Якщо говорити про загальні завдання розвитку соціально-економічної сфери Закарпатського регіону на 2009 рік, то основними з них є: зниження соціально-економічних міжрегіональних диспропорцій, зміцнення потенціалу міст та районів, створення умов для забезпечення сталого економічного зростання на основі ефективного функціонування реального сектору економіки, в тому числі із залучення інвестицій в усі галузі економіки, підтримки та розвитку пріоритетних сфер діяльності, малого підприємництва, розвиток транскордонного співробітництва та формування сучасної інфраструктури.

Висновки до другого розділу

В даному розділі проведено детальні дослідження компонентної структури туристичних ресурсів Закарпатської області та стану їх сучасного використання. Науково-структурна інформація першого розділу допомогла побудувати основну частину дипломної роботи змістовно й логічно.

Для того, щоб повністю ознайомитись з областю, її туристично-ресурсним потенціалом, можливостями тощо, доречно було виділити чотири основних пункти дослідження, в яких поетапно розкрито всю суть питання.

Насамперед, проведено загальноознайомлюючу характеристику Закарпаття, де вказано його місце розташування, точні координати, величину території, кількість та особливості населення, провідні галузі виробництва тощо.

Велику увагу приділено природним туристичним ресурсам регіону, як основній структурній одиниці дослідження області. Важливим було детально охарактеризувати рельєфні особливості території Закарпаття, її внутрішні води і бальнеологічні ресурси, кліматичні фактори, що мають неабияке значення для розвитку туризму в літні і зимові періоди, флору і фауну регіону.

Наступний етап дослідження знайомить нас з величезною історико-культурною спадщиною Закарпатською краю, як цінного надбання для пізнавального туризму. Неможливо було оминути й значення народних художніх промислів регіону, які справляють чудове враження на туристів, що звідусіль приїжджають у Закарпатський регіон.

Завершальним етапом дослідження регіону в другому розділі є соціально-економічні туристичні ресурси, що включають найважливіші галузі, необхідні для розвитку туристичного бізнесу, такі як транспортна мережа, галузь охорони здоров’я, туристично-рекреаційна та культурна сфера, галузь зв’язку та інформаційні технології, освіта, фізична культура і спорт і дорожнє господарство.

Розділ 3 Принципи структурного поділу туристичних ресурсів території Закарпатської області

3.1 Туристичне районування як ефективна діяльність, спрямована на раціональне використання територіальних природних ресурсів

Туристичне районування – це поділ території на таксономічні одиниці, що відрізняються між собою за такими показниками як туристична спеціалізація, структура туристичних ресурсів, а також за особливостями їх використання та охорони [7, с.12].

Районування може трактуватися в кількох аспектах: як метод виявлення параметрів, за якими здійснюється територіальна диференціація та інтеграція географічної оболонки або її частин; як схематичне відтворення цієї диференціації та інтеграції (схема районування), як діяльність, спрямована на раціональне використання природних ресурсів у відповідності із здійсненою територіальною диференціацією та інтеграцією. В загальних рисах районування може бути сформульоване як прийом географічного поділу території на основі певних ознак, що відображає розосередження в її межах того чи іншого явища.

Туристичне районування території базується на загальногеографічних принципах:

конструктивність – мета районування, яка визначає вибір районоутворюючих ознак;

об’єктивність, яка передбачає чіткість критеріїв;

багатоаспектність, яка вимагає комплексного аналізу;

ієрархічність – поділ території на різні таксони (регіони, райони, підрайони тощо);

єдність з адміністративно-територіальним поділом.

Головними аспектами районування є: соціальний (районування підпорядковане забезпеченню оптимального функціонування туристичних систем), економічний (координація туристичної сфери з іншими галузями господарства), географічний (виявлення особливостей територіального поділу праці у сфері туризму, прогнозування його перспективних функцій, районів, напрямів, тенденцій та закономірностей туристичного освоєння територій), екологічний (створення умов для раціонального використання туристичних ресурсів) [75, с.173].

Таксономічними одиницями туристичного районування території України є: туристичний регіон – туристичний район – туристичний підрайон – туристичний вузол – туристичний центр – туристичний заклад.

Туристичний регіон (зона) – це територіальна туристична система, яка включає підсистеми тривалого відпочинку, санаторно-курортного лікування й туризму, а також управління обслуговуванням і транспортом.

Туристичний район – головна функціонально-територіальна одиниця туристичного районування. У найбільш загальному вигляді туристичний район визначається як територія, в межах якої розвиток туристичної діяльності потребує певної спеціалізації останньої [44, с.67].

Преображенський В. визначає туристичний район як однорідну за характером туристичного використання територію, яка відрізняється від інших цілим комплексом ознак. Серед цих останніх – унікальність і наявність стандартного набору певних властивостей. Функціонування туристичного районування підпорядковане завданню максимального задоволення туристських потреб споживачів шляхом ефективного використання ресурсного потенціалу території.

Частина туристичного району, яка включає один або кілька курортів однакового профілю з зонами відпочинку і центрами туризму в межах адміністративних районів, має назву туристичного підрайону.

Базовим елементом при туристичному районуванні і заснуванні курортів є туристичний заклад – спеціалізований заклад для короткочасного і тривалого розміщення людей у процесі задоволення їх різноманітних туристичних потреб. До туристичних закладів належать: санаторії та пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, туристичні готелі, бази, мотелі, кемпінги, будинки мисливців, рибалок, будинки творчості.

Існує багато підходів до виділення районоутворюючих ознак, що обумовлено визнанням пріоритетності тих чи інших параметрів туристичної території. Головними з них виступають:

характер туристичної спеціалізації та її розвиненість;

міра туристичної освоєності території (часто визначається як співвідношення сумарної кількості місць у закладах відпочинку і площі даної території);

туристично-ресурсний потенціал регіону та його територіальні комбінації;

географія туристичних потоків, їх потужність, структура та динаміка;

перспективність розвитку, яка визначається безпечністю, багатством туристичних ресурсів, рівнем розвитку інфраструктури, популярністю району на вітчизняному й зарубіжному туристичних ринках.

Важливо враховувати соціальність кінцевого продукту туристичного району, нерозривність процесу виробництва і споживання туристичних послуг, ресурсну орієнтацію і сезонність [33, с.12].

Формування туристичних районів і перспектив їх розвитку значною мірою залежать від їх територіального розміщення відносно центрів формування туристичних потоків, а також інших – особливо однотипних – районів; зовнішніх баз постачання продуктами та додатковою робочою силою в пікові сезони; транспортних артерій [68, с.108].

Змінюваність районоутворюючих ознак обумовлює несталий характер схем туристичного