економічного аналізу й економічної статистики, і включає такі процедури: оцінка умов і чинників регіоналізації національного ринку; аналіз територіальних відмінностей всередині національного ринку на основі показників географічної асоціації та територіальної варіації параметрів попиту, пропозиції та цін; виділення окремих регіональних ринкових утворень; економічна діагностика конкретних регіональних ринків. Співставлення наукових підходів до визначення сутності економічної діагностики регіонального ринку туристичних послуг дозволило визначити її як сукупність аналітичних процедур, зокрема, вивчення чинників розвитку, кон?юнктури, інфраструктури, внутрішніх і міжрегіональних зв?язків ринкових утворень, а її кінцевою метою є виявлення диспропорцій розвитку досліджуваного об?єкту; ефективності використання потенціалу; здатності адекватно реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища. Процес діагностування регіонального ринку туристичних послуг вимагає застосування системи спеціальних показників – індикаторів кон?юнктури, що складається з параметрів туристичного попиту, включаючи кількісні та вартісні індикатори регіонального турпотоку; туристичної пропозиції; ринкових цін; масштабу ринку та рівня конкуренції; ділової активності.
Регіоналізація національного туристичного ринку проявляється не тільки через варіацію окремих параметрів кон?юнктури, а й через їх пропорції, що склались у межах окремих регіонів. Для оцінки пропорційності розвитку
ринкових процесів у регіонах України було використано попарні співвідношення таких величин, як частка регіонів у загальній чисельності обслугованих туристів і кількості туристичних підприємств; приїжджих, обслугованих у підприємствах готельного господарства та кількості підприємств розміщення; оздоровлених у санаторно-курортних (оздоровчих) закладах і кількості таких закладів. Аналіз компаративних індексів базових темпів приросту/скорочення за кожною парою показників і розрахунок кореляційного зв?язку між ними, виконаний за даними Держтурадміністрації України для кожного регіону за 1999-2003 рр., дозволив виділити регіональні ринкові утворення різного ступеню сформованості та типологізувати регіональні ринки туристичних послуг з використанням основних параметрів пропорційності ринку. Здійснено типологію регіональних ринків туристичних послуг з використанням іншої ринкової пропорції – між забезпеченістю регіону туристсько-рекреаційними ресурсами, визначеною методом експертної оцінки за п?ятибальною шкалою, та ступенем залучення ресурсів у туристичний обіг, індикатором якого є сумарна частка регіону в кількості підприємств розміщення, санаторно-курортних (оздоровчих) закладів.
Першим етапом економічної діагностики конкретного регіонального ринку є визначення екзогенних й ендогенних факторів, що стимулюють або обмежують процеси його формування. Для цього на основі методу експертної оцінки проведено аналіз і визначено характер впливу на ринкові процеси в столичному регіоні України таких внутрішньорегіональних факторів, як атрактивність регіону, включаючи привабливість його туристсько-рекреаційних ресурсів, столичний статус, історично успадковані традиції розвитку туризму, характер муніципального й інфраструктурного регулювання, вигідне транспортно-географічне положення та транспортну доступність, сприятливу галузеву структуру міського господарства, високу інвестиційну привабливість регіону, соціально-політичний клімат і екологічну ситуацію. За допомогою кореляційного аналізу встановлено
наявність стохастичного зв?язку між динамікою чисельності населення міста, рівнем його зайнятості та прибутків і динамікою чисельності обслугованих туристів, чисельності туристів, які виїжджали за кордон, і туристів, охоплених внутрішнім туризмом. Функціонування регіонального ринку туристичних послуг м. Києва, як і будь-якого іншого аналогічного утворення, напряму залежить від факторів кон?юнктури світового ринку, що формують глобальні тенденції попиту, а також внутрішньої кон?юнктури регіонів-продуцентів турпотоку.
Для певної частки туристів Київ лишається транзитним регіоном, де створюються та продаються тури іншими регіонами України. Відповідно у столиці сформовано найпотужніший в країні ринок туроперейтингу, на якому існує попит як на окремі туристичні послуги, так і на туристичні пакети.
Основною проблемою регіонального ринку туристичних послуг м. Києва є відставання динаміки розвитку окремих секторів ринку формування пропозиції столиці, зокрема сектору підприємств розміщення та санаторно-курортних (оздоровчих) послуг від темпів розвитку попиту. Так, за даними Головного управління готельного господарства, туризму та курортів КМДА, динаміка чисельності обслугованих у закладах розміщення та санаторно-курортних (оздоровчих) закладах за 1999-2004 рр. є позитивною, а базові темпи приросту склали 26% і 34% відповідно, тоді як динаміка місткості номерного фонду готелів і санаторіїв є нестабільною, а її приріст протягом досліджуваного періоду склав 14% і – 4%.
Суттєвими проблемами є також недостатня адаптованість регіональної туристичної пропозиції до вимог цільових груп туристів; невідповідність цін рівню якості основних туристичних послуг і слабка пристосованість цінової політики туристичних підприємств до змін коливань попиту; високі бар?єри виходу на ринок іноземного туризму, зокрема ускладнений доступ до іноземних туроператорів, значні витрати на створення відповідного іміджу серед потенційних споживачів; переважання адміністративних регуляторів у державній політиці управління туристичною сферою регіону; відсутність з
боку суб?єктів регіонального ринку узгоджених дій щодо залучення туристів.
Кожна з підсистем організаційно-економічного механізму включає узгоджені нормативно-правові, економічні й організаційні заходи суб’єктів підприємництва, органів державного та регіонального управління, інституцій ринкової інфраструктури й громадських установ, взаємодія яких у рамках досягнення цілей нижчого ієрархічного рівня є обов’язковою передумовою вирішення нагальних потреб туристичної сфери регіону.
Основним інструментом державного та регіонального регулювання є програмний розвиток туристичної сфери регіону, однак прийнята у 2002 р. «Програма розвитку туризму в м. Києві до 2010 р.» не повною мірою враховує дію ринкового механізму, що склався в туристичній сфері столиці, не зорієнтована на стимулювання основних ринкоутворюючих зв?язків і недостатньо узгоджена з муніципальним бюджетом. Оптимальною формою програмних документів, що регламентують розвиток туристичної сфери регіону, має стати комплекс програм розвитку видів туризму, визнаних муніципальними органами управління туризмом пріоритетними на певний проміжок часу, та відповідних секторів ринку і короткострокових планів залучення до регіону конкретних категорій туристів, виділених, зокрема, за географічним критерієм.
Вибір регуляторів ринкових процесів у регіоні вимагає методологічного забезпечення, зокрема вдосконалення методичних засад економічного прогнозування ринкових процесів у туризмі.
Висновки
Місто Київ – видатний центр світової культури та архітектури, має багату