1.4 Основні прийоми і правила надання першої медичної допомоги.

Часто для надання першої медичної допомоги дово-диться повністю або частково роздягати і роззувати потер-пілого. При цьому з метою запобігання додатковому трав-муванню і небажаному ускладненню його стану, необхідно дотримуватись таких правил:

одяг треба знімати, починаючи з неушкодженої частини тіла. Якщо одяг прилип до рани, то не можна відривати від неї тканину: треба просто обрізати її навколо рани;

в разі кровотечі одяг треба швидко розрізати уздовж ра-ни і, відгорнувши його, звільнити відповідну ділянку тіла для перев'язки;

при тяжких травмах голінки або стопи (при підозрі пере-лому) необхідно розрізати задник взуття по шву гострим ножем, після чого знімати його поступово, звільняючи в першу чергу п'ятку;

звільняючи травмовану кінцівку від одягу чи взуття не-обхідно, додатково її притримувати;

роздягати потерпілого без крайньої необхідності, особли-во в холодну пору року, небажано. В таких випадках звільняють лише ту частину тіла, яка потребує відповідної медичної обробки. Для цього цілком достатньо зробити проріз таким чином, щоб після накладання пов'язки і спи-нення кровотечі можна було опустити відрізаний клапоть одягу, закривши ним оголену частину тіла.

Правила накладання шин. При накладанні шини не-обхідно зафіксувати не тільки місце перелому, а й суглоби вище і нижче від нього. Накладання шин вимагає обереж-ності, щоб уникнути додаткового травмування потерпілого. Під шину обов'язково кладеться шар вати або м'яка тканина.

Найпоширенішими помилками при накладанні шин є:

фіксування шин без м'якої прокладки, що викликає біль і - може призвести до утворення пролежнів;

недостатня довжина шини, що не дозволяє належним чином зафіксувати ушкоджену кінцівку;

відсутність ватно-марлевого валика, необхідно при фіксування кисті;

слабке фіксування шини;

відсутність при переломі руки пов'язки, що дозволяє підтримувати її в підвищеному положенні.

Рани. Рани можуть бути поверхневими, з порушенням виключно шкіряного покриву, і більш глибокими, що супро-воджуються ушкодженням підшкірної клітковини, м'язів, зв'язок (сухожиль), судин, кісток і внутрішніх органів. За розміром ран, їх зовнішнім виглядом і станом розрізняють різані, рубані, колоті, рвані рани, а також рани, що виникли внаслідок удару, укусу, опіку.

Небезпечними для життя є глибокі поранення голови і шиї, грудей, живота, рани з ушкодженням великих крово-носних судин. Поранення кисті містять у собі небезпеку уш-кодження сухожиль. Поранення часто супроводжуються розвитком запальних процесів з утворенням флегмон, аб-сцесів. Чим глибша рана, тим швидше розвиваються важче протікають інфекційні ускладнення.

Кровотечі. Якщо кров із рани витікає назовні, ми маємо справу з зовнішньою кровотечею. Особливо значни-ми втратами крові загрожують глибокі рубані і різані рани, а також поранення обличчя і голови. При колотих ранах і опіках грудей і живота можливі внутрішні кровотечі, тобто крововилив у внутрішню порожнину.

Кровотеча може бути капілярною (при незначних пора-неннях, коли виступають краплі крові) венозною (при більш глибоких пораненнях із ушкодженням вен (з рани сильно сочиться кров темно-червоного кольору), артеріальною (при глибоких пораненнях з ушкодженням артеріальних су-дин кров яскраво-червоного кольору б'є з рани пульсуючим струменем).

При всіх видах поранення перша допомога полягає у визначенні його тяжкості, виявлені можливих внутрішніх ушкоджень, оцінці загального стану потерпілого можли-вості шоку внаслідок втрати крові, припиненні кровотечі і попередженні інфікування рани.

Основні правила обробки рани. Найчастіше поверх-неві рани не викликають сильної кровотечі, тому перша до-помога обмежується, як правило, у перев'язуванням рани. її краї обробляють ватним тампоном, змоченим у йодній на-стойці так, щоб йод не потрапив у саму рану. Потім її збриз-кують пантенолом, покривають стерильною серветкою з індивідуального пакету і забинтовують. В тому разі, якщо краї рани сильно розійшлися, перед бинтуванням їх не-обхідно зблизити (але не до повного змикання) і в такому положенні зафіксувати кількома смужками лейкопластир.

Рану забороняється промивати як водою (що пов'язано небезпекою зараження), так і спиртом або йодною настоян-кою, які викликають сильний біль. Безпосередньо на рану не можна класти також ніяких мазей і вати. Якщо в результаті поранення виступають на поверхню будь-які внутрішні органи чи тканини, то їх прикривають стерильною марлею і ні в якому разі не вправляють усередину.

Припинення кровотечі. Обробка будь-якої рани, що кро-воточить, спрямована перш за все на припинення кровотечі. При цьому всі дії повинні бути швидкими і точними, оскільки значна втрата крові знесилює потерпілого і може містить в собі загрозу його життю. Запобігання цій небезпеці набагато полег-шує і прискорює подальше лікування потерпілого, а також зни-жує можливість тяжких наслідків поранення.

Венозну і капілярну кровотечу найлегше зупинити за допомогою пов'язки.

мал. 79. Припинення кровотечі:

а - перев'язка голови; б - давлюча пов'язка; в - пов'язка на ногу;

д - місця накладання кровоспинного джгута.

На відповідну ділянку тіла накладають стерильну мар-лю або бинт, потім - знову бинт або марлю, складені в кілька шарів (у крайньому разі - носову хустку). Ця пов'яз-ка туго примотується бинтом і, тиснучи на судини, спиняє кровотечу. Поранену кінцівку після накладання пов'язки слід зафіксувати у підвищеному положенні, що також сприяє зменшенню кровотечі. Протягом двох наступних го-дин необхідно постійно контролювати стан ушкодженого органу чи тканини, стежачи за пов'язкою. В подальшому слід перевіряти її кожні 10-15 хвилин. Якщо пов'язка про-мокла майже відразу після накладання і кров при цьому має яскраво-червоний колір, це може бути свідченням уш-кодження артерії. При його відсутності кров просочуватиметься кров’ю поступово і може поступити через годину чи навіть більше.

При підозрі на артеріальну кровотечу поверх скривавленої пов’язки слід накласти нову, тугіше притискаючи її на кожному витку бинта. При венозній кровотечі і незначному ушко-дженні артерій цього, як правило, виявляється достатньо. Швидке промокання пов'язки, що