прикордонних районах є розбудова, облаштування наявних та введення у дію нових прикордонних переходів. На території Львівської області по периметру державного кордону з Республікою Польща довжиною 250 км функціонують 7 пунктів пропуску через державний кордон України: 4 автомобільних – „Шегині”, „Рава-Руська”, „Смільниця”, „Мостиська-2” – та три залізничних – „Хирів”, „Мостиська-2”, „Рава-Руська”.
Торгівля і ресторанне господарство.
Реформування власності якісно змінило ситуацію на ринку продовольчих та промислових товарів, що дає можливість задовольняти потреби як місцевого населення, так і відвідувачів регіону. Особливого поширення набули ринки (у 2001 році їх кількість становила 117) та індивідуальна приватна торгівля у населених пунктах і туристичних і курортних центрах області. Привабливими для туристів та рекреантів є підприємства ресторанного господарства області (ресторани, кафе, бари), яких на кінець 2001 року було 2488 на 126 тис місць.
Аналіз наявної матеріально-технічної бази та рекреаційної інфраструктури дозволяє зробити висновок про очевидну наявність факторів для перспективності та економічної доцільності розвитку рекреаційної сфери, перетворення Львівщини у туристичний регіон загальноєвропейського значення. Проте стан матеріально-технічної бази далекий від світових стандартів, тому ключовим питанням у найближчій перспективі є її модернізація [7].
Крім Львова, на території області за особливостями рельєфу, ландшафтними та етнокультурними характеристиками виділяються 4 рекреаційно-туристичні райони: Малополіський, Розтоцько-Опільський, Передкарпатський і Карпатський. У дослідженні в рамках проекту „Туристичний потенціал Західної України” дано оцінку туристично-рекреаційного потенціалу кожного з них і вказано основні форми туризму, які є найпоширенішими (лікувально-оздоровчий, відпочинковий, культурно-пізнавальний, гірськолижний, кваліфікований, екологічний, сентиментальний, конференційний, сільський, релігійний).
Проведено шляхом анкетування маркетингове дослідження приїзного туризму та туристичних продуктів, зроблено анкетування місцевих адміністрацій Львівської області щодо стану місцевої туристичної індустрії та потреб залучення інвестицій для туристичної інфраструктури. Як показало дослідження, дуже важливим є вкладання коштів у створення та модернізацію готелів та мотелів, конгрес-центрів і виставкових центрів (Львів), розвиток санаторіїв (Городоцький, Старосамбірський район, Трускавець), створення гірськолижної інфраструктури у гірських районах.
Основним видом пільг вітчизняним та іноземним інвесторам на Львівщині є надання земельних ділянок під заставу нерухомості, утворення спільних підприємств. На території Львівщини функціонуюють два єврорегіони – „Карпатський” та „Буг” (тут існує співпраця з прикордонними повітами Люблінськог воєводства щодо обміну досвідом, підготовки спільних проектів, проведення заходів з туризму).
У всіх районах та містах обласного підпорядкування є розроблені документи, які стосуюються планів місцевого розвитку. Це стратегії соціально-економічного розвитку, програми розвитку туризму (у п’яти районах і всіх містах), програма розвитку санаторно-курортної сфери туризму та відпочинку Старосамбірського району.
У Карпатському регіоні було здійснено багатопоказниковий аналіз туристичної привабливості адміністративних районів у трьох сферах: туристичній та інвестиційній атракційності (ці сфери забезпечують для потенційного інвестора оцінку привабливості та підготовленості території) і рецепційної атракційності (туристичне загосподарювання). Авторами проекту „Туристичний потенціал Західної України” було запропоновано виділяти три класифікаційні групи районів та міст: високо-, середньо- і достатньопотенціальних. На основі цієї класифікації здійснюється селекція районів за ступенем інвестиційної привабливості для розвитку туристичних продуктів і їхньої інфраструктури.
За показниками власне туристичної атракційності у групу високопотенційних районів входять Жовківський (0,594) і Стрийський (0,508) та місто Львів (0,364), до середньопотенціальних – Сколівський і Турківський райони та Трускавець. За показниками інвестиційної атракційності високий рейтинг мають Миколаївський, Стрийський та Пустомитівський райони, а також Львів. Автори виділили також субрегіони з досить добрим соціально-економічним розвитком, сприятиливим для інвестування – приміський біля Львова, Побузький, Розтоцько-Опільський. Найбільші шанси для розвитку мають субрегіони з високою туристичною та інвестиційною атракційністю: Львівський приміський (Жовківський та Пустомитівський райони, місто Львів), Прикарпатський (Стрийський і Дрогобицький райони), Придністерський, Бескидський (Сколівський район), Мостисько-Городоцький.
Подаємо короткий опис Львівського функціонального субрегіону з характеристикою засобів і факторів його розвитку. Щодо ресурсної бази для розвитку туристичної індустрії його вирізняє:
близьке положення до кордону та розташування на перетині кількох міжнародних трас;
має найбільшу кількість пам’яток історії та архітектури (2779, в тому числі у Львові 976);
задовільний стан природного середовища (високий для Львівщини показник заповідності: 3,4 – 3,8%);
найкращий стан очищення промислових та комунальних стоків;
середній і високий рівень розвитку комунальної та сервісної інфраструктури;
низькі показники безробіття (2,9 – 3,06%);
субрегіон належить до виражено рецепційних (розвинута нічліжна мережа готельних закладів і баз відпочинку, гастрономічна і рекреаційна база).
Окреслені вище ресурси і фактори Львівського субрегіону зумовлюють тут розвиток культурологічного, в тому числі сентиментального, релігійного туризму, коротко- і довготривалого відпочинку.
Для кожного субрегіону і адміністративного району автори проекту подали пропозиції щодо реконструкції, будівництва та створення нових об’єктів туристичної інфраструктури. Так, для Жовківського району стратегічними інвестиційними туристичними продуктами названі
створення ландшафтного парку „Жовківський”;
розробка піших та велосипедних трас на Розточчі;
створення інформаційно-туристичного центру у м. Жовква;
видавництво інформаційно-туристичного буклету „По Жовківщині”;
реконструкція бази відпочинку „Комарівка”.
Наводимо приклад територіально-програмних пропозицій для туристичних