тепер як мінімум п'ять інстанцій і вдень і вночі слідкують за діяльністю Лесі і з нетерпінням чекають її помилки. Ще десь причаїлися пожежники і санстанція. Вичікують. Але чому так? Чому бажання працювати, сплачувати податки і утримувати державу призводить до виникнення каральної системи? Леся вирішила частіше спілкуватися з усіма контролюючими інстанціями і таким чином випереджувати їхні адміністративні стягнення.
Щоб надалі успішно розвивати свій "сільський зелений бізнес", Леся вирішила засісти за книжки з туризму і підприємництва, а також потроху опановувати ази поведінки на туристичному ринку (так званий "маркетинг"). Однієї реклами для успішного просування своєї справи замало, треба добре вивчити клієнтів.
6. Маркетинг сільського туризму
Сутність маркетингу
Маркетинг – це філософія бізнесу, яка робить можливим:
– задоволення потреб споживачів за допомогою досліджень, прогнозувань та відбору належного місця для продукції на ринку;
– досягнення цілей організаторів бізнесу та отримання ними прибутків.
Стосовно туризму маркетинг – це стиль мислення в ситуаціях, де потрібно балансувати між потребами туристів з одного боку та можливостями організаторів з іншого боку.
Роль неприбуткових організацій у маркетингу
сільського туризму
В Україні ініціатором впровадження сільського туризму виступила всеукраїнська Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму. За її ініціативою створено успішно функціонують осередки сільського туризму у ряді областей України. Спілкою у співпраці з науковцями і державними органами управління розроблено проект концепції та розпочато роботу над програмою розвитку сільського туризму в Україні. Завдяки активній співпраці осередків сільського туризму з місцевими органами влади та міжнародними фундаціями (наприклад, з фондом "Відродження"), вивчається та використовується практичний досвід з організації і прийому відпочиваючих у садибах господарів (Закарпаття, Івано-Франківщина, Львівщина), проводяться інформаційні рекламні акції із сільського туризму. Спілка налагодила тісні зв'язки з агротуристичними організаціями Угорщини, Польщі, Австрії й Франції та широко використовує досвід цих країн.
Звичайно, громадські організації не можуть прямо керувати діяльністю приватних підприємців. Проте неурядові організації шляхом використання маркетингових стратегій здатні впливати на розвиток агротуризму, використовуючи керування, лідерство та, якщо потрібно, пряму підтримку. Це досягається шляхом використання таких підходів:
тренинги та послуги для приватного сектора,
підтримка інформаційної продукції та дистрибуція,
презентація виставок і шоу,
організація семінарів для певної частини індустрії,
розвиток та менеджмент системи резервування місць,
надання грантів, кредитів або інших фінансових стимулів для розвитку галузі.
Цей список є неповним і, як правило, підходи, які використовують неприбуткові організації, залежать від їхніх цілей та розмірів операцій. Таким чином, національні туристичні організації звичайно більше здатні до залучення до маркетингової діяльності, ніж, скажімо, місцева комерційна палата. Однак сприяння маркетингу – це функція громадських організацій, дуже важлива у зв'язку з розширенням туристичного ринку у світі.
Маркетинг та приватний сектор
Більшу частину індустрії сільського туризму репрезентовано малими, часто сімейними підприємствами, і ці організації не використовують або мало використовують маркетингові підходи через такі причини:
w Загальне нерозуміння принципів та ролі маркетингу в отриманні прибутку для малих підприємств, особливо у зв'язку з видатками на маркетинг;
w На багатьох територіях важко фінансувати туристичну діяльність малих підприємств, оскільки банки не хочуть кредитувати сільській туризм, тобто вкладати невеликий за розміром капітал у велику кількість малих проектів. Крім того, коли є можливість отримати достатньо великий кредит за умови, що кілька організацій об'єднають свої зусилля, місцеві організації, що конкурують, не хочуть цього робити;
w Багато сільських громад не хочуть приймати поради та ідеї "зі сторони". Ідеї, що генеруються всередині сільського населення, є більш прийнятними, ніж ті, які прийшли з інших суспільних груп.
w У нашій країні залишається юридично невизначеним статус як господаря, який приймає гостей, так і самого гостя, що в умовах жорсткого податкового тиску небезпечно.
Діяльність з обслуговування туристів пожвавилась. На сімейній раді вирішили переобладнати житло, зробити окремий вихід для відпочиваючих, осучаснити санвузол. У майбутньому чоловік Лесі запропонував обладнати другий поверх окремим санвузлом та поставити ще один лічильник, щоб не обмежувати гостям споживанням електроенергії..
7. Поради власникам агроосель
Успіх господаря, що має намір приймати та обслуговувати гостей в межах своєї садиби, залежить від її впорядкованості. Докорінні зміни в облаштуванні й оздобленні садиби для зручного прийому та обслуговування гостей потребують значних коштів і часу, що в наших умовах не завжди знаходяться, тому головним в діях господаря повинне бути спорядження того, що він вже має.
І Огорожа
Добре впорядковані та гарно оформлені садиби надають особливої привабливості не тільки житловому будинку, але й сільській вулиці. Велику роль у цьому відіграють малі архітектурні форми – огорожі, хвіртки, лави, тіньові навіси та ін.
Просто й гарно оформлені огорожі створюють приємне враження про дім, натомість недбало зроблена огорожа псує загальний вигляд садиби. Продумана ситема огорож організовує простір садиби з урахуванням композицій житлових і господарських будівель і навколишнього озеленення. Хвіртка і ворота є сполучною ланкою між подвір'ям та вулицею, тому їх художньому оформленню бажано приділити відповідну увагу.
ІІ Планування садиби
В межах території садиби виділяють дві зони: рекреаційну та господарську. Рекреаційна зона – це територія, де формуються місця для відпочинку, занять спортом, ігрові майданчики для дітей тощо. Господарська зона – територія, де розміщені приміщення для худоби, птиці та місце для їх вигулу, зберігання кормів, город тощо. Як рекреаційна, так і господарська зони повинні бути охайними та незахаращеними. Бажано для кожної з них мати свої під'їзди, а в межах садиби – пішохідні доріжки.
Планування садиби залежить як від
