Джгут-закрутку накладають завжди вище рани: при пора-ненні передпліччя - на плече, голінки - на стегно (рис. 19 б).

Послідовність накладання джгута-закрутки така:

притиснути пальцем артерію, визначити місце накла-дання джгута, звільнити відповідну частину тіла від верхнього одягу для забезпечення щільного прилягання джгута (тимчасового припинення кровотечі можна до-сягти, максимально згинаючи кінцівку, що іноді підсвідо-мо робить сам потерпілий);

закрутити за допомогою палички петлю і, відчувши не-велике стискання, відпустити палець і зняти пов'язку для огляду рани;

затягувати закрутку доти, поки не припиниться кровоте-ча (небезпечно продовжувати уже закручувати джгут уже після видимого припинення кровотечі: це може при-звести до ушкодження судин і нервів);

накласти на рану нову пов'язку, закріпивши паличку на забинтованій кінцівці чи на тілі;

перш ніж зафіксувати паличку, необхідно прикріпити до неї записку з зазначенням часу накладення джгута (з точністю до хвилин).

Треба пам'ятати, що джгут можна тримати не більше го-дини. Якщо дорога до лікарні займе більше часу, то через ЗО хвилин після накладення джгута його розкручують на 5 -10 хв. і міцно затискають рану долонею. При цьому кровотеча може продовжуватись. Періодичність ослаблення джгута - півгоди-ни. Це допомагає запобігати омертвінню кінцівки внаслідок порушення кровопостачання і утворення тромба на місці сти-скання артерії джгутом. Тому джгут можна використовувати лише в разі крайньої необхідності і з великою обережністю. В переважній більшості випадків кровотечу можна зупинити правильним накладанням давлючої пов'язки.

Опіки є результатом впливу високої температури (по-лум'я, гаряча або палаюча рідина, розпечені предмети і та. ін.), а також хімічних речовин, отруйних рослин, сонячних променів. Хоча при опіках ураження зазнають переважно зазнають шкіра і підшкірна клітковина, вони небезпечні для життєдіяльності організму в цілому.

Розрізняють чотири ступені опіків:

I - почервоніння і набрякання шкіри;

II - утворення пухирів, наповнених жовтуватою рідиною

(плазмою крові);

III - утворення струпів, місцевий некроз (омертвіння тканин);

IV - обвуглювання тканин.

Навіть неглибокі обширні опіки викликають шок, на об-печених ділянках тіла відбувається утворення токсинів, які розносяться кров'ю по всьому організму. Мікроорганізми викликають загноювання ран. Ураження третини поверхні тіла опіками II ступеня, являє собою серйозну небезпеку для життя потерпілого.

Перша допомога при опіках передбачає здійснення та-ких заходів:

- з міркувань власної безпеки і безпеки оточуючих, якомо-га швидше припинити вплив фактора термічного ура-ження;

- при загоранні одягу необхідно якнайшвидше накинути на палаючу ділянку шматок тканини (ковдри, куртку то-що), посипати її снігом чи занурити у воду;

- при опіках, викликаних гарячою рідиною, необхідно не-гайно скинути одяг і підставити місце опіку під струмінь холодної води. Це знижує міру і глибину ураження тка-нин, зменшуючи тяжкість опіку);

- уражену ділянку збризкують пантенолом (у разі відсут-ності необхідних медикаментів - сечею) і накладають стерильну пов'язку, а в разі її відсутності - будь-яку чис-ту тканину.

Участь потерпілого в експедиційних роботах припустима лише при опіках І-ІІ ступеня, якими уражена невелика ділян-ка тіла(розміром не більше долоні), за умови їх локалізації не на кисті руки і не на обличчі. Але і в цьому разі через 3-4 го-дини після опіку шкіру повторно збризкують пантенолом, пу-хир, що утворився, підрізають ножицями, протертими йодом, і знову накладають стерильну пов'язку. Процедуру повторю-ють двічі на день до повного загоювання рани.

При опіках ІІ ступеня, якими уражена площа середньої величини (більше долоні), необхідне здійснення протишоко-вих заходів. З цією метою потерпілий повинен прийняти од-ну-дві таблетки анальгіну; випити дві-три кружки теплої ріди-ни з доданням чайної ложки питної соди на кожну кружку. Крім того, необхідно накласти холодну пов'язку (спеціаль-ний медичний пакет, пакетик з льодом і т. ін.). В разі шоку і при опіках III-IV ступеня потерпілого необхідно терміново госпіталізувати. При неможливості швидкої евакуації по-верхню опіку двічі-тричі на день збризкують пантенолом, по-терпілому дають по одній таблетці анальгіну, димедролу та еритроміцину і багато теплої рідини для пиття з доданням соди (до 1,5 - 2 л на добу з 5 чайними ложками соди).

Опіки отруйними рослинами можуть виникати при дотику до відкритих ділянок шкіри листя чи стебел отруй-них рослин (цикута, вовче лико, аконіт та ін.). На уражених місцях з'являються пухирці, заповнені мутною рідиною, що потім перетворюються на виразки, які важко піддаються лікуванню і довго не гояться.

Перша допомога полягає у збризкуванні місця опіку пантенолом і прийнятті однієї таблетки димедролу. Для за-побігання таким випадкам слід добре продумувати екіпіров-ку в місцях, де ростуть отруйні рослини.

Сонячні опіки найчастіше трапляються в горах і супро-воджуються підвищенням температури й виникненням пу-хирців. На значній висоті розріджене повітря слабко погли-нає сонячне проміння, тому його дія значно сильніша, ніж на рівнині. Сніг добре відбиває ультрафіолетове проміння, що призволить до опіків найбільш уразливих місць. Це перш за все губи, нижня поверхня підборіддя, і навіть ніздрі. Для захисту обличчя в гірських умовах користуються масками або спеціальними мазями від загару.

Обмороження. Загальне переохолодження (замер-зання) настає в результаті впливу на організм людини низь-ких температур, що посилюється при підвищенні вологості повітря, а також за