Щоб отримати співставні дані, тести повинні проводи-тися в один і той самий час доби, найкраще відразу після сну. Вікова норма визначається співвідношенням фактич-ного значення тесту із встановленим у клінічних умовах.

Одним із найважливіших показників стану серце-во-судинної системи є частота пульсу. Пульс прослуховується на променевій, сонній або стегновій артерії. У стані спокою частота пульсу у чоловіків дорівнює 60-70 уда-рам, у жінок - 70-80 ударам за хвилину. Пульс прослуховують протягом 10 сек. і отриманий результат множать на 6.

При певному фізичному навантаженні пульс приско-рюється і після 20-30 присідань становить 100-120 ударів за хвилину. Частота пульсу в 130-140 ударів за хвилину без зміни навантаження свідчить про незадовільний фу-нкціональний стан організму, недостатню тренованість, не-повну акліматизацію до місцевих умов, перевтому або є симптомом якогось захворювання. Нормалізація частоти пульсу після тестової проби у здорової людини настає че-рез 1-2 хв. У противному разі або при наявності аритмії, має місце порушення процесів компенсації серцево-судин-ної системи внаслідок недостатньої адаптаційної здатності до фізичних навантажень чи навіть якесь захворювання.

Дані про самопочуття, сон, апетит фіксуються в польовому щоденнику за п'ятибальною шкалою. Втома та її прояви, наявність чи відсутність бажання працювати оціню-ються за трибальною шкалою відповідно до міри їх вияву (слабкі; помірні; сильні).

Маса тіла і сила рук визначаються за кількістю віджи-мань від підлоги, підтягувань на перекладині (не менше 8-10 разів для молодих людей і 4-5 - для людей середнього віку) або за допомогою кистьового динамометра.

Одним із найбільш адекватних способів оцінки фізичного стану людини є 1,5-мильний тест Купера, що полягає у визначенні мінімального часу, за який людина здат-на подолати пішки відстань у 1,5 милі (2400 м). Для молодої людини цей показник не повинен перевищувати 11,5 хв. Ще одним тестом аналогічного змісту може бути результат піднімання на четвертий поверх у спокійному темпі (80 кроків за хвилину), при якому частота пульсу має досягати в серед-ньому 108-120 ударів за хвилину, а через 2 хвилини - 96-104.

Для оцінки стійкості до кисневого голодування застосовують пробу Генча, що полягає в максимально можливому затриманні дихання на видиху після глибокого вдиху (в середньому воно має досягати 33 сек.). При цьому слід робити повний видих у швидкому темпі.

Здатність організму підтримувати рівновагу можна визначити за вестибулярною пробою Бондаревського. Вона полягає в тому, щоб якомога довше про-стояти на одній нозі, не відриваючи п'ятку від підлоги і, три-маючи руки на поясі, з заплющеними очима.

Система самоконтролю передбачає також визначення артеріального тиску. Так, у молодих людей (20-30 років) си-столічний тиск повинен перебувати в межах 105-110 мм, а діастолічний (друга цифра ртутного стовпчика) - 65-70 мм, у віці 40-50 років - відповідно 120-130 і 75-80 мм.

1.3 Перша медична допомога в туристському поході.

Перша медична допомога - це невідкладні дії, спря-мовані на врятування життя хворого чи потерпілого від травми на місці нещасного випадку, що передують надан-ню кваліфікованої медичної допомоги.

Мета першої медичної допомоги - полегшити біль і протікання процесів, пов'язаних із травмуванням, а при інших захворюваннях - запобігти їх подальшому розвитку. При цьому важливо своєчасно евакуювати потерпілого до лікарні, і якщо маршрут пролягає у важкодоступних місцях, віддалених від населених пунктів, і ситуація ускладнюється метеорологічними умовами, потерпілий протягом кількох годин і навіть діб може розраховувати виключно на допомо-гу товаришів і життєві сили власного організму. Бувають ви-падки, коли життя потерпілого цілком залежить від своєчас-ності і кваліфікованості першої медичної допомоги, що доз-воляє також запобігти серйозних ускладнень і розвитку в організмі необоротних змін. Тому кожний учасник туристсь-кого походу повинен володіти методикою надання першої медичної допомоги собі і своїм товаришам, знати послі-довність здійснення необхідних заходів незалежно від на-явності чи відсутності у нього медичної освіти.

Завдання першої медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях (травми, гострі захворювання тощо) полягає у здійсненні таких заходів :

припинення дії травмуючих факторів, що містять у собі загрозу для здоров'я і життя людей;

відновлення дихання і серцевої діяльності у потерпілого (первинні реанімаційні дії);

зупинення кровотечі;

перев'язка ран стерильними матеріалами;

обезболювання;

іммобілізація (фіксація) травмованих ділянок тіла за до-помогою підручних засобів;

надання тілу потерпілого найбільш зручного положення у відповідності з характером ушкодження;

забезпечення по можливості швидкого і обережного транс-портування потерпілого до лікувального закладу або вик-лик медичної допомоги на місце нещасного випадку.

При наданні першої медичної допомоги слід виходити перш за все з міркувань безпеки, доцільності тих чи інших заходів, виконувати всі необхідні маніпуляції швидко, обе-режно і впевнено, з дотриманням усіх належних вимог, зберігаючи при цьому спокій і рівновагу.

Приступаючи до надання першої медичної допомоги, необхідно оперативно і адекватно оцінити стан потерпілого і супутні зовнішні обставини, дотримуватись певної послідо-вності дій, по можливості врахувати і усунути загрозливі фактори чи скоригувати свої дії відповідно до їх впливу.

Перш за все необхідно точно якщо це дозволяє ситу-ація з'ясувати всі обставини, за яких стався нещасний ви-падок, з тим щоб встановити характер ушкодження (особ-ливо в тому разі, коли потерпілий знепритомнів). Ці дані мо-жуть стати відправною точкою в подальшому лікуванні і в підсумку врятувати життя потерпілому.

При огляді потерпілого оцінюють його загальний стан, характер і тяжкість тілесних ушкоджень, можливість і спосіб допомоги, необхідні для цього засоби, які можна знайти в похідних умовах.

У тяжких випадках (артеріальна кровотеча, непри-томність, припинення дихання) до надання першої допомо-ги необхідно приступати негайно, пам'ятаючи при цьому, що надмірна поспішливість теж